Екстремістська організація «Антифа», терористичне угрупування «Хізб ут-Тахрір» та інші фантоми... Підпал з метою знищення слідів крадіжки стає результатом антиукраїнської змови... СБУ перетворюється на філію департаменту по зв`язках із громадськістю Секретаріату Президента... Імпульси, що вкидаються в інформаційне середовище, стають важливішими за реальні результати розслідувань реальних злочинів...
В`ячеслав ЛІХАЧОВ, Форум націй
Спецслужба з "людським обличчям"?
Останніми роками під керівництвом Валентина Наливайченка Служба безпеки України (СБУ) активно демонструє Києву і світу своє "людське обличчя".
Проте, на жаль, у сфері, що цікавить мене, – протидії ксенофобії і злочинам на грунті ненависті – деякі негативні тенденції в останні місяці виявилися настільки яскраво, що стали нівелювати позитивні зрушення останніх років. Останнім часом подив, що переходить в обурення, у зв`язку з офіційною позицією СБУ з цілої низки питань виникає не лише у мене.
Я дуже не хотів писати цю статтю, бо дійсно ціную відвертість української спецслужби і її готовність до співпраці. Мені б хотілося, щоб наша взаємодія продовжувалася. Я дорожу стосунками, що склалися між Конгресом національних громад України і офіцерами СБУ, які щиро і професійно виконують свій обов`язок. Проте є речі, які неможливо ігнорувати. Гласність і публічність,що нині є важливими досягненням СБУ, як мені здається, мають на увазі право на конструктивну критику...
На присвяченій протидії ксенофобії зустрічі представників організацій національних меншин і правозахисників з главою СБУ, що відбулася 23 квітня ц.р., Валентин Наливайченко закликав зацікавлені громадські організації брати на себе ініціативу з суспільного контролю над розслідуваннями злочинів на грунті ненависті. Цим матеріалом, зокрема, я чесно намагаюся відгукнутися на прохання Валентина Олександровича і сподіваюся, що стаття допоможе громадськості усвідомити існування серйозної, на мій погляд, проблеми.
Антисемітизм під прицілом СБУ
Передісторія сюжету, про який піде мова, почалася трохи більше півтора роки тому, коли ксенофобія взагалі, і в першу чергу – антисемітизм, стали об`єктом особливої уваги СБУ. Тоді, восени 2007 року, після присвоєння Віктором Ющенком звання героя України (посмертно) командувачеві Українською повстанською армією Романові Шухевичу, керівництво країни потрапило під шквал критики у ЗМІ, як усередині країни, так і за її межами. Російські медіа розвернули справжню кампанію по дискредитації України і її Президента, а з їх подачі критику – причому, далеко не завжди коректну – підхопили і західні видання.
Керівництво України звинувачувалося в героїзації колабораціоністів і «нацистських злочинців», відродженні фашизму «на офіційному рівні» і, як мінімум, - у потуранні «небувалому зростанню антисемітизму» в країні. Віктор Ющенко тоді зробив ряд безпрецедентних кроків, покликаних продемонструвати увагу керівництва країни до потреб єврейської громади.
22 жовтня була організована зустріч лідерів єврейських організацій із президентом України. Серед інших кроків було і оголошене 25 жовтня створення в структурі СБУ особливого відділу, покликаного боротися з проявами антисемітизму і ксенофобії. 9 листопада відбулася зустріч голови Вааду України Іосифа Зісельса з виконуючим обов`язки голови СБУ Валентином Наливайченком; 5 грудня пройшла перша публічна зустріч керівників відділу з представниками громадськості.
Весь контекст початку роботи відділу дозволяв передбачити значну піар-складову в самому факті його створення, що протікало в обстановці небувалої відвертості і публічності. Відзначу, що кількість злочинів на грунті ненависті, особливо пов`язаних з насильством, в Україні набула характеру дійсно серйозної проблеми приблизно за рік до описуваних подій – восени 2006 року. Проте була потрібна неймовірна кампанія у ЗМІ для того, щоб керівництво країни визнало існування проблеми і почало докладати зусиль для її вирішення. Відділ запрацював, і СБУ стала регулярно звітувати про результати діяльності у цій сфері. Ось про них і піде мова далі.
Будинок рабина як об`єкт антиукраїнських провокаційНе дивлячись на те, що в «реальній реальності» євреї не є об`єктом ксенофобії «номер один» в українському суспільстві, традиційно склалося так, що у віртуальній «інформаційній реальності» саме антисемітизм приваблює найбільшу увагу ЗМІ, державних органів і міжнародних організацій. Недивно, що саме протидія антисемітизму (при всій, хочу це ще раз підкреслити, неспівмірності кількості злочинів, що здійснюються відносно євреїв і відносно представників «візуально відмінних меншин», «visible minorities», в першу чергу – вихідців з країн Азії і Африки) стала основним напрямам діяльності згадуваного відділу СБУ.
«Різке зростання» антисемітизму в Україні восени 2007 року через відсутність реальних фактів, які хоч якось його підтверджують, ілюструвалося у ЗМІ чим завгодно, у тому числі випадками, в обставинах яких нічого не вказувало на ідеологічний характер.
Так, в категорію «антисемітських злочинів» потрапив підпал будинка рабина Ужгороду 6 жовтня 2007 року. Інцидент стався під час свята Симхат Тора, коли сам рабин знаходився в Мукачеві. Злочинці проникли в будинок рабина, розкрили сейф, вкрали велику грошову суму готівкою і документи, після чого підпалили приміщення в трьох місцях. Лише завдяки щасливому збігу обставин будинок не згорів дотла (в умовах відсутності доступу повітря, вогонь, по суті, майже добу тлів).
На перший погляд, абсолютно банальний підпал, зроблений, наскільки можна судити, з метою приховати сліди крадіжки, у ЗМІ став яскравою ілюстрацією небувалої небезпеки, яка чигає на євреїв в Україні.
Майже одночасно сталася подія, ніяк не пов`язана з випадком в Ужгороді. 18 жовтня 2007 року група проросійських радикалів ыз Євразійського союзу молоді (ЄСМ) розповсюдила в інтернеті відеоролик (як виявився згодом, частково змонтований), на якому була відтворена вельми правдоподібна імітація акту вандалізму відносно символів української держави на горі Говерла в Івано-Франківськії області.
Дії українофобних хуліганів з ЄСМ мали тоді колосальний суспільний резонанс. ЄСМ став символом антиукраїнської екстремістської активності, що керується з-за нашого північно-східного кордону. Практично відразу виникла чудова ідея звинуватити ЄСМ у всіх скільки-небудь значимих у суспільній свідомості злочинах, здійснених на території України за той період (справа дійшла до виявлення при вельми дивних обставинах вибухівки, в намірі застосувати яку звинувачували прибічників ЄСМ у Криму, проте ця тема доки не є предметом нашого розгляду).
Вже 20 жовтня 2007 року Валентин Наливайченко заявив, що СБУ перевіряє «дуже серйозну інформацію про причетність екстремістів ЄСМ до підпалу будинку рабина в Ужгороді і здійснення актів вандалізму на українських кладовищах». По думку керівника спецслужби, ці дії повинні були створити додаткову напруженість в україно-єврейських стосунках і сприяти формуванню негативного іміджу України в цілому.
Зізнаюся, ця заява в.о. голови СБУ мене тоді надзвичайно здивувала. Все, що я знав про активістів ЄСМ і конкретні обставини злочинів, а також весь мій досвід з моніторингу та аналізу інформації про злочини на грунті ненависті, не дозволяли мені повірити в правдивість озвученої версії. Скориставшись випадком, я запитав у керівників відділу по боротьбі з проявами антисемітизму і ксенофобії, чи серйозно СБУ вважає «екстремістів з ЄСМ» провокаторами-паліями, від дій яких постраждав рабин Ужгороду? Мені ухильно відповіли, що розглядають різні версії. А вже в січні 2008 року в робочому порядку, завдяки допомозі і сприянню керівництва все того ж відділу СБУ, в МВС (співробітники якого вели слідство) мені вдалося дізнатися, що злочин був, на думку слідчих, розкритий, хоча і закритий з деяких причин, не дійшовши до суду. Із врахуванням такої обставини, а також маючи додаткову інформацію від єврейської общини, я не був до кінця переконаний у вині підозрюваного. Проте у будь-якому випадку – слідчими не брався під сумнів чисто кримінальний характер інциденту. На їхню думку, підпал був способом замести сліди після крадіжки.
Не можу передати, як я був здивований, прочитавши в серпні 2008 року в інтерв`ю Валентина Наливайченка ізраїльському журналістові Шимону Бріману, що підпал будинку рабина в Ужгороді (у інтерв`ю глава спецслужби переплутав міста і помилково стверджував, що в Мукачеві!) восени 2007 року – справа рук «екстремістської і провокаційної організації» Євразійський союз молоді (ЄСМ). В.о. голови СБУ стверджував, що спецслужба "допомогла міліції розкрити цей злочин і встановила винних". За словами Наливайченка, російській стороні вже надісланий запит про притягнення їх до кримінальної відповідальності, оскільки "один з організаторів злочину – громадянин України – зараз знаходиться в Росії". «Ми ніколи цього не пробачимо даній організації», - емоційно заявив глава СБУ.
23 квітня ц.р. я отримав можливість уточнити цю інформацію у голови СБУ. Валентин Наливайченко упевнено повторив версію про провокаторів. Здивований, я попросив максимально повної і конкретної інформації. Валентин Олександрович записав питання і запропонував мені зустрітися із співробітниками відділу в більш робочій обстановці через декілька днів. Зустріч відбулася, і в її ході мене проінформували, що, хоча спочатку розглядалися різні версії, у тому числі, допускалася можливість провокаційних дій активістів ЄСМ, злочин давно розкритий, він не носив антисемітського характеру – і далі виклали відому мені з січня 2008 року версію МВС.
Екстремістське організація «Антифа», терористичне угрупування «Хізб ут-Тахрір» та інші фантоми
На жаль, наведений приклад не єдиний у своїй «ваговій категорії».
Притчею во язицех для всіх, хто хоч трохи «в темі», став випадок із «екстремістською організацією «Антифа». Діяльність цієї «організації» після заяви прес-служби Президента, до багаточисельних достоїнств якої, на жаль, не відноситься компетентність в питаннях молодіжної субкультури, в квітні – травні ц.р. слухняно стала викривати СБУ. Зрозуміло, результати розслідування лише підтвердили геніальну інтуїцію співробітників Секретаріату Президента, «виявляючи» саме те, що було велено виявити, до здивування всіх професійних експертів, не кажучи вже про самих молодих антифашистів, так само як і, втім, і проросійських хуліганів.
Інший подібний приклад – «ісламські терористи». Ще в минулому році, дивуючи експертів, Валентин Наливайченко стверджував в інтерв`ю: «Усередині країни налагоджена чітка антитерористична система. Я, як керівник Національного антитерористичного комітету, знаю, про що говорю. Є регламент контролю, моніторингу і реагування на такі ситуації. Немає у нас таких організацій, як «Хізб ут-Тахрір».
Насправді ж міжнародна організація халіфатистського спрямування «Хізб ат-Тахрір аль-Ісламі» («Партія звільнення Ісламу») активно діє в Україні (в основному – в Криму) вже щонайменше десять років і відкрито проводить свої заходи. Хоча в ідеології партії є немало радикальних (і, мабуть, екстремістських – в політологічному, а не в юридичному сенсі) елементів, немає жодних реальних підстав для зарахування цієї організації до терористичних.
І ось: 12 травня СБУ заявляє, що попереджена «перша спроба» групи іноземців створити в Україні осередок «Хізб ут-Тахрір». Чи треба говорити, що, наскільки нам відомо, ніхто з членів організації, яка реально діє в Україні з цією назвою, останнім часом жодних офіційних попереджень не отримував і з України видворений не був. Керівництву «Хізба» в Україні залишається лише розповідати про ідеологію і діяльність партії – але кого вже цікавлять ці подробиці, якщо прес-служба СБУ вже про все доповіла?
На жаль, приклади можна наводити і наводити (тут показані лише найколоритніші). Особлива інформаційна реальність, у якій, судячи з публічних виступів, живе керівництво СБУ, досить слабо пов`язана з тією, яка дана нам у відчуттях. У цій міфологічній реальності підпал з метою знищення слідів крадіжки стає результатом антиукраїнської змови. В той же час цілком реальний саморобний вибуховий пристрій, закладений у підвальному вікні будівлі єврейського громадського центру, може розцінюватися як хуліганство. «Легким порухом руки» самооборона від хулігана-нападника перетворюється на екстремістську діяльність, яка щедро фінансується і керується з-за кордону.
Єдине раціональне пояснення цьому явищу (якщо воно взагалі є) полягає в переважанні піар-складової діяльності СБУ над змістовною. Імпульси, що вкидаються в інформаційне середовище, стають важливішими за реальні результати розслідувань реальних злочинів. Чесно кажучи, це не та характеристика, яку я хотів би дати спецслужбі країни, в якій я живу.
Поінформованість, компетентність і відповідальність завжди були і надалі повинні залишитися основоположними принципами спецслужби, якщо, звичайно, вона не хоче перетворитися на філію департаменту по зв`язках з громадськістю Секретаріату Президента.
За матеріламаи УНІАН
Посилання на тему:
Ісламська партія Хизб ут-Тахрір назвала абсурдною заяву СБУ
СБУ попередила спробу створення організації «Хізб ут-Тахрір» на території України
