Альбукассіс, один з найвидатніших хірургів свого часу, народився неподалік іспанського міста Кордова, яке колись входило до складу ісламського Халіфату протягом 600 років. Його Енциклопедія хірургії служила стандартним робочим матеріалом з предмету у всіх університетах Європи протягом близько п'яти сотень років.
Мусульманські вчені Авіценна, Ар-Разі і Аль-Захраві Абуль-Касім (також відомий під ім'ям Альбукассіс або Аль-Захраві) є першими з числа тих, хто доклав усіх своїх зусиль і знання в галузі медицини. Вони продемонстрували світові перлини наукових досягнень, які й донині є важливими джерелами в галузі лікування і медичної науки в цілому.
Аль-Захраві Абуль-Касім Халяф ібн Аббас (Абуль-Касіс або Альбукассіс) з'явився на світ в містечку Мадінатуль-Захра неподалік від іспанського міста Кордова в 936 р. від Р.Х. і покинув цей світ в 1013 р. Він походив з племені Ансар на Аравійському півострові, яке раніше переселилося на територію Іспанії. Його видатним внеском у науку лікування (медицини) можна вважати створену ним енциклопедичну роботу під назвою «Ат-тасріф лі манн аджіза ан ат-таліф» в тридцяти трактатах. Його Ат-тасріф, завершений близько 1000 р. від Р.Х., за його власними словами, став результатом майже п'ятдесятирічної медичної освіти та практичного застосування навичок.
Ат-тасріф - це ілюстрований практичний посібник з медицини та хірургії. Навіть зі скороченого варіанту енциклопедії в 1500 сторінок, можна зрозуміти, що Альбукассіс був не тільки медичним вченим, але й великим лікарем і хірургом. Ця робота справила величезний вплив на хірургію, і просунула цю галузь науки далеко вперед на території Європи. Ат-тасріф включає в себе 30 лекцій, і призначався для студентів медичних коледжів і практикуючих лікарів, для яких він був просто незамінним другом і помічником у різноманітних скрутних ситуаціях, тому що в цій енциклопедії можна було отримати відповіді практично на всі питання з клінічних проблем. У Ат-тасріфі міститься найбільш ранній в історії малюнок хірургічних інструментів. Близько двохсот малюнків проілюстровані й описані. У місцях використання інструменту зображена сама процедура хірургічної операції. Лекції 1 і 2 були перекладені латинською мовою як «LiberThoricae», які були віддруковані в Аугсбурзі в 1519 р. У них Альбукассіс класифікував 325 хвороб і пояснив їх симптоматологію і лікування. На сторінці 145 він вперше в історії медицини описав геморагічну хворобу, що передається від незараженої жінки дитині чоловічої статі, сьогодні ми називаємо це гемофілією. Лекція 28, що торкається питання фармацевтики, була перекладена латинською мовою не раніше 1288 р. під назвою «LiberServitoris».
З усіх лекцій Ат-тасріфа Альбукассіса Лекція 30 по хірургії стала найбільш знаменитою і за ступенем поширеності та найбільшого впливу мала, безсумнівно, значиму роль. Перекладена Латинською мовою Герардом Кремоною (1114-1187), вона піддавалася, щонайменше, десяти латинським перевиданням в проміжку між 1497-1544 рр. Остання редакція цієї Лекції була випущена Джоном Ченінгом в Оксфорді в 1778 р., яка містить як оригінальний арабський текст, так і його латинський переклад на зворотних сторонах сторінок. Практично всі європейські автори текстів на тему хірургії від XII до XVI століть посилалися на хірургію Альбукассіса і звіряли свої праці з його творами (копіювали його твори). У їх числі Роджер з Солерно (помер у 1180 р.), Гульельмо Салісефте (1201-1277 рр.), Ланфранчі (помер в 1315 р.), Онрі де Мондевіль (1260-1320 рр.), Мондінус із Болоньї (1275-1326 рр.), Бруно з Калабрії (помер у 1352 р.), Гі де Шоліак (1300-1368 рр.), Валескус із Таранти (1382-1417 рр.), Ніколас із Флоренції (помер в 1411 р.), Леонардо да Бертапагаті з Падуї (помер у 1460 р.).
300 сторінок хірургії Альбукассіса являють собою першу книгу подібного розміру, цілком присвячену темі хірургії, яка також включає в себе тему лікування зубів і тему, яку можна визначити як хірургічна дерматологія. У ній Альбукассіс розвинув усі аспекти хірургії та її різні відгалуження: офтальмологічні хвороби вуха, носа і горла, хвороби голови і шиї, загальна хірургія, акушерство (породіллі), генікологія; польова (військова) медицина, урологія та ортопедична хірургія. Він розділив свої Лекції на три частини: 1-а частина присвячена каутерізаціі (припікання) (56 параграфів); 2-а - хірургії (97 параграфів) і 3-я - ортопедії (35 параграфів). У зв'язку з цим не викликає подиву, що Альбукассіс пробудив у європейців натхнення через арабську медичну літературу і що ця книга зайняла високе становище як найпередовіша навчальна праця в західному християнському світі.
Серефеддін Сабункуоглу (1385-1468) був хірургом, який проживав в Амазії в центральній Анатолії. Він написав свою книгу Джерахіййе-тул-Ханіййе в 1460 р. у віці 80 років після багаторічної служби в якості головного хірурга в госпіталі Амазії (Дарруссіфа). Текст його роботи був представлений на огляд султанові Мухаммаду Завойовнику, але незабаром рукопис було втрачено до його повторної появи в 1920-х роках. Цю книгу з натяжкою можна назвати перекладом Ат-Тасріфа, але тим не менше крім перекладу він додав до неї результати власних експериментів і забезпечив цікавими коментарями до практичного застосування, а кожна хірургічна операція в його роботі докладно проілюстрована.
Вільям Хантер (1717-1783) використовував привезені ним з Алеппо арабські рукописи для своїх досліджень в галузі аневризма.
В університеті шотландського міста Глазго можна знайти статтю з таким заголовком: «Вільям Хантер і його арабські дослідження». Також одна із глав біографії Вільяма Хантера, складеної сером Чарльзом Іллінгуортом і опублікованої в Единбурзі Е.С. Лівінгстоном в 1967 р., була присвячена роботі арабського вченого Альбукассіса, праці якого він вивчав і будучи в поїздці по Сирії привіз на батьківщину з Алеппо рукописи знаменитого Ат-Тасріфа.
Найстаріший рукопис на тему медицини, написаний в Англії приблизно в 1250 р., відповідно до британського медичного журналу, містить вражаючі свідоцтва. Виноска до робіт Альбукассіса: «Ця цікава реліквія складає сувій з 89 аркушів, написаний готичним шрифтом латинською мовою. Ця робота містить в собі шість окремих трактатів, перший і найважливіший з яких називається Хірургія Альбу-Масима (Альбукассіс, Альбукасім). Вона складається з 44 листів, за винятком 3 загублених. Можна стверджувати з певною часткою упевненості, що на сьогоднішній день це найстаріша зі збережених книг, що описує проблеми медицини, написана в Англії». Нова Ветера, 8 липня 1939 сторінки 80-81.
Таким чином, ми помічаємо, що «Альбукассіс був не тільки одним з найвидатніших хірургів середньовічної історії Ісламу, але також і великим педагогом і психіатром. У своєму Ат-Тасріфі він виділив дитячій освіті та етиці поведінки за столом, навчальному плану в школах та академічній спеціалізації істотну главу». Професор С. Хамарнех (Науки про здоров'я в Ісламі).
У рідному місті Альбукассіса Кордові можна знайти вулицю, названу на його честь. У музеї Калла Хурра, поблизу річки Ваді аль-Кабір, як експонати виставлені медичні інструменти, якими користувався учений. Віддаючи належне досягненням цього великого вченого, професор Фуад Сезгін сконструював 200 хірургічних інструментів відлитих в золоті, які в свою чергу були виставлені в мадридському археологічному музеї. А музей «Саентіфіко Андалусії» в Ель-Легадо опублікував каталог з кольоровими фотографіями інструментів і рукописів Альбукассіса.
За матеріалами islamcivil.ru
Посилання на тему:
Ібн Халдун - спадщина його наукових праць
Крила Ісламу. Історія мусульманської авіації
Да Вінчі ісламського світу. Ракети, роботи і «життя у пробірці»...
