За 20 місяців після початку великомасштабного вторгнення російських військ в Україну багато ісламських країн так і не визначилися з позицією щодо цієї війни. Значна частина арабських та африканських країн сприймає РФ як таке собі «продовження» СРСР, що «надавав безкорисливу допомогу братнім народам».
Гори радянської зброї є в Сирії, Алжирі, Іраку, Афганістані. Політики цілої низки мусульманських країн «не помічають», що Росія вже не просто продає зброю, а також прагне створити анклави свого впливу всередині їхніх держав.
Деякі країни мають вичікувальну позицію, не критикуючи відверто Росію та не допомагаючи Україні: Індонезія, Нігерія, країни Перської затоки. Інші, як, наприклад, Пакистан, Марокко, не надто афішуючи це, постачають Україні зброю та боєприпаси.
Особливу роль відіграє Туреччина. З одного боку, вона відмовилася запровадити санкції проти Росії, активно торгує з РФ, а з іншого боку, постачає Україні безпілотники, військову техніку, будує на своїх корабельнях нові кораблі для ВМСУ.
Однозначно приєдналися до режиму санкцій щодо Росії європейські країни з мусульманським населенням: Албанія, Боснія та Герцеговина, Республіка Косово. Деякі з них передали ЗСУ значні партії військової техніки.
Особливу позицію щодо санкцій мають держави Центральної Азії, що історично тісно пов'язані з РФ. За повідомленнями ЗМІ, Казахстан, Узбекистан та Киргизстан вважають у своїй економічній діяльності на питання санкцій. Іншими словами, не дозволяють Росії порушувати обмеження, накладені ЄС та США.
Відкрито з усіх ісламських держав Росію підтримують лише Іран та Сирія. До всього Іран постачає РФ значні обсяги зброї та боєприпасів, що дозволяють агресорові далі вести проти України.
