Філософія Кримського ханства − це наша традиція, яка була тісно інтегрована в ісламський світогляд, − Михайло Якубович

Під час «Книжкового арсеналу» в Києві відбулася презентація дослідження ісламознавця Михайла Якубовича «Історія філософської думки Кримського ханства». Про те, як йшла робота і кому адресована праця, автор розповів Крим. Реалії.

Де і коли Ви збирали матеріали для книги, в яких архівах довелося попрацювати?

− У Туреччині, де в бібліотеках Стамбула (Сулейманіє), Маніси, Кастамону і Чоруму збереглося чимало текстів, насамперед XVI−XVIII ст. Також обробляв бібліотеки у Саудівській Аравії (Мекка, Медіна, Ер-Ріяд). Дещо зараз доступно і в оцифрованому вигляді. Але найбільше робіт кримських авторів тих часів збереглося у бібліотеці Прінстонського університету (США) (більше 40), де я мав можливість працювати у 2014 році протягом чотирьох місяців. Кілька рукописів можна знайти і у Львові, в бібліотеці Музею історії релігій.

Яка частина матеріалів, використаних у роботі, знаходиться в Криму, а яка − за його межами?

− У Криму, через різні історичні обставини, залишилися тексти, переписані там, але ось оригінальних робіт кримських авторів практично не збереглося. Тому 90% матеріалу − за межами України.

Роботи філософів якого періоду Ви аналізуєте у своїй книзі? Чи всі вони були написані в Криму? Чи йдеться про твори, написані вихідцями з Криму, але за його межами?

− Це період Золотої Орди (XIV−XV ст.), а також Кримського ханства (XV−XVIII). По-різному складалася доля кримських авторів, деякі просто були родом з Криму, а деякі, як, наприклад, Шараф аль-Кирими, Абу Бакр Каландар, Фейзулла Кефеві та Абульбака Кефеві, писали свої праці на півострові. Але найчастіше − це все ж праці кримчан, написані за межами базового регіону, найчастіше у Стамбулі.

Чи існували більш ранні дослідження праць філософів Криму? Хто автори цих досліджень? Коли і-де вони працювали?

− Є дещо з опублікованого: це біографічний нарис турецького дослідника Мехмета Бурсалі, а також спадщина деяких кримськотатарських учених − Абдалли Сойсала, Нарімана Абдульваапова, Гульнари Абдуллаєвої. Дещо досліджували і сучасні турецькі вчені, навіть дисертації захищені по Мухаммаду аль-Аккірмані та Абд уль-Бакі аль-Хіджабі. Окремі статті (наприклад, по Ахмаду аль-Кирими) оприлюднювалися і на Заході. Втім, саме ідеї, розроблені кримськими мислителями, розглядалися досить рідко.

В Україні ті, хто цікавився мусульманським Сходом, напевно, щось чули про імама аль-Газалі і калям − ісламську філософію. Ті філософи Кримського ханства, чиї праці Ви досліджували, − це традиційний калям чи щось інше?

− У Криму дуже поважали аль-Газалі. Починаючи з часів Шарафа аль-Кирими (а це початок XV ст.), мабуть, немає роботи, де б не згадували його «Відновлення наук про віру» або інші напрацювання. Це був матурідітський калям (матурідітська школа − напрям в ісламській теології, який на основі розуму Важливим став суфізм (зокрема і філософський, скажімо так, теоретичний), а ще − кадізаделізм, реформаційний рух, що виступав за повернення Сунни і боротьбу з «нововведеннями».

В Ісламі все досить чітко розписано: що, як і в яких випадках мусульманин повинен виконувати установки релігії. Поясніть, будь ласка, де тут місце філософії, адже рамки релігії досить чіткі і жорсткі? Йдеться про тлумачення священних текстів?

− Слід з’ясувати, що таке власне «філософія» для Ісламу. Ісламська культура виробила для позначення інтелектуальної традиції чимало понять − це і «фальсафа» (переважно східний арістотелізм і неоплатонізм), і «калям» (раціональна аргументація доктрин віри), і більш загальне «хікма», тобто «мудрість». Я б не погодився з тим, що рамки релігії в Ісламі такі вже жорсткі − є, скажімо, основи ісламського права, а є вже похідні від них, створені юристами. Так, ось «наука про основи права», яка вчила виводити ці похідні, мала чимало раціоналізму в собі. Це і питання смислогенезу, і співвідношення часткового і загального, і проблема причинності…. Не кажучи вже про те, що більшу роль в середньовічному і ранньому Ісламі грав науковий світогляд, близький своєю логічністю до філософського. Різні автори по-різному бачили співвідношення релігії і філософії, але факт залишався фактом: Іслам завжди високо цінував розум і наукову активність.

Тобто предмет Вашого дослідження досить специфічний… Як Ви собі уявляєте ідеального читача книги з історії філософії?

− Якщо чесно, мені хотілося б, щоб це були кримські татари, готові продовжувати свою історичну традицію. А ще − українці, які цікавляться східним компонентом української культури. Оскільки філософія Кримського ханства − це не щось чужорідне, це власне наша традиція, яка була тісно інтегрована в ісламський світогляд.

Іслам, який сповідували і сповідують кримські татари, називають традиційним. А як би Ви охарактеризували тодішню релігійну практику кримських татар − це суфізм чи інший, невідомий українцям напрям в Ісламі? Чим релігійна практика в Криму того періоду відрізняється від нинішньої?

− Катастрофа репресій 20−30-х років, а потім депортації 1944 року призвели до того, що багато кримськотатарських традицій були перервані. Так, історично кримські татари дотримувалися ханафітської школи права, матурідітської теології і в практиці часто зверталися до суфізму (зокрема в народній релігійності). Але були в Криму і противники суфізму, так звані кадізаделіти, послідовники турецького проповідника XVII в. Мехмеда Кадізаде. Можна провести паралелі і з сьогоденням − дуже багато кримських татар розглядає Іслам як свою народну традицію (часто з суфійські елементами), а є й чимало прихильників більш чіткого розмежування «народного» і «релігійного», перш за все, це про салафітів. Але, як ми знаємо, після окупації Криму багато з них змушені були залишити півострів.

Чи можлива поява релігійних вчених такого рівня серед кримських татар сьогодні, і за яких умов це можливо?

− Це гостре питання, тому що після втрати Криму і фактичної інтеграції колишнього ДУМК (Духовного управління мусульман Криму − КР) в російську модель Ісламу виникає питання про релігійну освіту… У Криму буде сильним проросійський контекст, а ось на материковій Україні кримські татари виявляються в релігійних громадах, які вже не етноцентричні. Хоча і тут є чимало досягнень − сьогодні в Україні добре відомі деякі кримськотатарські ісламські вчені. Важко сказати, хто буде відроджувати цю традицію. Як на мене, сучасним кримськотатарським салафітам повинен бути цікавий кадізаделізм, тому що цей напрям за своїми «методами» дуже близько до підходів Мухаммада бін Абд аль-Ваххаба. Наскільки мусульмани інших напрямів (скажімо, ті ж ханафіти-матурідіти) будуть цікавитися своєю традицією, − покаже час. Хоча в цілому кримськотатарська традиція продовжується − в Туреччині, де кримських татар в рази більше, ніж в Україні. І вони вже подарували світ цілою плеядою вчених, тому надбання минулого не втрачені остаточно і не стали винятково «музейними» експонатами.
Розкажіть про видавництво та про саме видання.

− Підтримало це видання Державне підприємство «Кримський дім», а опублікувало видавництво «Комора». Я задоволений якістю, можна з гордістю і колегам на Заході показувати. Видавництво надало і редактора, і коректора, доклало усіх зусиль, щоб книга вийшла дійсно хорошою.

Джерело: Крим. Реалії