Кримськотатарський народ дав світові багато видатних людей - мислителів, лікарів, письменників, політиків, героїв. Серед них з особливим почуттям поваги і захоплення називають ім'я Сайде Аріфової. У наступному році 13 лютого їй, праведниці світу, мусульманці, що рятувала євреїв від звірств нацистів, виповнилося б 100 років.
Про життя і долю Сайде Аріфової пише на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук Ібраім Воєнний.
Сайде Аріфова (Saide Arif qz Arifova), уродженка Бахчисараю. Народилася 13 лютого 1916 року. Під час Великої Вітчизняної війни вона - кримська татарка, мусульманка - ризикуючи життям, врятувала від вірної загибелі 88 євреїв.
Працюючи завідуючою бахчисарайським дитячим садом, вона приховувала національність своїх вихованців, давала неправдиві присяги есесівцям, заступалася за чужих дітей, ховала мешканців дитячого будинку, дбала про них і всіляко їм допомагала, діставала фальшиві документи і медичні довідки, рятуючи таким чином десятки життів.
Врятована нею змішана сім'я Салієвіх, що була евакуйована з Севастополя. У них було двоє синів, їх хотіли розстріляти як євреїв, і Сайде Аріфова свідчила перед фашистськими каральними органами (під загрозою розстрілу своєї родини!), що вони не євреї, а татари.
Вона підписалася під показаннями, що сусідка-єврейка Воля Полякова - караїмка, і її батько Мордхай Зенгін - теж караїм.
Завдяки Сайде уникла загибелі і сім'я Шварцмана, який був у цей час на фронті, а його дружина Сайде Джелілова і дочка Майя залишилися в рідному місті.
Сім'ю єврея Мойсея Ховайло, який в цей час був на фронті, дружину і маленьку дитину Сайде Аріфова сховала в селі, в 20 км від Бахчисарая (Дуван-кой).
А скільки імен врятованих кримською татаркою євреїв залишилися невідомими!
До середини 1943 року про Сайде Аріфову, що рятувала людей, дізналися в партизанському командуванні Криму. Комісар Південного з'єднання Кримських партизан, що базувалися в Ялтинських лісах, Мустафа Селімов послав до неї свою зв'язкову Майє Хуршудову.
У вересні 1943 року, після падіння опору Керченських каменоломень Аджи-Мушкая, фашисти зібрали воєдино 73 дитини - дітей керченських партизанів і солдатів, що билися в цих каменоломнях. Це були хлопчики і дівчатка віком від 2-х до 15-ти років. Дітей (в основному - єврейської національності) розподілили за віком і помістили в Керченський дитячий будинок і будинок крихіток. Всіх дітей обслуговував персонал з семи осіб. Очолювала дитячий будинок Мірра Михайлівна Мірошниченко. Окупанти нагородили її німецьким орденом: дитбудинок її зусиллями утримувався в строгості, говорити дозволялося тільки німецькою. Розмови російською не схвалювалися. Кожен ранок починався з німецької гімну. Але крім цього, вихованці дитбудинку служили прикриттям для фашистів: у вересні 1943 року 73 дитини були розміщені на верхніх палубах німецьких військових кораблів, які йшли з Керчі до Севастополя. Через «живий щит» з дітей радянські льотчики не могли бомбити і топити ці німецькі судна.
Діти були дуже виснажені і доведені до знемоги. Потрібно було створити їм елементарні умови, організувати харчування. Аріфова запропонувала свою допомогу в якості нічної няні і допомогу в постачанні дітям харчуванням, постільної білизни, ковдр, подушок. Для цього їй довелося обходити будинки жителів Бахчисараю, збираючи речі і продукти - борошно, крупу. Бахчисарайці ділилися з дітьми хто чим міг: хтось давав трохи картоплі, хтось - буряк або гарбуз. Завдяки цьому діти поступово почали оговтуватися від хвороб і нездужань.
Сайде всіх дітей-євреїв видавала за кримських татар, давала їм татарські імена, навчила їх говорити кримськотатарською мовою. Це було нескладно: всі вони були уродженцями півострова, а кримськотатарська мова була дуже поширена в довоєнному Криму. Зрештою, це було питання життя і смерті.
Завдяки людській турботі Сайде Аріфової ніхто з 73-х дітей не помер. Дуже допомогла доктор Файзуллаєва, лікувала дітей майже без медикаментів.
В один із днів, комендант Бахчисарая попередив, що діти повинні бути готові в будь-яку хвилину до відправлення в Німеччину. Партизанське командування дало Сайде Аріфовій завдання: врятувати дітей від викрадення в Німеччину і стало думати про можливість термінового порятунку дітей.
Доктор Файзулаєва видала Сайде Аріфовій медичний висновок про жалюгідний стан здоров'я дітей: у них нібито суцільний туберкульоз, короста, виразки, запалення та інші страшні для німецьких солдатів заразні захворювання. Цей документ через караїмку-перекладачку комендатури був переправлений у відомство комендатури м. Бахчисарая. Документ викликав переполох.
Було вирішено відселити дітей подалі від комендатури. Через міського голову Диванова Ріфата, довоєнного знайомого Сайде, було внесено пропозицію: відремонтувати і використовувати для подальшого перебування дітей колишній будинок великого татарського просвітителя Ісмаіла Гаспринського, що знаходився в селі Салачик, в трьох кілометрах від Бахчисарая.
Маючи на руках паспорт з німецьким штампом «неблагонадійних», в умовах суцільної розрухи і небезпек воєнного часу, неймовірно лавіруючи і використовуючи всі мислимі і немислимі зв'язкі, зумівши використати привезені від партизанів будматеріали і інструмент, Сайде Аріфова разом з сином до 23 лютого 1944 завершила ремонт і перевезла дітей у відремонтоване приміщення садиби.
Так вдалося відірватися від опіки німецьких силових структур СС, СД, гестапо і комендатури.
13 квітня 1944 партизани спустилися з гір і за одну добу зуміли звільнити від фашистів місто Бахчисарай і його околиці. Німцям не вдалося ні вивезти дітей, ні в черговий раз використовувати їх в якості живого щита...
Під час цих подій Сайде з усією своєю родиною була схоплена фашистами. Її катували, погрожували розправою... На питання, чи було їй страшно, Сайде-Сейд-Аріф Аріфова відповідала: «Страшно? У мене були зламані кістки, я стільки разів ходила в гестапо, мала паспорт зі штампом "неблагонадійних", мені заборонили виходити з Бахчисарая... Ні, страшно вже не було. У такі часи страшно не буває».
Всю сім'ю Сайде мали розстріляти, але їх дивом врятував румунський священик, за походженням кримський татарин, капітан румунської армії Ісмаіл-ефенді Салієв.
Здавалося б - мужність і героїзм цієї жінки повинні були бути гідно відзначені! Однак радянська влада після звільнення Криму оголосила всіх кримських татар зрадниками Батьківщини і депортувала з півострова... Ця доля не минула і Сайде: 18 травня 1944 Сайде Аріфову та її родину вислали в Ургутський район Самаркандської області Узбекистану. Але перед виселенням, вона знову рятує цих дітей-євреїв, так як їх теж повинні були депортувати як татар. Сайде показує офіцеру НКВД, заховані нею метрики дітей, і доводить, що вони - не кримські татари, а євреї.
Всі врятовані нею євреї ходили заступатися за неї у всілякі інстанції: НКВД, військові частини, прокуратуру, - але нічого не допомогло. В посилання Сайде і її рідних проводжало безліч єврейських сімей. Коли її відвозили у вантажівці, ці діти бігли за нею і кричали: «віддайте нашу маму Саіде».
Побачити Крим знову Сайде Аріфова змогла вже в досить поважному віці, за часів радянської «перебудови». Сайде разом з сином Аріфовим Мустафою нарешті повернулася на батьківщину...
Сайде-біта, незважаючи на вік і пережиті знегоди, залишалася позитивною і відкритою людиною. Прекрасно співала старовинні кримськотатарські пісні. Її поради, теплота і душевна чуйність вражали. Після спілкування з такою дивною і доброю людиною з'являлося відчуття окриленості і гордості.
Як сказала про неї публіцист Ліліана БЛУШТЕЙН (Амбуаз, Франція): «Навіть наявність однієї такої праведниці гідно того, щоб поважати весь народ!»
За життя Сайде Аріфова дуже шкодувала, що втратила зв'язок зі своїми вихованцями, яких вона врятувала від фашистів і дуже хотіла зустрітися з цими людьми, побачити їх дітей та онуків. Час і вік - не найкращі друзі пам'яті, але Сайде-біта згадувала врятованих нею брата і сестру - Сергійка 14 років і Зіну 12 років, ровесницю Зіни Валю-більшу, яка доглядала за Валею - маленькою. Були ще дві Люди. 27 січня 2003 Сайде-біта була учасницею телепередачі «Жди меня». У цій передачі був показаний сюжет про Сайде Аріфову, знятий в Бахчисараї. У ньому йшлося про те, що вона шукає євреїв, яких врятувала під час німецької окупації Криму в 1942-1943 роках, що її зусиллями залишилися в живих сім'ї Капустинських, Шварцман, Салієвіх, Хаваєвих, Неметових, Зейгенмуртхай і більше 70 дітей Керченського будинку сиріт, яких фашисти планували вивезти до Німеччини для проведення дослідів, що вона мріє дізнатися про долю всіх тих, хто не загинув тоді біля фонтану Сліз.
Сайде-біта померла 9 серпня 2007 на 91 році життя. Похована на мусульманському кладовищі, могила № 417, село Чистенька, Сімферопольський район.
Ібраім Воєнний, автор біографічного нарису про Сайде, переконаний, що в Бахчисараї повинен бути встановлений пам'ятник праведниці світу: «13 лютого 2016 - 100-річчя з дня народження Сайде Аріфової, і до цієї дати треба обов'язково встановити пам'ятник цій чудовій жінці в місті Бахчисараї, де вона жила і працювала до війни. І це наш обов'язок перед світлою пам'яттю Сайде», - переконаний Ібраім Воєнний.
Пам'ять про Сайде Аріфову хоче увічнити і Ахтем Сеітаблаєв - український актор і режисер кримськотатарського походження, відомий як режисер і виконавець головної ролі в художньому фільмі «Хайтарма» про депортацію кримських татар. Він має намір зняти про Сайде фільм. Як повідомляє Gazeta.ua., картина буде називатися «Її серце», а вихід фільму планується на весну 2016 року.
ВІДЕО: Сюжет програми «Жди меня».
Довідка:
Праведники світу (праведники народів світу; «Хасиди умот олам», івр. חסיד אומות העולם) - відповідно до Закону про Яд ва-Шем, ті, хто рятував євреїв під час голокосту, ризикуючи при цьому власним життям. До теперішнього часу Яд ва-Шем визнав Праведниками світу близько 15 тисяч людей.
