Щонайменше 136 громадян України, зокрема жінки й діти, вже понад рік залишаються заблокованими в Секторі Газа, не маючи можливости повернутися додому. Попри неодноразові звернення до українських дипломатичних установ, родини досі не отримали конкретних відповідей або чіткої дати евакуації.
Розповідь двох українок, що мають близьких родичів у Газі, Олени Єльміної та Ірини Харари, опублікувало видання ZMINA.
Олена Єльміна, мешканка Харкова, у 2013 році разом із чоловіком і трьома дітьми поїхала до Палестини. Після розлучення вона без дітей повернулася до України. Згодом старші сини змогли евакуюватися, однак її 17-річна донька Саміра й досі залишається в Газі. Через відсутність супроводу їй не дозволяють виїзд. Батько дівчини згоден супроводжувати її, має всі потрібні документи, але процес евакуації заблокований.
— Моя дитина там голодує. Вона є громадянкою України, і я прошу: дайте їй можливість повернутися додому, — каже Олена в коментарі для «Іслам в Україні».
Протягом року жінка зверталася до українських консульств в Ізраїлі та Палестині, українського МЗС, Офісу Омбудсмана та Президента, писала численні листи, проте відповіді надходять формальні й стандартні: «Виїхали ті, хто бажав».
Ірина Харара — мати п’ятьох дітей. У листопаді 2023 року унаслідок бомбардування загинули її чоловік і старший син, середній син отримав важкі опіки та перелом. Це сталося, коли родина саме готувалася до евакуації, що її через трагедію довелося відкласти на тиждень. Згодом ізраїльські служби частину родини викреслили зі списків на евакуацію. Нині жінка перебуває в Німеччині, куди вона змогла виїхати як супровідниця своїх молодших дітей — їх зі списків, на щастя, не прибрали. У Секторі, на жаль, досі залишаються її поранений син Закарія та дочка Шерін.
Пані Ірина розповіла «Іслам в Україні», що її син у критичному стані:
— Мій син вижив після бомбардування, але щодня його стан погіршується через відсутність необхідної медичної допомоги.
За словами Ірини, евакуації, організовані Україною до березня 2024 р., відбувалися добре, та після цього українська сторона жодної евакуації не проводила.
Жінки підтримують зв’язок з іншими українськими родинами, чиї рідні залишаються в Газі. Кажуть, що не раз зверталися до Міністерства закордонних справ України, Офісу Президента, Уповноваженого з прав людини та Міжнародного комітету Червоного Хреста — але відповіді були формальні, без конкретних рішень.
З травня 2025 року ситуація в Секторі Гази значно погіршилася:
— Десь з 18 травня цього року там почався реальний голод. <...> Я надсилаю повідомлення від сина. Він іноді спілкується з донькою, короткими есемесками, й вона просто каже: «Сьогодні на день була баночка квасолі, а то пів кілограма борошна знайшли й напекли хліба», — розповіла Олена Єльміна.
Станом на серпень 2025 року щонайменше 136 громадян України залишаються в Секторі Газа, і їхні життя під загрозою. Ці люди живуть за постійних авіаударів, в умовах гуманітарної катастрофи: без стабільного доступу до питної води, продуктів та медичної допомоги. Частина їхніх родичів уже перебуває в Україні або країнах Європи, вони щодня борються за можливість порятунку близьких.
