Меморіальні стели на честь послідовників різних релігій встановлять на Дніпропетровщині

Голова правозахисного козацького товариства «Базавлуцька Січ», учасник АТО, боєць батальйону «Айдар» Микола Павлюченко

На Грушевському цвинтарі поблизу Каховського водосховища з’явиться місце вшанування пам’яті загиблих воїнів АТО та представників різних народів, що спрадавна жили поруч одне з одним на теренах України. Ініциатори меморіального комплексу  активісти правозахисного козацького товариства «Базавлуцька Січ»  планують звести невелику капличку та встановити стели чотирьох релігій  Ісламу, юдаїзму, православ’я та католицизму.

Про це заявив голова правозахисного козацького товариства «Базавлуцька Січ», учасник АТО, боєць батальйону «Айдар» Микола Павлюченко на заходах, присвячених 98-й річниці Кримського походу вояків УНР.

 Життя мене вже навчило не ділити людей за національностями чи релігіями. Для мене є людина, на яку я можу розраховувати, і людина, для якої мої цінності нічого не важать. Я хочу сказати, що в «Айдарі» було дуже багато мусульман, які в лавах нашого батальйону боролися, стояли насмерть для того, щоб війна не просунулася далі. І от в пам’ять про цих людей на Грушевському цвинтарі ми намагаємося відбудувати козацьку каплицю, яку комуністи в 50-х роках затопили водами Каховського водосховища. Оскільки Рєпін ще встиг її свого часу замалювати, то ми уявляємо, як вона виглядала.

Микола Павлюченко розповів про місцеві перекази, за якими на тих теренах з давніх-давен жили поруч, дружили і допомагали один одному представники різних народів:

 Кладовища свідчать про цю дружбу. Тому ми хочемо відтворити не лише християнську каплицю, а ще й встановити стели чотирьох релігій, зробити місце духовного поклоніння, щоб дітей на могили своїх пращурів водити.

Голова правозахисного козацького товариства «Базавлуцька Січ» переконаний, що створення таких стел послугує як у вихованні дітей та підлітків, так і допоможе комусь з більш зрілих людей позбутися упереджень щодо представників інших народів чи релігій, буде щепленням проти бацил ксенофобії чи шовінізму. Як приклад Микола Павлюченко наводить пам’ятну стелу в одному з населених пунктів:

 Ось в Жовтокам’янці (населений пункт під П’ятихатками) стоїть стела і козацькому, і татарському військам  з тамгою. Дітей вчать поважати одне одного й тому, що ми разом можемо протистояти зазіханням ззовні.

Говорив пан Микола й про те, як за умов фактичної війни, виховуючи дітей, плекаючи в їх душах любов до Батьківщини й повагу до героїв, які її захищають, не зародити ненависті, бажання попри що мститися:

 Що ми вкладаємо в голови наших дітей? Війна  це на років 1015, не менше. А це означає, що діти, які зараз сидять за шкільними партами, все це всотують. Я завжди чую запитання: «Що нам робити?», і відповідаю  вчіться, набирайтесь розуму, мужнійте і головне  для своїх батьків народжуйте онуків, тоді не так страшно буде йти на війну. Але ж їм ще треба вкласти розуміння того, заради чого вони воюють. Пояснити, що найважче на війні  це не стріляти. Зупинитися  найважче. Якщо ще можна зупинитися чи зупинити людину словами, то треба намагатися це зробити

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.