«Вони взяли своїх священиків і ченців та Ісу сина Мар’ям собі за панів замість Бога. Хоча їм було наказано поклонятися єдиному Богу…» (Коран, 9:31).
Коли християнин Аді ібн Хатим, що прийняв Іслам, запитав у Пророка (мир йому) про тлумачення цього аята, той уточнив: «Чи вважаєте ви забороненим те, що вони вам забороняють, і чи дозволяєте ви собі те, що вони вам дозволяють?» Аді ібн Хатим відповів: «Так». «Це означає, що ви почитаєте їх замість Бога», - сказав Посланник Аллаха (мир йому) (Бухарі, Муслім).
На жаль, дана проблема з\'явилася й в Ісламі через кілька сторіч після Пророка Мухаммада (мир йому). Занадто велика була спокуса монополізувати релігію в руках стану жерців, оголосити Коран таємним знанням, доступним тільки «посвяченим», використати Іслам у корисливих інтересах окремих правителів і витягати величезні прибутки від своєї «пастви».
У різних областях Ісламу з\'явилися невідомі раніше «священники» - мулли. В мечеті виникла ієрархія. Новоспечене «духівництво» на зразок своїх християнських попередників перетворилося в гігантський чиновницький апарат.
Поняття «муфтій», «шейх уль-іслам» і т.д., які означають лише ступінь вченості людей, на зразок понять «професор» або «академік», стали щаблями цієї нової майже священницької ієрархії. Поважне додавання до імені «хазрат» набуло в деяких регіонах майже сакрального сенсу. Подібних прикладів можна знайти ще багато.
Не дивно, що в багатьох народів поняття «мулла» почало викликати ворожість, а потім стало синонімом таких понять як афера, шахрайство і т.д. Поняття «мулли» перетворилося в народі на об\'єкт глузувань та анекдотів.
Мусульманському «священству» найчастіше властиві всі риси їхніх попередників. Вони протиставляють себе народу, інакше одягаються, говорять мовою насиченою арабськими й перськими словами, незрозумілими для свого народу, претендують на роль «духовних» лідерів, хоча на словах говорять про рівність всіх мусульман перед Богом. Вони вважають, що ніхто, крім них, не правочинний читати і правильно розуміти Коран та Сунну.
Якщо ж уважно ознайомитися з першоджерелами, то можна однозначно сказати, що інституту священства в Ісламі не існує, і це є засуджуваним нововведенням.
У хадисах однозначно говориться тільки про Пророка (мир йому), сподвижників та алимів. Алим - це не священик, а вчений. Його статус такий самий, як у професора чи академіка.
Таким чином, в Ісламі поняття «священства» не існує й воно введено в наслідування іудеям, християнам та іншим релігіям у більше пізній період ісламської історії. Це, до речі, добре видно на прикладі утворення духовних управлінь мусульман у Росії та її колишніх колоніях. Вони були утворені за прикладом православних єпархій в 18-19-х століттях для того, щоб забезпечувати контроль держави над віруючими.
У зв\'язку з цим поняття священства потрібно розцінювати як явище, не підтверджене Кораном і Сунною Посланника Аллаха (мир йому). Тобто воно повинне бути кваліфіковано як засуджуване нововведення (бід\'а).
Айдин Ал-заде (Баку),
к. філос. н., співробітник Академії наук Азербайджану
За матеріалами Іслам.ру
