Нещодавно ряди дослідників історії кримських татар поповнив мер Сімферополя Геннадій Бабенко. Міським головою у співавторстві з одним із кримських істориків Валерієм Дюлічевим до видання була підготовлена книга з привабливою назвою «Шедеври мусульманської архітектури Криму».
Книга, присвячена опису найбільших мусульманських духовних споруд Криму, а також аналізу їхнього історичного значення, вийшла у світ наприкінці минулого року в Сімферопольській міській друкарні тиражем 500 екземплярів, пише Crimean.org з посиланням на QHA.
У першій частині книги автори зробили спробу провести наукове дослідження епохи утворення Кримського ханства та навести основні етапи його формування. Друга частина книги безпосередньо присвячена опису духовних споруд мусульман Криму. Автори книги намагаються ознайомити читача з історією і мусульманськими пам'ятниками середньовічного Солхата (древня назва м.Старий Крим), з історією спорудження мусульманських центрів у Сімферополі, визначними пам'ятками мусульманської архітектури Бахчисараю і Кефе (Феодосія).
Слід зазначити, що вихід цієї книги викликав великий резонанс серед кримських істориків, що спеціалізуються на дослідженні історії кримських татар. Так, наприклад, говорячи про «шедеври від мера», відомий кримський дослідник-краєзнавець Ельвідін Чубаров відзначає, що якби у книги був більший тираж, то кримськотатарська громадськість неодмінно б зацікавилася причинами «дивної трансформації мера з великим чиновницьким стажем у гуманітарія і друга кримських татар», який, до того ж, перевершив усіх своїх попередників у запеклому опорі бажанню городян-мусульман побудувати Соборну мечеть (Джума Джамі) у Сімферополі.
«Очевидно, наш вельмишановний мер розраховує на швидкоплинну людську пам'ять, сподіваючись залишитися у міських хроніках зовсім не лицеміром і гонителем мусульман», - підкреслив історик.
Книга відкривається окремим зверненням сімферопольського голови на двох сторінках. «Не дуже зрозуміло, навіщо це зроблено? Очевидно, Геннадій Бабенко, не довіряючи своїй новій якості історика, вирішив підкріпити її більш високим статусом і виступити у звичному йому мерівському амплуа», - відзначає Е.Чубаров.
Примітно те, що й закінчується книга авторською промовою Г.Бабенко, у якій на 5 сторінках мер описує красоти Сімферополя й Криму і запрошує гостей відвідати півострів. І отут, за словами дослідника, «закрадається крамольна думка»: а чи не обмежується цими двома маленькими авторськими «штучками» і вся участь мера у написанні даної праці? Подібні заяви Е.Чубаров обґрунтовує тим, що у ході ознайомлення з «дослідженням», ним була виявлена відчутна невідповідність стилістики написаних повідомлень із основною частиною «шедевра». На його думку, Г. Бабенко, який володіє досить серйозними фінансовими ресурсами, відомим способом став співавтором книги.
Основним недоліком книги, за словами кримського історика, стала вкрай явна невідповідність змісту і вмісту глав книги. Наприклад, у першу частину, що має назву із чіткими хронологічними рамками - період Хаджі Гірея - включені різнопланові теми, що не збігаються як за часом, так і за внутрішнім змістом і логікою викладу.
«У цій частині є такі глави як «Установлення васальної залежності від Туреччини» та «Кримські татари - історія формування Криму». Якщо планувалося розповісти про передню історію формування улусу і васальної залежності Криму, то цю частину потрібно було назвати інакше», - пояснив Е.Чубаров. Більше того, він відзначив, що у цих главах читач не довідається про процес утворення Кримського ханства, а зустріне необхідну інформацію лише в останній главі.
Краєзнавець також відзначає, що описуючи і досліджуючи етногенез кримських татар, автори повністю керуються радянською історіографічною концепцією, згідно якої корінний народ Криму, нібито, є народом прийшлим.
До всього на додачу, не обходиться у книзі й без плагіату! «При читанні книги не залишає відчуття того, що місцями глави вже знайомі й навіть мають авторство, яке, до того ж, найчастіше не вказується», - підкреслив історик. Так, наприклад, за його словами, у главі «Календарі та основні свята» читач впізнає роботу відомого кримського краєзнавця Решата Куртієва, але при цьому в книзі ім'я історика не згадується. Аналогічно автори діють і у главі «Традиційна їжа та етикет», яка повністю цитує одну з глав збірника робіт з історії, етнографії і мові кримських татар Енвера Озенбашли «Традиційна їжа та застільний етикет».
За матеріалами Crimean.org
