Інформація про невеликі зарубіжні країни не часто з’являється в регіональній пресі. В цьому випадку зазвичай допомагають туристи або жителі цих держав. Нещодавно вдалося взяти інтерв’ю у палестинця, і після розмови з ним дуже захотілося поїхати в Палестину, відчути всю святість тих місць, зрозуміти її, розібратися в причинах конфлікту між арабами та ізраїльтянами…
Амір, студент Донецького національного медичного університету, що базується в Кропивницькому, прийшов на інтерв’ю зі своїм другом з Ізраїлю. Ізраїльтянин виступив у ролі перекладача з арабської мови. Для нас, які знають, що між палестинським та ізраїльським народами — тривалий і поки нерозв’язний конфлікт, сам цей факт виявився сенсацією.
Аміре, розкажи про свою країну. Нам буде цікаво дізнатися про одну з найдавніших держав, що з’явилася на зорі цивілізації в районі Середземномор’я.
— Як ви знаєте, Палестинська держава входить до складу Ізраїлю і межує з Єгиптом і Ліваном. Тепер це арабська країна. Раніше, багато сотень років тому, територія її була набагато більшою. Тепер вона огороджена парканом. Я живу в Віфлеємі, в місті, в якому народився Ісус Христос. Пересування палестинців між містами дещо обмежене. Між ними стоять блокпости ізраїльських військ. Не те щоб не дозволяють переїжджати з міста у місто, із села до села, але це дещо ускладнює спілкування один з одним.
Незважаючи на те, що в Палестині досі неспокійно, туди все одно їдуть десятки тисяч туристів з різних країн Європи та Америки. В основному це паломники, які хочуть побувати у святих місцях. Найбільше їх цікавить Храм Різдва Христового. Ця одна з найстаріших церков світу була заснована в IV столітті нашої ери над печерою, де, за біблійною історією, народився Ісус Христос. Місце шанується як християнами, так і мусульманами, і змогло пережити не одне завоювання, а служби в храмі практично ніколи не припинялися.
Приїжджають туристи і на Мертве море. Вода в ньому дуже солона, і там неможливо потонути. Тому плавці, якщо їх так можна назвати, борсаються у воді, як поплавки. У цьому морі можна вилікувати різні недуги. Напевно, не остаточно, але заглушити, притупити біль точно можна. Крім самої води, є ще і бруд, який також використовується для лікування.
До речі, найякісніше оливкове масло виробляється в Палестині. За ним приїжджають жителі різних країн.
Зараз на Близькому Сході дуже спекотно…
— У нас прекрасний м’який клімат. Не холодно, і не жарко. Досить помірний, як на мене. Не порівняти з українською погодою. Мабуть, це через низьку вологість. Тому навіть влітку висока температура легше переноситься. Ось в Україні дуже висока вологість. Мені трохи некомфортно, але вже починаю звикати. До холодної і не схожої на нашу зими вже звик. Що тут цікаво, іноді у вас за один день можна побачити всі чотири пори року. Вранці дощ іде, сиро, як восени. Вдень, як навесні — тепло і приємно. Увечері починається літо — жарко, а вночі прохолодно. А на мій день народження у квітні пішов сніг…
Для нас сніг у другий весняний місяць теж був несподіванкою…
— А уявіть, як ми на це явище відреагували… Просто шок. Ось такий подарунок я отримав на свій день народження. Ще більше здивувався, коли до вечора погода кардинально змінилася. Сніг розтанув, і стало по-весняному тепло.
Минулоріч Україна підтримала резолюцію про становище на Близькому Сході. Документ засуджує будівництво єврейських поселень на окупованих палестинських територіях, зокрема у Східному Єрусалимі. Що це для вас означає?
— Україна проголосувала проти Ізраїлю, за Палестину, тим самим показавши світу свою позицію щодо окупованих земель. Багато палестинців зраділи цьому рішенню українського уряду. Напевно, через це у нас збільшилася кількість українських туристів. Зараз українські землі окуповані, і вам теж зрозуміла тема захоплення рідної території.
Чи можлива дружба між палестинцями та ізраїльтянами?
— Це політики роз’єднують наші народи. Проблема у палестинців не з ізраїльтянами, а з ізраїльською окупацією. Але в основному народи між собою дружать, незважаючи на кордони і політичні розбіжності. До слова, в Палестині намішано багато національностей і різних релігій. В автономії, крім арабів, проживають іудеї та християни і нормально себе почувають. Представники різних релігій вітаються один з одним, бажають доброго дня. Стосунки дуже шанобливі. Особисто у мене багато друзів серед іудеїв і християн. Про жодні конфлікти на релігійному чи національному ґрунті не йдеться. Так, власне, і причин для них я не бачу.
Звичайно, не все так гладко, як я розповідаю. Є поодинокі випадки проявів відвертої ворожнечі, але це не масове явище.
Чим відрізняється палестинський побут від українського? Певно, повинні бути кардинальні відмінності між нашими народами…
— Ви будете здивовані, але з українцями ми дуже схожі. Ви переживаєте таку ж проблему, як захоплення території. Навіть тут, у центрі України, відчувається напруження. Є відчуття, що країна перебуває в особливому стані. Адже на вашому Сході йдуть реальні битви, обстріли мирних сіл, селищ і міст. Таке ж напруження відчувається і в Палестині. Багато військових, блокпости, перевірка документів. Крім об’єднувального чинника, тобто військової присутності чужих військ на рідній землі, між палестинцями та українцями є схожість менталіттів. У вас також доброзичливий і гостинний народ, як і наш. І ми теж прихильники мирних відносин між народами і державами. А ще в українській мові є таке цікаве слово «шо». В арабській мові є таке саме і означає воно те ж саме — питання. Має одне і те ж значення. Різниця між нами, звичайно, є. Ми говоримо арабською, а ви українською. Ми сповідуємо мусульманську віру, а ви християни. Ви читаєте Біблію, а ми Коран. І кулінарія у нас майже різна (сміється. — авт.). В цілому ж ми швидко знаходимо спільну мову один з одним. Ось зараз з вами ми легко спілкуємося через мого друга-перекладача, а іноді я відповідаю вашою рідною мовою.
Ти, Аміре, навчався готувати борщ та інші наші національні страви. Вам проводив майстер-клас кухар одного з місцевих ресторанів. Тепер, коли ти далеко від своєї батьківщини, від своєї національної кухні, чому віддаєш перевагу?
— Однозначно борщу. Мені він відразу сподобався. Поблизу університету є гарна їдальня, де я часто обідаю. Там дуже смачно готують. Прекрасна українська кухня. До речі, наші кухні чимось схожі. Навіть можу з упевненістю сказати — дуже схожі. Деякі страви, ось зокрема рис, готується таким же методом, як і у нас. У вас теж полюбляють супи. І в Україні теж п’ють багато чаю. Правда, чай п’ють в усьому світі, але зараз я живу у вашій країні і на цей звичай звернув увагу.
Чому для здобуття освіти ти вибрав Україну?
— Тут дають хорошу медичну освіту. У вас прекрасні фахівці, хороші викладачі. Я про це дізнався, ще будучи в Палестині. Причому у вас навчають більш практично. У нас такого немає. Багато палестинських лікарів отримали освіту в Україні. У різних університетах, в різних містах, але фахівці вони відмінні. Плюс навчання у вас набагато дешевше, ніж у нас. А це теж має значення. Коли стану лікарем, я повернуся у своє рідне місто, в свою країну. Правда, мені ще тут вчитися багато років, і мої бажання можуть змінитися. Говорити остаточно про це занадто рано.
Вечорами багато іноземних студентів ДНМУ збираються на центральній площі Кропивницького. Це вже стало традицією?
— Ми збираємося разом, з нами ще кілька місцевих друзів. Спілкуємося. Потім можемо сходити в кафе. Для себе ми вже вибрали кілька цікавих закладів, де можна добре відпочити.
А чого у нашому місті не вистачає іноземним студентам?
— Напевно, нічого такого немає, щоб не влаштовувало. Зовсім недавно поруч з університетом відкрилася їдальня, де готують арабські страви. Ми чули про деякі проблеми проживання в інших містах, але у Кропивницькому дискомфорту ми не відчуваємо. Гостинні жителі, з якими конфліктів у нас не виникає. Тільки ось дороги у вас не дуже…
Джерело: Україна-Центр
