На долю кримського татарина Решата Садреддінова випало майже все: вийти живим з пекла війни, дійти з радянською армією до Берліна, а пізніше переконатися на власні очі, як влада, яка покликала його на передову лінію фронту, одночасно позбавила Батьківщини і прирекла на смерть його сім'ю. Сьогодні він знову живе на рідній землі, але чи відчуває себе вдома?
Про кримського татарина, 93-літнього полковника Решата Садреддінова пише Крим. Реалії.
Сьогодні 93-літній полковник Садреддінов каже, що і уявити собі не міг, що на власні очі зможе побачити підготовку до 70-ї річниці Перемоги. У двадцять років його, хлопця, який мріяв бути вчителем рідної, кримськотатарської мови, в 1941-му році забрали в Севастопольське зенітно-артилерійське училище, а за шість місяців підготовки новоспечених командирів відправили на фронт.
Після одної з найзапекліших битв Другої світової на території, відомої як Курська дуга, з 74-х чоловік особового складу батареї під командуванням Садреддінова в живих залишилося 15 чоловік, яких вдалося вивести з тилу ворога. За проявлену мужність бійців батареї представляють до бойових нагород. Нагородили всіх, крім командира.
«Мене представили до Ордену Бойового Червоного Прапора. І коли прийшла відповідь, всі мої солдати і офіцери отримали нагороди, а для мене нічого немає. Я поцікавився у начальника штабу полку, в чому справа. А він мені каже: «Ваш нагородний лист не схвалений фронтом. Хіба ви не знаєте, що всіх кримських татар в травні вислали з Криму?» Тільки тоді я дізнався, що кримських татар депортували», - розповідає ветеран війни, 93-літній полковник Садреддінов.
Після капітуляції Німеччини підрозділи, в яких знаходився Садреддінов, перекинули в Австрію. Тоді й вдалося отримати звільнення, щоб поїхати додому, до Сімферополя. Те, що він побачив там, вразило: ніде немає жодного кримського татарина. Зопалу він попрямував в будівлю НКВД, одягнений у форму, з орденами, медалями, з нагородним «ТТ».
«Підходить до мене якийсь чоловік і каже: «Такі як ви, офіцери-кримські татари приїжджали два місяці тому, вимагали пояснити, чому їхні сім'ї вислали. А їх, людей 200-250, посадили в автобуси, вивезли під Карасубазар і розстріляли під Білою скелею», - згадує депортований ветеран.
За три дні Решат Садреддінов з'ясував, що його рідні знаходяться в Узбекистані, в місті Бекабад. Приїхавши туди, він знайшов їх у землянках, голодних і хворих.
«Народ жив у жахливих умовах. Кримських татар поселили в землянки, а полонених німців перевели в кращі умови. У тих землянках до цього тримали полонених німців. Полонених перевели в кращі умови, а замість них розмістили прибулих кримських татар. Серед місцевих узбеків була проведена велика пропагандистська робота. Їх запевняли, що до них везуть зрадників, з ними треба поводитися як з ворогами народу. Кожен день вмирало багато людей», - згадує фронтовик.
Майже 25 років тому Решат Садреддінов разом з родиною повернувся в Крим, багато років є заступником голови Бахчисарайської ради ветеранів війни. У його сім'ї троє дітей, п'ять онуків і десять правнуків.
Нещодавно 93-річний ветеран поставив свій підпис під листом ветеранів-кримських татар до президента Росії Путіна з проханням відновити мовлення єдиного кримськотатарського телеканалу ATR. «Ми не знаємо, як пояснити своїм онукам, чому вони більше не можуть дивитися програми кримськотатарською мовою», - зокрема, написали ветерани-кримські татари.
