Сінавер Кадиров народився в Узбекистані, куди його сім’ю вислали з Криму. Він із сумом згадує, як батько (на похорон якого не зміг поїхати після анексії півострова через заборону на в’їзд в РФ) розповідав про нелюдські умови під час Депортації, коли людей везли в товарних вагонах, а потім селили без коштів на проживання в маленьких хижах. Так люди довго не витримували − багато гинуло. Уже в Узбекистані у нього померла половина сім’ї: бабуся, мамин братик і сестричка, яким тоді було всього по рочку.
Про маловідомі факти найстрашнішої трагедії кримськотатарського народу − Депортації − координатор Комітету із захисту прав кримськотатарського народу Сінавер Кадиров розповів кореспонденту QHA Еліні Сулимы.
− Вони воювали не тому, що були прихильниками цієї ідеології, я думаю, що багато українців також воювали, оскільки цього просто не можна було уникнути. Радянський Союз був уже державою, і, природно, йшла мобілізація.
У мене дід в цей час вже був досить дорослим, його також забрали на війну. Він потрапив до складу
Але найцікавіше, що у тих людей, які були в рядах радянської армії, забрали зброю і направили в робармію, де вони і доживали свої дні. Це була «подяка» радянської влади за те, що народ воював і захищав цю владу. Я вже не кажу про те, що сім’ї цих людей зазнали жорстокого терору, практично фізичного знищення. Інакше не назвеш, коли сім’ю, дітей і людей похилого віку без засобів існування відвозять і позбавляють можливості знайти їжу.
Що відомо про трагедію, яка сталася на Арабатській стрілці?
− Ця інформація відкрилася в кінці
Але багато чого не розкрито. Навіть ті офіцери, які служили і мали нагороди, повернувшись до Криму, зазнали фізичного знищення − розстрілу.
− Я не зовсім володію цифрою. Просто взяли ціле село, повантажили на баржу, вивезли в море і потопили. От і все.
З дітьми і дорослими…
−
Є дані, скільки було розстріляно офіцерів?
− Була інформація, що десь осіб 300. У Сімферополі є кримськотатарський театр, ось як раз у підвалах цього будинку, кажуть, і відбувалися розстріли. Але всю цю інформацію потрібно перевіряти ще раз.
− Ми не повинні дозволити цьому трапитися знову. Не вийде тільки пам’ятати про ту трагедію. Якщо не чинити опір силам, які намагаються повернути час назад, то це може статися в черговий раз.
Тому ні кримські татари, ні українці зараз не повинні допустити відродження того монстра, тієї ідеології, яка несе в собі трагедію, загрозу життю на землі.