9 грудня у всьому світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв злочину геноциду. Цього дня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду й покарання за нього. У документі геноцид тлумачать як «дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, якусь національну, етнічну, расову чи релігійну групу…», та наголошено, що геноцид, незалежно від того, відбувається він у мирний чи воєнний час — це злочин, що порушує норми міжнародного права, й проти якого учасники Конвенції зобов’язуються «вживати заходів попередження й карати за його вчинення». Головну відповідальність щодо запобігання та припинення геноциду покладено на державу, в якій цей злочин вчинено.
Зазначимо, що одне з завдань Генасамблеї ООН — утвердження віри в гідність і цінність людської особистости та сприяння всеосяжній повазі та дотриманню прав людини, її основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови й релігії. Тож 9 грудня країни, що долучилися до Конвенції, шанують пам’ять і гідність жертв геноцидів і привертають увагу світової спільноти до створення «запобіжників», що унеможливлять такі злочини.
У Міжнародний день пам’яті жертв злочину геноциду вшановують пам'ять мільйонів українців і пам’ять кримських татар, що загинули внаслідок жахливих злочинів сталінського режиму — Голодомору 1932–1933 років і депортації 1944 року.
Як зазначає перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова, «це жахливі трагедії, які оплакуємо в Україні».
У коментарі МЗС України з нагоди цієї дати наголошено, що вшанування людської гідности жертв геноциду й запобігання цьому злочину вимагає з’ясування правди й відновлення історичної справедливости:
«Сьогодні світ обізнаний з переконливими фактами, які свідчать про те, що організація штучного масового голоду, який призвів до багатомільйонних людських жертв серед українців у 1932–1933 роках, та насильницьке виселення в 1944 році з Кримського півострову сотень тисяч кримських татар — це були злочини геноциду, вчинені сталінським урядом. Попри встановлені факти, неспростовні дані свідків, шокуючі документи й архівні матеріали, Російська Федерація заперечує Голодомор 1932–1933 років як акт геноциду радянського режиму проти українського народу. Це стосується й депортації кримськотатарського народу 1944 року».
У коментарі МЗС звертає увагу на те, що 2015 року Російська Федерація внесла до так званого переліку екстремістських матеріалів статтю «Радянський геноцид в Україні» Рафаеля Лемкiна — основоположника дослідження злочину геноциду,
«Такі дії російської сторони є показовими, адже співмірним вчиненню злочину може бути лише його заперечення чи виправдання. Те, що Україна продовжує потерпати від зовнішньої агресії та насильства, які були розв’язані Російською Федерацією у 2014 році в поєднанні зі спробою анексії Криму, слугує підтвердженням, що відсутність визнання й засудження злочинів минулого, як і утвердження поваги до прав і свобод людини та громадянина, відкриває шлях до вчинення кричущих порушень універсальних норм і правил, в тому числі злочинів проти людяності», — сказано в коментарі МЗС.
Україна закликає міжнародну спільноту об’єднати зусилля для запобігання дискримінації людини за будь-якими ознаками та не дозволити повторення подібних злочинів.
