Дана стаття дає історичний огляд, який може бути корисним для всіх, хто цікавиться творчістю мусульманських письменниць, тим, хто сумнівається в їх існуванні та тим, хто захищає їх, кажучи, що «вони були завжди, про них просто не знають». Ми спробували відповісти на питання «Чи зіграли жінки свою роль в історії ісламу?», адже саме воно є ключовим для розуміння перспектив виховання сучасної мусульманки.
Початок дискусії про жінок в ісламському світі, яка зводиться до відповіді на питання «Чи зіграли жінки свою роль в історії ісламу?», припав на час, коли Захід завдавав нам поразки за поразкою, і ми почали вже сумніватися самі в собі.
Що ж говорили орієнталісти? «Іслам пригнічує жінку. У цьому полягає причина відсталості мусульманських спільнот». Лейла Ахмед, професор з дослідження проблем жінок і релігії в Гарвардському університеті, стверджує, що всі роботи вчених-сходознавців зводяться саме до такого висновку.
Іншими словами, якщо поглянути на питання очима сходознавців, вимальовується така картина: мусульманки не зробили жодного внеску в історію, їх або продавали на невільницьких ринках, або тримали в гаремах в якості сексуальних об'єктів.
Якщо дивитися з точки зору Заходу, Схід, особливо ісламський світ, був величезним гаремом. Звичайно, існують певні причини того, чому Захід дотримувався таких поглядів на образ мусульманської жінки. Коли відбувалося становлення європейських цінностей, Схід, зокрема ісламський світ, був обраний як приклад зворотного.
Європі необхідним був негативний образ Сходу. Його створили за допомогою стереотипу про пригноблену і знедолену жінку. Ще в «Перських листах» Монтеск'є, у філософському романі, написаному у XVIII столітті, звучала критика соціальної несправедливості і сваволі влади через опис життя у гаремі.
Відповіді на помилки орієнталістів
Образ безвольної та пригнобленої мусульманки зміцнювався в розумах європейців у XIX столітті, тобто тоді, коли відбувалося формування британської та французької імперій. Іншими словами, існує прямий зв'язок між цим образом та імперіалізмом, а також узаконенням імперіалізму, що відбувається і нині.
Коли в XXI столітті Америка намагається виправдати вторгнення в Афганістан та Ірак, вона експлуатує стереотип «пригнобленої жінки в нікабі». Ці шаблонні уявлення орієнталістів впливають і на уявлення мусульман про самих себе, і вони намагаються змиритися з програшем перед Заходом. Ми миримося з цим образом, заломленим через їхнє бачення, і досі не відмовилися від нав'язаної нам оборонної позиції.
То чи відігравали жінки роль в ісламській історії? Відповідаючи на це питання, не слід забувати, що їх роль пояснювалася і вимірювалася іншими мірками.
Книги з історії зазвичай не брали до уваги життя простих людей, історія пишеться виключно з урахуванням великих подій і воєн, але існують інші форми фіксації історичних подій, такі як вивчення мікроісторії і хронік.
Наприклад, ісламська історична традиція завжди з особливою ретельністю ставилася до підтвердження достовірності хадисів, особлива увага приділялася спогадам про життя послідовників і збиранню хадисів. У біографіях, оповіданнях про життя послідовників і збірниках хадисів жіночі імена завжди стояли поряд із чоловічими.
Щоразу, коли виникає необхідність підтвердити присутність жінок в ісламській історії - для того щоб відповісти на західні стереотипи або знайти приклади в нашій власній історії періоду модернізації - ми виявляємо, що імена жінок зустрічаються в особливих жіночих біографіях і енциклопедіях.
Відомий знавець хадисів Сюйюті (Süyuti) згадує, що його вчителями були більше десятка жінок. Говорячи про це, він ніяк не дає зрозуміти, що в цьому було щось дивне, не намагається справити на читача враження тим, що ісламський вчений може навчатися у жінки. Це означає, що присутність жінок у цій галузі не була рідкісним явищем. А також те, що «жіноча» проблема тоді ще не була актуальною.
Поняття «жінка» у центрі модернізації та цивілізації
З іншого боку, жінка і жіноча «проблема» посіли одне з головних місць у дебатах, що відбувалися в Османській державі, коли вона проходила різні стадії модернізації. «Жіноче питання» гаряче обговорювалося під час дискусій про модернізацію і цивілізацію. Новому суспільству потрібна була нова жінка, а нова жінка потребувала нової освіти.
У традиційній Османській державі жінка мала різнобічну, але неофіційну освіту, що цілком відповідала вимогам того часу. В епоху до індустріалізації жінка, як і чоловік, здобувала освіту за схемою «від вчителя до учня».
Оскільки модернізація здійснювалася через західні інститути, освіта стала однією з її головних опор. Усвідомлюючи, що польоту з одним крилом бути не може, турецькі інтелектуали надавали великого значення освіті жінки.
Міністерство освіти розуміло, що розповіді про успішних західних жінок недостатньо переконливі для молодих мусульманських дівчат, хоча вони вивчають західні мови та звичаї, тому необхідно наводити реальні історичні приклади. Це було важливо з двох причин:
По-перше, у світі, де існує поділ на «цивілізований» і «варварський», іншими словами, «європейський» і «решта», для того, щоб потрапити у список цивілізованих країн, потрібно було продемонструвати свою відмінність від «варварських» африканських племен, свою історичну спадщину.
По-друге, незважаючи на модернізацію, ми хотіли залишатися собою. Щоб залишатися собою, нам потрібно було знати, яку роль відігравали наші бабусі, як вони жили, і вчитися на їх прикладах.
Саме цими міркуваннями керувалася перша жінка-письменниця в османському і ісламському світі, коли згадала імена жінок з ісламської історії, назвавши їх «попередницями» і «видатними жінками».
Щоб виступати за права жінок, немає необхідності наслідувати європейок. В одній зі своїх статей вона закликала брати за зразок для наслідування наших власних попередниць, а не європейських «синіх панчох». «Нам не потрібно вважати їх прикладом для наслідування, намагатися бути схожими на них ... Ми повинні бути послідовницями видатних жінок в ісламі».
З одного боку, ми хочемо знайти попередниць, що жили в той період. З іншого боку, ми намагаємося відобразити на папері життя наших сучасниць, які можуть бути прикладом сучасної освіченої жінки. У цьому відношенні книга Ахмета Мітхат Ефенді під назвою «Походження турецьких письменників», яка містить життєпис Фатми Аліє, стала першою в своєму роді і за формою і за змістом.
Вцілому, спроба знайти наших попередниць в історії починається з відповіді на стереотипне твердження про те, «що в історії ісламу не було жінок». Однак, відповівши на нього, ми повинні дізнатися, ким були наші історичні попередниці.
Про людину можна судити з того, який слід вона залишила у житті. Це єдиний спосіб зрозуміти, якими пріоритетами та цінностями керувалися ці жінки. Нам необхідно знати імена жінок, що відіграли роль в нашій історії, перш ніж вони стануть надбанням суто «жіночої історії».
За матеріалами «Іслам для всіх»
Посилання на тему:
Новини
Молода мусульманка досягла неймовірних успіхів у науці
Перші жінки в парламенті Кувейту
Жіночий прорив у країнах Затоки
Насправді не шаріат є проблемою для афганських жінок
Статті
Мусульманські художниці вирішують проблеми суспільства за допомогою карикатур
Так зване «багатомужжя» суперечить людській природі
Перша леді Сирії: “В ісламському суспільстві немає покинутих сиріт і залишених напризволяще жінок”
Імам та імама. Жіноче питання, як знаряддя боротьби проти Ісламу
