Мусульмани Києва відзначають Ід аль-Адха

Мусульмани Києва, як і їхні одновірці в усьому світі 24 вересня 2015 року відзначають Курбан-байрам (або Ід-аль-Адха) — свято жертвопринесення заради Всевишнього.

В Ісламському культурному центрі м. Києва (ІКЦ) з раннього ранку багатолюдно, гості, що прийшли на молитву, виглядають сьогодні особливо ошатно та урочисто, віряни з особливим почуттям радості вітають один одного зі святом.

Серед мусульман України багато не тільки етнічних українців — умма об’єднала в собі представників багатьох національностей, що складають український народ. Хвалу Аллагу (такбир) разом здійснюють і громадяни України, і мусульмани-іноземці, що проживають тут: студенти, закордонні бізнесмени, представники дипломатичних місій.

Поздоровлення зі святом на адресу одновірців сьогодні звучали не тільки від муфтія Духовного управління мусульман України «Умма» Саіда Ісмагілова, керівництва Всеукраїнської асоціації громадських організацій, лідерів кримськотатарського народу Рефата Чубарова і Мустафи Джемілєва, а й від послів Палестини, Судану та інших країн.

У своїй промові шейх Саід Ісмагілов, говорячи про значення свята, застеріг вірян від омани, коли здається, що жертвоприношення потрібно Аллагу — в той час, як це необхідно самому віруючому:

— Головний обряд Курбан-Байрама — заклання жертовної тварини заради любові і покірності Аллагу. В аяті сказано: «Не потрібні Всевишньому ні кров їх, ні м’ясо їх — потрібна тільки богобоязливість». Сенс цього вчинку для вірян — в наслідуванні благородного прикладу одного з найвеличніших пророків, який продемонстрував найвищу ступінь самопожертви заради любові і смиренності перед Творцем, — сказав Саід-хазрат, — Тому це потрібно не Господу, це потрібно людям.

Як розповів нашому кореспонденту шейх Саід, цьогоріч (як і в минулому році) мусульмани поділяться м’ясом жертовних тварин з вимушеними переселенцями з Криму і Донбасу.

Не залишаться без святкового частування й ті, що охороняють адміністративний кордон окупованого Криму і материкової України — як розповів народний депутат України Рефат Чубаров, кримські татари, які беруть участь у громадянській блокаді півострова, також відзначають Курбан-байрам і поділяться м’ясом жертовних ягнят з тими, хто знаходиться на блок -постах, незалежно від їх віросповідання.

Курбан-байрам (або Ід-аль-Адха) завершує собою обряд Хаджу — паломництва до святинь Ісламу. Це одне з найбільших мусульманських свят року. Воно відзначається з 10-го по 13-е число місяця зуль-хіджа мусульманського календаря (цьогоріч 24–27 вересня). Звичайно, не всі мусульмани можуть здійснити хадж до Мекки, взяти участь у головному святі мусульман і в священному місці особисто принести жертву, тому канони Ісламу наказують мусульманам виконувати кульмінаційну частину обряду не тільки у Мецці, а всюди, де можуть виявитися мусульмани.

Традиція жертвопринесення сягає своїм корінням у давні часи. За повір’ям, архангел Джабраїл (Гавриїл) був посланий Всевишнім до праведного Ібрагіма (Авраама), щоб випробувати, а заодно і зміцнити того у вірі. За наказом Ібрагім мав заколоти свого улюбленого сина Ісмаїла. І ось, коли батько, стримуючи сльози, мав намір виконати наказ Всевишнього, Милостивий Господь, не бажаючи невинної дитячої крові, в останній момент замінив хлопчика на жертовного баранчика. Таким чином Ібрагім з честю пройшов випробування, і Господь прийняв його жертву. З тих пір в пам’ять про подвиг Пророка Ібрагіма-Авраама мусульмани в день цього великого свята і здійснюють обряд заклання жертовної тварини.

Принесення жертви цього дня супроводжується великою радістю, мусульмани вихваляють Господа, який зберіг життя Ісмаїлу, адже саме цей Пророк вважається прабатьком всіх арабів, а також одного з Божих Посланців — Пророка Мухаммада.

Для принесення жертви мусульмани спеціально відгодовують вибрану тварину. Мусульманин, зробивши заклання, не повинен скупитися на пригощання, необхідно обов’язково нагодувати бідних і голодних.

Ритуальне частування — худойі, садака — влаштовується також, щоб уникнути всіляких нещасть і хвороб.

М’ясо жертовної тварини ділять на три частини: одну роздають бідним, з другої готують частування для рідних, друзів, сусідів, а третю частину мусульманин може залишити собі.

Близьким, друзям і родичам в дні свята намагаються зробити подарунки. У наступні після свята дні, зазвичай, наносять візити до рідних і близьких знайомих, так як відвідування в дні свята жертвопринесення вважається благословенним і бажаним.