Одним із найважливіших зовнішньополітичних кроків Президента України Віктора Януковича став його візит до Республіки Туреччина у червні цього року і плідні переговори з нинішнім турецьким керівництвом - президентом Абдуллахом Гюлем і прем'єр-міністром Реджепом Ердоганом. Примітно, що контакти з вищим турецьким керівництвом за останні два роки були відсутні.
Таким чином, саме з Туреччини почалося виконання стратегічного завдання - виведення відносин України з державами азіатського регіону на якісно новий рівень. Таке завдання було поставлено Президентом України в його Посланні до Українського народу 3 червня 2010 року.
Туреччині не випадково відводиться роль одного з ключових партнерів і союзника України в стратегічно важливому Середземно-Чорноморсько-Каспійському ареалі. За останні роки Туреччина перетворилася у вирішальну політичну й економічну силу цього величезного регіону. Проводячи виважену, мудру і в той же час послідовну політику, Туреччина практично перетворилася на провідну країну Близького і Середнього Сходу, стає безумовним лідером усього Ісламського світу, без активної участі якого неможлива побудова в азіатському регіоні міцної та ефективної системи безпеки.
Уміла і гнучка позиція Туреччини у розвитку єдиного енергетичного простору від Європи до Китаю перетворили її на загальновизнаний центр транзиту енергоресурсів з Азії до Європи, центральну ланку багатьох найважливіших міжнародних енерготранспортних коридорів. Не випадково, саме в Стамбулі у червні відбувся Третій саміт Ради з питань взаємодії і заходів довіри в Азії, в рамках якої відбулися і українсько-турецькі переговори.
Потрібно також підкреслити, що ідеологічною основою, обґрунтуванням нового зовнішньополітичного курсу став неоосманізм. Неоосманізм, як заявляє низка відомих турецьких аналітиків, зовсім не прагне повернути «оттоманське минуле». Це дуже розумний і добре розрахований курс, який не відкидає кемалізму, але лише доповнює його рисами, що відповідають новим реаліям. Про правильність такої зовнішньої політики красномовно свідчить те, що ще ніколи міжнародний авторитет Турецької Республіки не був такий високий, як у наші дні, коли при владі стоїть Ердоган та його Партія справедливості і розвитку.
Досить серйозними є нині і корективи моделі внутрішнього розвитку Туреччини, в якій все більше місця відводиться так званому «світському ісламу». Це є відображенням закамуфльованої боротьби між двома фракціями турецького капіталу - «старою» і «новою». Так звані «ісламісти», тобто представники нової національної промислової буржуазії, що виросла останнім часом у глибині країни, в Анталії, виявилися прихильниками демократії. Їх рупор - Партія справедливості і розвитку все більше проводить більш незалежну від Заходу зовнішню політику, а у внутрішній політиці виступає за прискорений розвиток внутрішніх районів країни шляхом залучення національного приватного капіталу. Таким чином, перехід до демократії, перш за все зробив більш повним панування буржуазії: завдяки демократії всі заможні класи отримали доступ до політичної влади поряд з традиційною фінансовою аристократією.
Зростаюча міць Туреччини, посилення її ролі в зоні Чорноморсько-Каспійсько-Центральноазіатського та Близькосхідного регіонів зумовили зростаючу роль цієї країни і в реалізації стратегічних інтересів України на південному і південно-східному напрямах.
Перш за все, формування справді стратегічного партнерства між Україною і Туреччиною дозволяє нашій країні набагато впевненіше почувати себе в зазначених регіонах з точки зору дотримання балансів інтересів та недопущення надмірного тиску на Україну з боку будь-якого світового центру сили і політики. У цьому плані надзвичайно важливим є створення Стратегічної ради між Україною і Туреччиною, покликаної координувати і спрямовувати спільні зусилля двох країн на пошук шляхів виходу їх взаємин на якісно новий рівень.
По-друге намічається серйозна активізація торговельно-економічного співробітництва двох країн. Під час двосторонньої зустрічі українського президента і турецького прем'єр-міністра йшлося про його збільшення більш ніж удвічі.
Туреччина вже сьогодні є одним з найбільш важливих торговельних партнерів України. В торгівлі з Туреччиною Україна має найбільше позитивне сальдо серед всіх своїх зовнішньоекономічних партнерів і займає друге місце (після Російської Федерації) серед споживачів українських експортних товарів. З огляду на рівень розвитку економіки Туреччини та її специфіку, ця країна є найбільш перспективним ринком для українських промислових і сільськогосподарських товарів, ніж більшість європейських країн.
Туреччина й Україна мають намір створити спільну економічну зону, що включає режим вільної торгівлі та безвізові поїздки громадян. Туреччина також підтримує проект вільної економічної зони в Криму. Вона розглядає Кримський півострів як ворота в Україну. Від самої північної точки в Туреччині, Синопа до Ялти - всього 200 км. Незабаром планується запустити пором між Синопом і Ялтою, що значно скоротить дистанцію між нашими країнами.
Не можна не відзначити й ту велику роль, яку надає Туреччина Україні у вирішенні нагальних проблем облаштування, адаптації та інтеграції кримських татар на півострові. Під час свого візиту до Криму в травні цього року міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу звернув увагу на те, що Туреччина готова надавати всіляку допомогу, яка буде необхідна в Україні і в Криму. «Жодної межі цій допомозі, - підкреслив турецький міністр. Звичайно ж, буде надаватися допомога кримським татарам».
Важливе місце у розвитку українсько-турецького співробітництва має бути відведено енергетичній сфері. При цьому потрібно врахувати як нинішню роль Туреччини як найважливішого розподільчого центру енергопотоків і енерготранспортних артерій між Азією та Європою, так і тонку, майже філігранну політику Анкари щодо «Південного потоку», «Набукко» та інших першочергових міжнародних енергетичних проектів.
Президент Туреччини поставив перед Україною питання про більш ефективну кооперацію між силовими відомствами двох країн. «Сьогодні, - зазначив Абуллах Гюль, - постають важливі виклики - боротьба з тероризмом, наркотиками, створення зони безпеки в нашому спільному Чорному морі».
Безсумнівно, майбутній офіційний візит в Україну визнаного лідера сучасної Туреччини, прем'єр-міністра Реджепа Ердогана допоможе підняти на якісно новий рівень українсько-турецьке співробітництво. Мусульманська умма України вітає приїзд високоповажного турецького гостя і сподівається, що наступні переговори і рішення матимуть сприятливий вплив і на мусульман України.
В'ячеслав ШВЕД, канд. іст. н., доц., провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства»
Спеціально для «Іслам в Україні»
Інші статті автора:
Останні теракти в Росії: висновки для ісламознавства України
Пошуки рішення українсько-російських газових проблем: довга дорога переговорів
