Одна з найяскравіших подій останніх років в Саудівській Аравії – зростаюча участь жінок в процесі «проповідування ісламу», «ісламського заклику». Учасниць цього процесу, яких арабською називають да\'ійят, – «проповідники» (це російське слово-гібрид, походженням з іншої релігійної традиції, зовсім не означає, що автор намагається «християнізувати» Іслам), стає все більше.
Всі п\'ять респонденток одностайно підтримали думку про те, що жінки-фахівці в області фікху - релігійної юриспруденції - повинні увійти до складу Академії ісламського фікха, що діє в Саудівській Аравії, ставши як фахівці учасницями обговорення і винесення правових постанов – фетв з усіх питань, що стосуються жінок. Вони були також одностайні в тому, що число саудівських жінок, які трудяться на терені ісламського проповідування, мабуть, як мінімум, подвоєне. Це, на їх думку, необхідно тому, що «засоби масової інформації прагнуть їх вестернізувати».
Здавалося б, ось воно – «ісламський фундаменталізм» у дії: його прихильниці закликають повернутися назад, до часів Середньовіччя, проти починань власного керівництва, яке відкриває в тому числі і жіночі відділення у створюваних ним технічних університетах і пропагує в середовищі молодих саудівок необхідність освоєння інженерних професій, менеджменту та інформатики. Але жодна з респонденток не була проти ідеї та практики жіночої «емансипації — тахаррур», «повної рівності» жінки і чоловіка.
Питання лише в тому, як повинна відбуватися ця «емансипація» і що мається на увазі під «рівністю»? Чи не варто передати ці питання до рук жінок, чи не варто створити марджа\'ійя нісаїйя - юридичну інстанцію, що складається з жінок, визначає суть цих питань, і керуючу «жіночою проповедницькою діяльністю організацію», що спрямовує процес «емансипації» в необхідне русло?
Саудівська преса дуже часто останнім часом пише про жахливі факти сімейного насильства відносно жінок, про втечі дівчат з рідних домівок, де вони піддаються цьому насильству, про правову (і фізичну) незахищеність дітей. Так, можливо, як вважають респондентки «Аш-шарк Аль-аусат», варто було б створити в рамках планованої в Саудівській Аравії реформи юридичної системи «спеціальні суди з сімейних питань», дозволити жінкам працювати в нині існуючих шаріатських судах, коли консультації цих жінок (звичайно ж, фахівців в області права) стануть незамінні в сферах, що стосуються положення жінок і дітей? Так, можливо, як вважають більшість опитаних, варто було б дозволити жінкам «брати участь в справах, пов\'язаних з питаннями соціального блага», надавши їм (поза сумнівом, при провідній ролі чоловіків) можливість займати деякі керівні пости в державі?
Образ «проповідниць», які беруть участь в процесі «ісламського заклику», як це витікало з відповідей на запитання анкети «Аш-шарк Аль-Аусат», постійно роздвоювався. Практично всі вони повідомили, що ніколи не читають книг нерелігійного змісту. Лише одна відзначила, що читає книги, які «викликають дискусії», маючи на увазі, наприклад, твори місцевих авторів (зокрема, жінок), що з\'явилися останнім часом в Саудівській Аравії і різко критично розглядають питання становища цієї частини населення країни.
Звичайно, їх відмова від читання нерелігійних книг (включаючи несаудівських арабських авторів) примушує ставити питання про те, наскільки добре опитані «проповідниці» уявляють собі тих, кого в сьогоднішньому саудівському королівстві називають «іншими», маючи на увазі і немусульман, і жителів інших арабських країн (мусульман, в першу чергу), наскільки вірно вони оцінюють цих людей, як і наскільки вони готові погодитися із запропонованими національним істеблішментом принципами стосовно цих «інших».
Свої релігійні знання саудівські «проповідниці» (у тому числі і університетські викладачі) черпають із книг з Шаріату (тафсири і фетви), з проповідей відомих релігійних проповідників. Ці знання вони отримують також, проглядаючи сторінки ісламських сайтів Інтернету, слухаючи «Радіо благородного ісламу» або подібні канали.
