«Той, хто постує, матиме дві радості:
коли закінчить свій піст
і коли зустрінеться зі своїм Господом».
Здавалося б, щойно послідовники Ісламу ще уточнювали, коли ж настає день і час священного місяця посту й молитви, щойно готувалися ввійти в цей благословенний період, особливо насичений добрими справами, допомогою нужденним, вдумливим, свідомим читанням Корану та осягненням усієї його глибини — і ось уже муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саід Ісмагілов вітає одновірців зі святом, що вінчає Рамадан, завершує цей місяць духовного служіння, зміцнення віри, відданості Творцеві…
— Шановні брати і сестри! Закінчився священний місяць Рамадан, що був для нас часом великої радості, братерства, щедрості та доброчинності. Незважаючи на довгий світловий день, ми з вами виконали свій обов’язок і дотримали посту протягом місяця, молилися вночі та роздавали пожертви.
Це найкращий час для духовного зцілення та подолання своїх вад. Дуже тішить, що мечеті в усіх містах України були заповнені — це свідчення, що мусульманське відродження триває. Разом із батьками мечеті відвідували багато дітей, отже наша умма має добрі перспективи.
Ід аль-Фітр (Ураза-байрам) — свято тих, хто сповнив духовне служіння протягом Рамадану. Це свято тих, хто постував, молився та чинив добро. Посланець Аллага (мир йому і благословіння) сказав: «Той, хто постує, матиме дві радості: коли закінчить свій піст і коли зустрінеться зі своїм Господом».
Завершуючи місяць Рамадан, ми тішимося першою радістю, але ще більша радість чекає на нас у Судний день: винагорода і прощення Всевишнього.
З радісним святом вас, шановні брати і сестри! — вітає послідовників Ісламу шейх Саід Ісмагілов.
Дуже багато вдалося мусульманам за цей місяць, що промайнув, здається, блискавично. Але так лише здається, бо хіба встигли би за короткий термін українські мусульмани здійснити стільки добрих справ, організувати й провести стільки акцій, безліч разів виявити доброчинність? Кожен день і кожна ніч Рамадану перетворювалися на силу можливостей для молитов і самовдосконалення, для навчання й долання своїх слабкостей, для виявів безкорисливого піклування про добробут інших людей. Відвідини підопічних в інтернатних установах, допомога нужденним, годування безхатченків — хіба все згадаєш? А скільки цей Рамадан подарував можливостей для тих, хто прагнув нарешті почати вивчення (чи підвищити рівень знання) мови, що нею зіслано аяти Корану? І дивним чином цього місяця знаходився час на лекції арабської, на опанування мистецтва і правил таджвіду, на читання Корану гуртом.
Цей місяць спонукає кожного замислитися, чи завжди ми, посилаючись на нестачу часу, щирі? Чи не недбальство та брак самодисципліни крадуть наш час, що можна використати для особистого та суспільного добра, на користь собі та громаді? Чому в Рамадан, прагнучи ласки Божої, ми відповідальніше ставимося до своїх учинків, намірів, слів і думок, але після посту ніби сповільнюється якийсь внутрішній механізм, і буденність гасить нашу ініціативність, помалу забувається те відчуття піднесення, радості, що ми переживали протягом священного місяця та в день його завершення, свята Ід аль-Фітр. Тож збережімо цей дух Рамадану на цілий рік!
