«Більше, ніж особиста віра»: чи потрібно українцям боятися ісламу?

«Більше, ніж особиста віра»: чи потрібно українцям боятися ісламу?
©Крим.Реалії
«Більше, ніж особиста віра»: чи потрібно українцям боятися ісламу?
©Крим.Реалії
«Більше, ніж особиста віра»: чи потрібно українцям боятися ісламу?
«Більше, ніж особиста віра»: чи потрібно українцям боятися ісламу?
12.06.2018
Оцініть статтю: 
(105 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Чи можна перекласти Коран? Як ставлення українців до кримських татар впливає на їхнє ставлення до ісламу? Чи становить насправді небезпеку рух «Хізб ут-Тахрір»?

На ці та інші питання в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає український історик, автор книги «Іслам в Україні» Михайло Якубович.

‒ Чому ваша книга називається «Переклад смислів Корану», а не просто переклад?

‒ Є таке поняття в ісламській традиції, як «непідробленість Корану». Вважається, що його не можна перекласти, що переклад Корану не є сам Коран. Мені здається, що і переклад смислів, і переклад ‒ це одне й те саме. Але ще в 1930-і в Туреччині дійшли висновку, що їх краще називати «Смисли Корану» або «Значення Корану». Сьогодні це вже термін з релігійного лексикону, на нього не потрібно звертати увагу. Цей переклад не використовується в ритуальних цілях, не читається в молитвах тощо.

‒ Чи знали мусульмани в Криму в достатній мірі арабську мову?

Вважається, що переклад Корану не є сам Коран

‒ У кримськотатарській є дуже багато слів з арабського лексикону, тому немає проблем сприймати ті чи інші поняття. На початку 90-х у релігійних діячів не було освіти, були проблеми з цим. Тому вже виїжджали в основному до Туреччини, і вже до початку 2000-х більшість імамів уже могли вимовляти проповіді кримськотатарською, але з цитатами з Корану. При цьому вийшло два переклади кримськотатарською, вони були досить популярні, але виконувалися не з оригіналу ‒ з турецької, з узбецької.

‒ Яка зараз ситуація з ісламофобією, яка поширена в світі, в Україні?

В Україні завжди були проблеми з мовою та джерелами при вивченні ісламу

‒ На Заході ісламофобія вже перейшла в правове поле: заборони на хіджаби, на нікаби тощо. Певний виклик у цьому є, але міграція мусульман від цього не зупиняється. Коли говорять про ситуацію в Криму, в основному роблять акцент на етнічній складовій ‒ кримськотатарській, а про ісламську говорять лише побічно. В Україні завжди були проблеми з мовою та джерелами при вивченні ісламу. Тільки у нас можна побачити роботи, що претендують на науковість, для яких використовували винятково російськомовні джерела. Давно назріла необхідність створити профільний інститут, який займався б цим. З ісламом ще є куди розвиватися.

‒ І все ж: як українське суспільство зараз дивиться на мусульман?

Суспільство досі нездорове. Але якщо раніше певні ісламофобські настрої ми запозичили з Росії, то зараз ми імпортуємо їх з Європейського союзу

‒ До 2014 року в Україні панувала тотальна ісламофобія, особливо серед кримських українців, які розповідали історії про страшних вахаббітів, про кримських татар, які «почнуть всіх різати» тощо. Все це працювало на користь ворога. Сьогодні з коментарів в інтернеті щодо бійки, де призвідниками нібито були мусульмани, можна бачити, що суспільство досі нездорове. Але якщо раніше певні ісламофобські настрої ми запозичили з Росії, то зараз ми імпортуємо їх з Європейського союзу.

‒ В який бік зараз рухається кримський іслам? В сторону світськості чи традиційності?

‒ Прагнення до світськості чи традиційності ‒ завжди вікно можливостей. Візьмемо, наприклад, Ісламську державу. Звідки там найбільше бійців? З Росії! Тому що у тамтешніх мусульман з'являється відраза до пропутінських муфтіятів, які виправдовують все, що робить влада. В Україні кримськотатарські громади живуть у двох реальностях. Одна реальність ‒ це Крим, там Духовне управління мусульман інтегрувалося в структуру російського ісламу ‒ державного, контрольованого. А на материковій частині України кримські татари мають право голосу, представники різних релігійних рухів почуваються вільно. Одні вибирають ліберальну модель, інші ‒ традиційну сунітську релігійність, коли іслам ‒ не тільки особиста віра, а й джерело суспільної моралі.

‒ Чи становить «Хізб ут-Тахрір» таку небезпеку для світської держави, як це намагається подати Росія?

‒ Ідеологія цього руху ‒ із запереченням всього західного, консерватизмом, сімейними цінностями ‒ досить близька сучасній російській, тому самому православ'ю. Але ж чому в Росії заборонили Свідків Єгови? Вони формували свої громади, які непідконтрольні нікому, і ставилися до держави як до одного з проявів зла. «Хізб ут-Тахрір» говорить про створення всесвітнього халіфату, але я не бачу причин, через які в Україні їх треба було забороняти. Серед тих, кого репресують у Криму, дійсно є ідейні члени цієї організації. Решта ‒ просто релігійні мусульмани. Так що Україні потрібно наслідувати швидше західну модель взаємин з ісламом, ніж російську.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Матеріал з Крим.Реалії

Ислам, крымские татары и Коран на украинском | Радио Крым.Реалии
Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.