У неділю, 27 жовтня, одночасно в Києві, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Вінниці, Одесі та Львові відбулись акції «Іслам — мир!». Це продовження щотижневих заходів, що в рамках реалізації проєкту «Запитай у мусульманина» вже понад півтора року проходять в українських містах, де діють Ісламські культурні центри Всеукраїнської Асоціації «Альраід».
Про мету заходу розповідає активіст міжнародної організації «Милість для людства» (Mercy for mankind), завідувач відділу ознайомлення з культурою Ісламу ІКЦ Києва Тарик Сархан — незмінний учасник таких акцій, що взяв участь в останній столичній — на Майдані Незалежности та Хрещатику:
— Акції ознайомлення місцевого населення з Ісламом, що їх можна назвати «вуличним закликом», розпочалися понад півтора року тому. Але вони проходили в різних містах у різний час, з різними гаслами, залежно від приводу, й були пов’язані з тими чи іншими подіями в ісламському світі чи з тим, що відбувається навколо. В акції «Запитай у мусульманина» послідовники Ісламу відповідали на будь-які питання перехожих, але зазвичай акцент робився на певній головній темі, наприклад, як мусульмани ставляться до інших релігій, або «Я люблю Ісуса, бо я мусульманин», або «Я люблю Діву Марію, бо я мусульманин» … Ми хотіли вийти з новим гаслом — про те, яке цінне місце посідає мир у свідомості мусульман, і що таке мир в Ісламі. Але було б неправильно зробити це тільки в якомусь одному місті, бо мир має ширитися в усьому світі, — тож ми вирішили провести всеукраїнську акцію під гаслом «Іслам — мир!». Вона мала відбутися в один день і в один час у різних містах України — там, де є мусульмани, ісламські культурні центри, молодіжні організації, що їхні активісти могли б вийти на вулиці, поспілкуватися з перехожими та розповісти їм, що означає це гасло.
Спеціально до події був надрукований буклет «Іслам — мир!», і його дарували кожному, хто підходив поговорити з мусульманами. Організатори та учасники акції сподіваються, що він не лишиться просто сувеніром, а спонукає замислитися — особливо тих, хто питав про начебто «агресивність» Ісламу та заклики до «священної війни»:
— Ми розповідали людям про те, що мир має таку високу цінність в Ісламі, що не існує терміну «священна війна». Війна священною бути не може — лише мир буває священним! Таким священним, що «мир» — це одне з імен Всевишнього! «Мир» — це синонім слова Іслам, це назва раю, і те, чого люди бажають одне одному, вітаючись словами: «Ассаляму алейкум!» («Мир вам!) — розповідає Тарик Сархан.
Зауважмо, активісти дуже раді тим, хто зацікавився, але завжди дуже тактовні, уникають нав’язливости.
— Зазвичай підходять десятки людей — сто чи й більше, — бо ми намагаємося кожну акцію перетворити на мініфестиваль, маленьке свято для містян, використовуємо характерні для мусульманських народів елементи автентичних культур, ужиткового мистецтва. — розповідає пан Сархан. — Так і цього разу, наприклад, у Харкові вийшли активістки, що володіють мистецтвом мехенді, й розмальовували перехожим руки хною. Навіть діти підходили й простягали долоньки, щоб дівчата зробили їм розпис на шкірі. Ми прагнемо показати приязність і прагнення дружби — для цього, щоб «переломити хліб» по-братерському, виходимо з частуванням для перехожих: східною кавою, чаєм, солодощами. І хоч би людина й не хотіла спілкуватися чи взяти буклет — ми просто пригощаємо, ми раді поділитися часткою души. Усе, що нам треба, — показати, який Іслам, які мусульмани та якими вони мають бути насправді.
Найчастіше лунали питання, породжені хибними уявленнями, сформованими завдяки не завжди збалансованій інформації у ЗМІ. Одне з таких викривлених уявлень — що мусульмани є «потенційні терористи»:
— Якщо ми виходимо з гаслом «Іслам — мир!», то люди, звісно, питають: а звідки ж тероризм, звідки ж війни? Мусимо пояснювати, що агресія чи релігійний фанатизм — це риса характеру, притаманна людям у всіх культурах, національностях і релігіях, але це — крайнощі та вияв зради віри та релігії. Це не є релігійною практикою справжнього вірного. Богобоязлива людина завжди знайде в собі мудрість і терпіння, щоб донести свою віру. До насильства вдаються через невігластво, відсутність знань. Невірство не є ворогом істини. Справжні вороги істини — це невігластво та лицемірство, — каже Тарик Сархан.
Про те, що такі акції мають зруйнувати стереотипи навколо Ісламу, наче це щось негативне, розповідає імам мечеті львівського ІКЦ ім. Мухаммада Асада (Львів) Мурат Сулейманов, що разом з активістами взяв участь у заході на проспекті Свободи:
«Говорили про те, що ці люди знають про Іслам. Звичайно, ми чули різні думки. Були ті, хто казав, що Іслам несе зло, — це їхній погляд, ми не стали сперечатися. Утім головна мета акції — ознайомити містян, показати, що Іслам — це не щось страшне. Що ми, мусульмани, теж живемо в цьому місті, зокрема кримські татари чи українці. І ми хочемо, щоб у нас була взаємна повага й добрі відносини. І це наш обов’язок — розповідати про Іслам і казати, що він не несе негативу, а несе мир — це доводять десятки аятів Корану. Про те, що людина, яка чинить зло й хоче так жити, не має права казати, що вона богобоязлива, бо порушує один з основних принципів: допомагати, жити в мирі, гармонії, процвітанні. Це основа, за якою ми живемо. І пророк Мухаммад (мир йому і благословення) казав, що він прийшов, щоб відродити моральні якості. І це — про мир!» — наголосив Мурат Сулейманов у коментарі виданню «Духовна велич Львова».
У Харкові, як повідомляє Нromadske, мусульмани зібралися в саду Шевченка, щоб розповісти містянам про свої культурні, релігійні традиції та відокремити їх від стереотипних уявлень.
— Наша мета — ознайомлення людей з тим, який Іслам насправді. Нам цікаво дізнатися, що вони думають про Іслам і про самих мусульман. Частіше за все люди нічого не знають, і це найгірше. Люди пов’язують образ мусульман з постатями терористичного світу, — розповідає імам Ісламського культурного центру Харкова Євген Глущенко.
Під час заходу в усіх містах охочі могли безпосередньо поспілкуватися з мусульманами та розпитати про їхню релігію. А приємним бонусом було те, що всіх не лише обдаровували буклетами, а й запрошували скуштувати східні солодощі, пригоститися кавою, дізнатися, що таке мехенді та лишити на згадку малюнки хною на руках.
