У Вінниці цьогоріч на початку липня двоє чоловіків — Віталій Чукавін та Андрій Дзядик (педагоги за фахом) — здійснили напад на громадянина Об’єднаних Арабських Еміратів начебто за те, що той палив у недозволеному для цього місці. Під час побиття Ферас Аль-Хорані та його неповнолітній син, який намагався заступитись за батька, отримали серйозні тілесні ушкодження: у батька вибито троє передніх зубів, лікарі діагностували струс мозку, закриту черепно-мозкову травму, пошкоджене перенісся, видно садна на тілі. У його 16-річного сина також струс мозку, синець на шиї і психологічна травма.
Незважаючи на зібрані докази протиправних дій, суд все ще не визначився з кваліфікацією провини підсудних, засідання весь час переносяться, а на тих, що відбуваються, підсудні та їхні прибічники ведуть себе зухвало, погрожують як представникам потерпілих, так і свідкам з боку обвинувачення.
Про неприпустиму поведінку підсудних та озвучені погрози на адресу свідків потерпілих та тих, хто їх підтримує, пише на своїй сторінці в соцмережі Facebook дружина та мати побитих громадян Олена Полякова Аль-Хорані:
— Мовчати не можу! Сьогодні (19 грудня — ред.) підсудні у присутності свідків фотографували тих, хто прийшов підтримати нас у суді. А саме моїх друзів та рідних. Звичайно, не для публікації у газеті. Потім прозвучала погроза, що їх знайдуть. Тому якщо хоч словом буде скоєний тиск на тих, хто нас підтримує у суді, люди повинні знати про те, що сталося сьогодні у присутності прокурора, поліціянта, адвоката та журналістів, — написала пані Олена.
Як вона підкреслює, підсудні не визнають своєї провини та не висловлюють каяття за свої дії:
— Вони навіть не соромляться погрожувати, бо знають, наскільки в нас «суворий» закон і що їм за це навряд щось буде. Як і у випадку з відео із зізнанням у тому, що злочин було скоєно на расовому підґрунті. Я вже писала, що їх дуже дратує присутність людей та журналістів на судах. Минулого разу вони просили, щоб журналісти припинили слідкувати за процесом. Тому пішли залякування в хід. Вони знову пропонували після попереднього суду гроші, щоб зам’яти справу. Питали «ціну питання». Я знову відмовилася, сказавши, що всі компенсації лише у судовому порядку. Позов подали вже давно. Я, звичайно, розумію, що нічого вони не відшкодують. Але рішалова ніякого не буде! Не буде, як не було з самого першого дня ані каяття, ані жалю, ані вибачень за скоєний злочин проти моїх рідних. Навпаки! Були лише брехня на брехні, злорадство, зухвале знущання над дитиною у суді, впевненість у своїй безкарності та нахабна поведінка. Ось і погрози. Дуже сподіваюся, що суд прийме справедливе рішення. І вони отримають максимальне покарання за свій злочин, яке передбачає законодавство України! Бо іншого вони не заслуговують своїми вчинками. Тим більше, що порушують закон вони не вперше. І вже звикли, що все сходить з рук!
Раніше Сергій Павлюк, правозахисник постраждалої сторони, повідомив місцевому виданню Vежа, що «нині зібрано достатньо доказів, щоб притягнути їх (вчителів — авт.) до кримінальної відповідальності, яку передбачає 296 стаття — „Хуліганство“. Друга частина цієї статті передбачає до 5 років обмеження волі і третя частина — від 5 років. Є також відеоматеріали долучені, висновки експертизи тощо».
Зауважимо, підсудні наполягають, що усього лише «зробили зауваження» арабу за паління в громадському місці, яке не мало расового підґрунтя. Втім, на відео з камер спостереження, де зафільмовано напад на громадянина ОАЕ та його сина, чітко видно — поруч спокійнісінько палять люди слов’янської зовнішності, але у нападників запитань до них не виникло. Об’єктом агресії стали саме араби, яких нападники добивали вже лежачих.
