В Києво-Могилянській академії за ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу, НаУКМА та за підтримки Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу 23 лютого відбулася подіумна дискусія «Номан Челебіджихан – уроки минулого для поколінь майбутнього». Невипадково обрано дату заходу, яка співпала з днем 97 роковин трагичної загибелі кримськотатарського політичного і суспільного діяча, Муфтія мусульман Криму, Польщі, Білорусі і Литви, якого більшовики після звірячих тортур розстріляли.
Як зазначила історик Гульнара Абдуллаєва, ім’я Челебіджихана, який за короткий час існування Кримської Демократичної Республіки в якості її Президента здійснив значний внесок в розвиток кримськотатарської державності, мало відоме сучасникам. Це пояснюється традиційним замовчуванням не лише постатей провідників національно-визвольних рухів, а й самого факту боротьби народів за самовизначення під час панування радянської влади.
Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, заявив, що попри намагання як радянської влади, так і проросійськи орієнтованої влади в Криму маргиналізувати суспільство – це не вдалося: «Кримськотатарський народ почав викристалізовуватися, як нація, саме це може захистити від загроз – і в тому числі від загроз сучасності».
За словами шейха Саіда Ісмагілова, муфтія Духовного управління мусульман України «Умма», відродження історичної правди щодо кримськотатарського народу та його лідерів - це не просто данина справедливості, а й запорука не повторення в майбутньому трагедій, подібних трагедії кримських татар.
«Крим – одна й та ж сама територія, яку одна й та ж сама країна хоче поработити, вдаючись до одних і тих же самих методів – і викривлення історії та замовчування – один з них».
Тим часом, як було зазначено під час обговорення, трагічні для народів Криму події 1917-18 років мають продовження в наш час і в дечому вражають чи не повним віддзеркаленням алгоритму дій, до яких вдавалася тодішня більшовицька влада і вдаються сьогодні її ідейні нащадки в РФ.
«Як і тоді, сьогодні пропагується ненависть і зверхнє ставлення до кримських татар, як і тоді, хвиля насилля та терору поглинає міста Криму», - зауважила Гульнара Абдуллаєва.
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович наголосив, що в історії українського і кримськотатарського народу багато спільного: «Обидва народи пройшли через спроби знищення за радянських часів. Події 1917-18 років і 2014 року вимагають від нас спільного протистояння агресору і окупанту. Повернення Криму – надважливе завдання, яке має виконуватися разом з поверненням історичної правди, поширенням відомостей про дійсні події і постаті – в тому числі й Челебіджихана, «десовєтізацією» мислення та ментальності, бо насаджувані десятиріччями радянські міфи – це ті «кнопочки», за допомогою яких ворог маніпулює свідомістю і налаштовує народи одне проти одного».
Учасники дискусії погодилися з тим, що лише внесення коректив в підручники – то важлива складова відродження історичної справедливості, але розрахована на ефект в майбутньому. Існує проблема сприйняття історії дорослим населенням, свідомість якого зазомбована ще радянськими міфами. Тож існує нагальна потреба в просвітницькій, роз’яснювальній роботі, широкому обговоренні в суспільстві, відтворенні історичних подій в художньо-публіцистичних творах - в тому числі і в кінострічках та телефільмах.
Нагадаємо, що цього року присвячений Челебіджіхану загальнокримський мітинг, запланований Меджлісом на 22 лютого у дворі ханського палацу Бахчисараю, кримська окупаційна «влада» проводити заборонила.
Номан Челебіджіхан народився в сім'ї імаму сільської мечеті, вчився в Бахчисараї, Стамбулі і Петербурзі. Один із засновників стратегії національної боротьби кримських татар, в 1918 році поліг жертвою революційного терору в Криму. 23 лютого червоноармійці-матроси розстріляли Челебіджіхана в севастопольській в'язниці і тіло його викинули в море.
Нагадаємо також, що 23 лютого вважається і початком анексії Криму: саме в цей день торік на мітингу у Севастополі було проголошено, що влада переходить до «виконавчого комітету», а в Симферополі почали формуватися проросійські «народні дружини». Присутні на заході висловлювали припущення, що цей збіг – міг бути невипадковим: політтехнологи та соціальні психологи , що служать Кремлю, обравши саме цю дату в такий спосіб ще раз намагалися з одного боку принизити кримськотатарський народ, з іншого – зробити подарунок господарю Кремля.
Власкор
