Теймур Атаєв, Азербайджан
2 жовтня 2020 року президент України Володимир Зеленський, заявивши про підтримку офіційним Києвом територіальної цілісности й суверенітету Азербайджану, підкреслив особливість взаємин між країнами, назвавши їх дуже потужними «в економічному та геополітичному напрямках» [1]. З огляду на сказане актуалізуються джерела розвитку українсько-азербайджанських зв’язків.
Зовсім трохи історії
Перша сполучна ланка між регіонами фіксується, як не дивно, ще в літописній збірці XII століття — «Повісті минулих літ». Згідно з літописом, з VIII ст. скандинави почали освоювати торговий маршрут Східною Європою до Візантії, названий «шляхом із варягів у греки і з греків Дніпром». Отже, історичний пам’ятник чудово описує цей шлях: Балтійське море — р. Нева — Ладозьке озеро — р. Волхов — о. Ільмень — р. Ловать (останні три протікають Новгородською областю Росії); потім двічі волоком (вододіл у верхів’ях річок різних басейнів) — р. Західна Двіна (Даугава) — р. Дніпро — Чорне море; далі — понад узбережжям Болгарії до Константинополя. І мова ведеться як про Західний шлях — Варязьким (Балтійським) морем до Рима, а звідти до кінцевої мети, Царгорода (Стамбула), — так і про Східний: Волгою, Волзькою Булгарією, на Хвалиси (Каспійське море) й далі — на Схід [2].
Таким чином, бачимо найважливіше геополітичне значення описаного шляху й регіонів, якими він проходив. Тут і проглядається прямий зв’язок між Україною та Азербайджаном.
Дуже симптоматично, що геополітичну важливість порозуміння між Києвом і Баку ще на початку 1920-х років у своєму секретному звіті «Україна, Кавказ, мусульманство» висвітлив голова Особливої дипломатичної місії Української Народної Республіки (УНР) в Азербайджанській Демократичній Республіці (АДР) Іван Красковський.
Без забезпечення України зі Сходу, з боку Чорного моря та Кубані, не може бути справжньої перемоги, повідомляв він. До того ж «союз з горянами-мусульманами, а разом з тим і мусульманським Азербайджаном, з одного боку, та Абхазією, з другого, призведе до союзу України з цілим мусульманським світом». Світова економічна політика з давніх часів має єдиний напрямок — у Центральну Азію, — конкретизував І. Красковский. — Для Європи цей шлях проходить через Чорне море й Кавказ. «Державна політика» — це є «політикою портів», тож «державна політика України — це політика Чорного моря, де Україна перетинається з мусульманством, і іншого шляху немає». Таким чином Україна стає «природним союзником мусульманства, пов’язаним з ним географічним сусідством, загальноекономічною політикою Чорного моря та Кавказу» [3].
Погодимося, як однозначно у звіті І. Красковського висвітлений ракурс особливих взаємин Баку і Києва.
Навколо трубопроводів і наші дні
Тож нема нічого спонтанного в обговоренні останніми роками транспортування каспійської нафти нафтопроводом «Одеса-Броди»: з порту «Південний» під Одесою на НПЗ Східної та Центральної Європи, а також до Північної Європи — через Гданський порт.
У цьому ракурсі деякі експерти відзначають, що коли 2011 року в Білорусі виникли проблеми з імпортом російської нафти, Мінськ апробував маршрут Одеса-Броди. Тоді вперше трубопроводом через «Дружбу» на Мозирський НПЗ прокачали 80 тис. тонн нафти. Від лютого 2011 року нафтопровід використовували для постачання азербайджанської нафти до Білоруси. Довіз, звичайно, здійснювали через порт «Південний» [4].
Наприкінці 2016 року тодішній міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко заявив, що Україна опрацьовує можливість постачання азербайджанської або іранської нафти на білоруські нафтопереробні заводи. А вже навесні 2017 року пройшла інформація про заповнення обох ниток нафтопроводу «Дружба» (нафтою марки Urals), а також нафтопроводу «МНТ Південний — Броди» (нафтою марки Azeri Light) [5].
У період між двома останніми подіями, в січні 2017 року, Верховна Рада України ратифікувала угоду про розвиток міжнародного транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія (TRACECA) з використанням залізнично-поромного сполучення на Чорному та Каспійському морях. TRACECA — міжнародна програма співпраці в галузі транспорту між ЄС і країнами-партнерами у Східній Європі, на Південному Кавказі та в Центральній Азії (постійний секретаріат структури розташований у Баку). Таким чином, Україна приєдналася до числа учасників TRACECA, що її членами є Азербайджан, Туреччина, Іран, Болгарія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова тощо.
За словами заступника голови міністерства інфраструктури України Віктора Довганя, «утвердження принципів експлуатації залізнично-поромних комплексів на Чорному та Каспійському морях позитивно позначиться на розвитку української економіки», сприяючи поліпшенню «транзитних функцій України в умовах переорієнтації вантажопотоків» [6].
Навесні 2018 року в Баку вперше відбулися тристоронні політичні консультації між міністерствами закордонних справ Азербайджану, Туреччини й України (на рівні заступників міністрів). Сторони висловили підтримку суверенітету й міжнародно визнаних кордонів усіх держав-учасників зустрічі [7].
Улітку того ж року експрезидент України Петро Порошенко взяв участь в урочистій церемонії запуску в експлуатацію Трансанатолійського газопроводу (TANAP) у Туреччині — першої нитки проєкту «Південний газовий коридор» (ПГК), що ним азербайджанський газ транспортуватиметься до країн ЄС. Нагадаємо, в ПГК входять три газопроводи: Південно-Кавказький — від Азербайджану до Грузії; Трансанатолійський (TANAP) — через Грузію до Туреччини; Трансадріатичний (TAP) — з Туреччини до Європи.
На зустрічі в Туреччині з Петром Порошенком президент Азербайджану Ільхам Алієв запросив Україну взяти участь в ПГК [8].
«Україна повністю підтримує цей проєкт. І сьогодні ми погодилися, що будемо щасливі диверсифікувати наші джерела енергії та отримувати з TANAP через Болгарію та Румунію постачання газу, — сказав в ті дні глава України. — Ми розраховуємо на підтримку Туреччиною та Азербайджаном додаткового постачання енергоресурсів до України альтернативними маршрутами. Я вірю, що найближчим часом ми знайдемо можливості для залучення природного газу з Азербайджану, Каспійського моря не лише до України, але всього регіону, що пов’язаний з українською газотранспортною системою «[9].
У цьому контексті білоруський журналіст Денис Лавникевич, зазначивши заплановане перше постачання газу до Європи по TANAP на літо 2019 року, говорив про формування нової європейської «газової карти». Зокрема, про ймовірні для України можливості отримувати газ через Болгарію та Румунію (нині Україна закуповує газ за реверсом зі Словаччини, Угорщини та Польщі) [10].
У кінці минулого року відбувся перший офіційний візит Володимира Зеленського д Азербайджану. Найважливіші питання двосторонніх відносин сторони обговорили як у рамках зустрічі сам на сам, так і під час азербайджансько-українського бізнес-форуму [11].
Цього року у травні в телефонній розмові президенти України та Азербайджану наголосили, що треба продовжити співпрацю в політичній, торговельно-економічній і транспортній галузях у постпандемічний період [12].
Минулого місяця Володимир Зеленський довів до голови Азербайджану інформацію про те, що в новій стратегії національної безпеки України Азербайджан зазначений як стратегічний партнер. Своєю чергою Ільхам Алієв також назвав офіційний Київ стратегічним партнером Баку. При цьому перші особи обох країн висловили взаємну підтримку в питаннях суверенітету й територіальної цілісности. Водночас зроблено кроки щодо активізації співпраці в галузі енергетики, транспорту, інвестицій, авіабудування, сільського господарства, туризму, а також співпраці в гуманітарній та спортивній галузях [13].
Отже, у словах Володимира Зеленського, сказаних 2 жовтня, про що ми згадали на початку статті, нема нічого спонтанного. Лишається хіба висловити надію, що дальший розвиток відносин між Азербайджаном і Україною.
1.Зеленский поддержал территориальную целостность Азербайджана.
2.Повесть временных лет.
3.Отчет главы Украинской дипломатической миссии на Кавказе Ивана Красковского. Цит. по: М. Дж. Гасымлы, О. Р. Купчик, А. У. Дамиров. Украинско-азербайджанские политические отношения: история и современность. — Киев, 2014. — С. 149–154.
4.Татьяна Маненок. Одесса-Броды как запасной коридор для поставок нефти в Беларусь.
5.«Укртранснафта» претендует на транспортировку нефти в Беларусь.
6.Украина присоединилась к TRACECA.
7.В Баку впервые прошли политконсультации МИД Азербайджана, Турции и Украины.
8.Алиев предложил Украине присоединиться к газовому проекту.
9.Президент выразил полную поддержку запуска нового газопровода.
10.Денис Лавникевич. Новая «газовая карта» Европы. Сколько Украина может потерять из-за TANAP.
11.Ильхам Алиев и Президент Украины Владимир Зеленский приняли участие в бизнес-форуме.
12.Президент Украины Владимир Зеленский позвонил Ильхаму Алиеву.
13.Президент Украины Владимир Зеленский позвонил Ильхаму Алиеву.
