На Херсонщині вшанували пам’ять кримських татар, репресованих у сталінські часи.
На площі біля меморіалу «Жертвам геноциду кримськотатарського народу 1944 року» приспущено Державний прапор України і кримськотатарський національний прапор.
Учасники заходу вшанували хвилиною мовчання жертв депортації і поклали квіти до пам’ятного знака.
Прес-служба Херсонської облдержадміністрації повідомляє, що до меморіальних заходів долучилися й представники області.
«Ми повинні пам’ятати про геноцид, який був у 1944 році, і робити все можливе для відновлення контролю над тимчасово окупованою територією АР Крим, щоб забезпечити права кримських татар, — наголосив голова облдержадміністрації Юрій Гусєв. — Зробити все, що потрібно для добробуту кримськотатарського народу в нашій європейській країні».
Як зазначалося під час мітингу, депортація мала катастрофічні наслідки для кримськотатарського народу.
«Цього дня 1944 року усі татари були виселені у степи Середньої Азії і на Урал, — зазначив член Меджлісу кримськотатарського народу Абмеджит Сулейманов. — Не було родини, у якій би хтось не загинув — 46,2% населення померло дорогою до спецпоселення».
Цього ж дня у Генічеському районі, де наразі проживає найбільша кількість кримських татар в області, відбувся автопробіг.
Як відомо, 18 травня 1944 року тоталітарний сталінський режим розпочав широкомасштабну операцію з виселення кримськотатарського народу з рідної землі.
За офіційними даними радянської доби, було виселено близько двохсот тисяч представників кримськотатарського народу. У телеграмі НКВС на ім’я Сталіна йшлося про те, що було виселено 183 155 осіб (не враховуючи солдатів армії, яких було відправлено на спецпоселення після демобілізації 1945 року). Але насправді кількість людей, примусово вивезених з батьківщини, була набагато більшою.
Так само радянська влада приховувала і кількість жертв етноциду — розстріляних на місці за небажання підкоритися, чи через те, що в силу літнього віку вони не могли йти. Когось (мешканців Арабатської стрілки), потопили в Азовському морі, хтось помер від голоду, спраги і хвороб у вантажних вагонах для худоби, якими їх переправляли у вигнання. Хтось загинув у перші роки після насильницького переселення від недоїдання, холоду і важкої майже рабської праці, а когось вбили місцеві мешканці, переконані офіційною пропагандою у неіснуючій зраді цих людей…
У віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Передуралля до республік Середньої Азії — було депортовано, за даними самоперепису кримських татар, проведеного Національним рухом кримських татар, 423 100 осіб. Під час виселення і в перші роки після нього загинуло, за різними оцінками, від 18–27% до 46,2% кримських татар, тобто від чверті до майже половини народу.
Але цього радянській владі було замало. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар, а в наступних переписах населення СРСР були заборонені будь-які згадки про кримських татар. Так тривало навіть після смерті тирана. До 1989 року в СРСР представникам кримськотатарського народу заборонялось згадувати чи вказувати свою національність.
Після депортації почалося перейменування кримськотатарських назв сіл, районів, міст. Усього було перейменовано понад 1000 населених пунктів Криму (приблизно 90% від усіх топонімів).
