«Кращим підручником з виховання здорової сім’ї є Боже Слово. Скористаємося ним — і Бог допоможе нам. Любіть Україну
Єпископ Михайло Паночко відзначив надзвичайну важливість теми сімейних цінностей та сімейної політики в Україні та окреслив своє бачення ролі держави у поверненні суспільства до сімейних цінностей:
— Ціль держави — високо оцінити роль сім’ї у розвитку здорового суспільства і берегти цю живу клітину, як зіницю ока…
На думку єпископа, засобам масової інформації треба відповідально ставитися до своєї функції. У своїй промові М. Паночко, зокрема, зазначив:
— Телебачення, радіо, преса — хотілося б сказати: «Не годуйте брудними картинками, статтями молоде покоління, яке і так має велике навантаження від усякої брехливої інформації. Дайте позитивне, покажіть красу сім’ї, яка є найстарішою організацією в світі. Держави не було, президентів не було, Верховної Ради не було — а інститут сім’ї був створений в першу чергу!
Суспільство має знати, що руйнує сім’ю: перше — зрада, перелюбство, розпуста. Друге — пияцтво, третє — жорстокість, розбещеність, яка сьогодні втискається в ранг закону, — досить емоційно зауважив Паночко.
Єпископ озвучив кілька пропозицій, які, на його думку, сприятимуть відродженню інституту сім’ї. Серед них — активне сприяння держави створенню будинків сімейного типу, якнайшвидша ліквідація інтернатів, як тих, що не виправдали себе і таких, що «навпаки, спонукають до негативних тенденцій». Також запропонував «створити інститут сім’ї при церквах та навчальних закладах і готувати нашу молодь до шанобливого і серйозного ставлення до створення сім’ї, ввести обов’язкове викладання християнської етики в загальноосвітніх школах».
Наш кореспондент звернувся до муфтія ДУМУ «Умма» шейха Саіда Ісмагілова з проханням поділитися своєю точкою зору щодо стану інституту сім’ї в сучасному світі, а також висловитися з приводу можливості впровадження в шкільні програми уроків християнської етики.
— Ми з Вами вже торкалися в одному з інтерв’ю проблем і навіть загроз, які стоять перед сучасною родиною — і тоді Ви відмітили, що (дозволю собі процитувати) «…заперечуючи і усуваючи роль релігійних інститутів від впливу на суспільство, ми отримали всю сукупність
Сьогодні ж вже представники релігійних громад звертаються до держави — ось, наприклад, старший єпископ Церкви християн віри євангельської України Паночко, кажучи про катастрофічне падіння авторитету сім’ї, наполягає (крім інших пропозицій) на введенні в школах уроків християнської етики…
— Коли піднімається питання про введення християнської етики в програми навчання загальноосвітніх шкіл, завжди виникають відповідні тенденції, які можна охарактеризувати питанням: а як бути вірянам інших релігій або невіруючим взагалі? Є ж сім’ї, які принципово займають позицію відчуження від релігії або взагалі атеїстичну. Як бути мусульманам, іудеям, буддистам, кришнаїтам, послідовникам інших вірувань і культів? Раз у нас держава відокремлена від церкви і церква, відповідно, відокремлена від держави, тоді держава повинна витримувати певну нейтральну позицію і не давати переваги для певних релігій.
Питання насправді глибше, адже, напевно, не існує якоїсь «християнської етики взагалі» — є християнська етика православ’я, є вчення і соціальна доктрина у католицизмі, є свої особливі погляди у протестантських напрямам християнства (нагадаю, протестантизм відокремився від католицизму саме в силу певних, в тому числі і
Тут доречніше було б вводити якусь усереднену дисципліну, яка могла б називатися просто «релігійна етика». Справа в тому, що якщо не давати переваги
— Дозволю собі ще одну цитату — цього разу з Корану: «Аллаг сказав: «О, люди! Бійтеся вашого Господа, Який створив вас з однієї людини, створив з неї пару їй і розселив багато чоловіків і жінок, що походять від них обох. Бійтеся Аллага, ім’ям Якого ви просите один одного, і бійтеся розривати родинні зв’язки. Воістину, Аллаг спостерігає за вами» (
— Релігійні етичні цінності увійшли в основу не тільки релігійної культури, а й загальнолюдської культури. Я взагалі переконаний в тому, що все те, що ми маємо як поняття «мораль» було дано в Божих Одкровеннях. Людина не може і не здатна сама придумати етику, моральність, мораль. У всіх потреби і бажання різні, і людина взагалі вельми маніпулятивна істота, яка під свої інтереси запросто може пристосовувати і етику, і мораль. Однак, є загальні базові цінності, що не є продуктом винаходу людини, а дані нам від Бога, і саме ці спільні цінності абсолютно загальні для всіх людей у всьому світі. І тому, якщо вводити якусь етичну дисципліну, то, швидше за все, нехай це буде предмет «релігійна етика» або просто «етика», де всі
— На школу покладено обов’язок навчати і виховувати, і якщо виникло питання про введення окремого предмета, то виходить, що в
— Ви розумієте, справа в тому, що в Радянському Союзі була певна комуністична етика, моральний кодекс будівника комунізму. Цей кодекс був неповноцінним, оскільки більшість цінностей були релігійні, і в той же час цінності релігії й сама релігія всіляко заперечувалися.
Наприклад, право на приватну власність всі релігії визнають, а у нас повинно було все бути загальним, комуністичним, державним. Або право на життя, або відмова від насильства — якщо держава вважала за потрібне засилати кудись у табори ГУЛАГу або піддавати так званих «ворогів народу», ворогів системи депортаціям, то залишала це право за собою.
І в той же час більшість цінностей були саме релігійними, і зараз відбувається глобальне переосмислення всього цього. Довгий час взагалі не було цілеспрямованої програми прищеплення, виховання
— А чи не простіше, коли вже дозволили релігійним організаціям відкривати загальноосвітні школи, вводити для кожної свій предмет «етика», з програмою, що роз’яснює дітям основи
— Що стосується релігійних шкіл, то тут питання взагалі на полеміці, тому що люди засуджують: як це — «релігійні школи»? Хто там і чому буде вчити? Що буде проповідувати? Хоча, з іншого боку — якщо ви не хочете віддавати дитину в релігійну школу (тобто в школу при релігійній громаді, релігійній організаці), то віддавайте в світську школу, у вас же є право вибору. Не знаю — напевно,
Повертаючись до виступу Михайла Паночко (що спонукав нас звернутися за коментарями до муфтія ДУМУ «Умма» Саіда Ісмагілова), процитуємо ще кілька його ключових моментів. Єпископ нагадав присутнім, що є сім’я:
— Це Божа організація, створена Ним для особливої мети, яка в Його батьківському серці — це спільність, характер, діяльність і відтворення. «Залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї дружини». Сім’я, як союз чоловіка і жінки, отримала велике благословення від Бога (Буття, 1:28) — «Плодіться, розмножуйтеся і пануйте над Землею», додаю від себе — а не будемо рабами. Сім’я — це жива клітина суспільства: здорова сім’я — це здорова держава. Сім’я — це святая святих, бо в ній народжується людство — і ніхто не має права руйнувати її. Іоанн Златоуст, відомий богослов, сказав глибоку істину: «Зруйнується сім’я — впадуть міста, загине держава». Приклад — міста Содом і Гоморра! Сім’я створена для любові і підтримки один одного, бо Бог є любов, — сказав апостол Іоанн. Тільки в сім’ї народжуються найдорожчі для нас слова — мама, тато… Власне, тільки в ній пізнається прекрасне почуття материнства, батьківства. Без сім’ї не було б нас з вами, не було б України, не було б Верховної Ради. Ми будемо в наших дітях, онуках, правнуках. Ми повинні захистити сім’ю від руйнівних тенденцій, які, мов чума, несуть смертельну загрозу всьому живому. Мудрість державних мужів — не в дипломах, не в професійності або яскраво виражених талантах, а в здатності всіма законними способами захистити сім’ю від розорення.
Єпископ Церкви християн віри євангельської М. Паночко закликав високо підняти інститут сім’ї, як «велику коштовність, подаровану Богом, яку треба берегти і виховувати в дусі любові, доброти, милосердя, співчуття до ближнього — і що посієш, те пожнеш», — сказав він.
