Казанське ханство виникло на місці стародавньої тюркської держави — Волзької Булгарії. У 922 році її правитель прийняв Іслам ханафітського толку, а вторгнення монгольської армії в 1236-му поклало кінець існуванню незалежної булгарскої країни.
Засновником нової тюркської держави на берегах Волги став хан Улу-Мухаммед. Він проголосив незалежність своєї країни від Золотої Орди і на місці невеликого татарського містечка побудував її столицю — Казань, за іменем якої було названо всю державу.
Вже на самому початку існування Казанське ханство зіткнулося з Великим князівством Московським, що швидко росло. Військові конфлікти між двома державами слідували один за одним. Військо ханства понад сорок разів здійснювало напади на російські землі. Цар Іван Грозний писав: «Від Криму і від Казані до полуземлі (руської) порожньо було». Не залишалося в боргу і Велике князівство Московське, її армії не одноразово брали в облогу Казань, спустошуючи і грабуючи територію ханства.
Російсько-казанська війна 1524 року призвела до падіння хана Сахіб Гірея. Німецький дипломат С. Герберштейн так описав ці зміни: «Зляканий цими жахливими приготуваннями, Саіп-Гірей, цар Казанський… втік до турецького султана, маючи намір просити його про допомогу і заступництво». Новим ханом став його 13-річний племінник Сафа Гірей, який змушений був під тиском Москви відмовитися від покровительства з боку Стамбула. Однак мирну угоду між двома державами так і не було укладено.
Тим часом в Москві побував посол Османської імперії Скіндер. Він намагався дипломатичним способом вирішити проблему Казані, добившись від Москви визнання факту васальної залежності мусульман Поволжя від Порти. Його місія закінчилася повним провалом. Великий князь Московський Василь III і слухати не хотів про претензії Стамбула на Казанське ханство.
На зворотному шляху з Москви Скіндер зустрівся з кримським ханом Саадет Гіреєм. Під час бесіди він повідомив йому про те, що Василь III вкрай агресивно налаштований стосовно Кримського ханства та Османської імперії. Цю ж інформацію він надав турецькій владі після повернення до Стамбула. Звіт Скіндера став приводом для підготовки спільного кримсько-османського походу на Москву.
Навесні 1525 року 50-тисячна об’єднана мусульманська армія рушила на північ. На чолі війська поставили колишнього казанського хана Сахіб Гірея, який жадав реваншу за свою поразку. Однак у Москви в Криму був свій «троянський кінь» у вигляді царевича Іслям Гірея, який раптово напав на війська хана Саадет Гірея і захопив владу. Похід на столицю Великого князівства Московського, на який так сподівались, зірвали з самому його початку.
Прийшлий до влади в Казані як ставленик Москви, Сафа Гірей зовсім не був російською маріонеткою. Він планував відновити васальні відносини з Османською імперією. Це стало причиною чергового втручання росіян у справи Казанського ханства. У 1531 році промосковська партія скинула Сафу Гірея і посадила на престол Джан Алі, касимовського царевича. Цьому передував черговий виток російсько-казанської війни, що закінчилася не на користь казанців.
Новий договір затверджував право Москви вибирати ханів на казанський престол. У ньому, зокрема, йшлося: «От государя им (казанцам) неотступным быти и царя им на Казань ни отколе не имати, оприче государя, ково им пожалует князь велики даст». Низложение Сафа Гирея привело лишь к временному укреплению позиций промосковской партии в Казани. Н. Карамзин писал, что в этот период все «важнейшие дела казанские, не только политические, но и земские, решались в Москве государевым словом».
Інформація про те, що династія Гіреїв відсторонена від влади в Казанському ханстві надзвичайно роздратувала і Бахчисарай, і Стамбул. Уряди Кримського ханства та Османської імперії почали таємно готувати операцію з повернення до влади Сафа Гірея. Для цього були задіяні сили Кримського ханства і Ногайської орди.
Ситуації сприяв і факт смерті великого князя Василя III в. 1533 році. Це значно послабило позиції промосковської партії в Казані. Хан Джан Алі був убитий в результаті змови, що дозволило Сафа Гірею повернутися в Казань на чолі багатотисячної кримської армії. Повернення до влади династії Гіреїв стало причиною нової війни з Москвою. Сафа Гірей не чекав наступу російських військ. Він першим вторгся в межі Великого князівства Московського в січні 1536 року, розгромивши місто Балахна.
Російське військо, що вийшло на зустріч казанцям, була деморалізоване і розбіглося, так і не прийнявши бою. Протягом декількох років невеликі загони Казанського ханства нападали на російські міста, спустошуючи їх околиці. В цей період вплив Криму та Османської імперії на політику Казанського ханства був визнчаальним.
Дійшло до того, що кримський хан Сахіб Гірей, колишній правитель Казанського ханства, відправив до Москви послання, адресоване малолітньому Івану Грозному, в якому в ультимативному тоні вимагав визнання свого впливу на Казань. «Я готовий жити з тобою в любові, якщо ти… примиритися з моєю Казанню і не вимагатимеш данини з її народу; але якщо насмілишся воювати, то не хочемо бачити ні послів, ні гінців твоїх: ми вороги, вступимо в землю російську, і все буде в ній прахом».
Хан Сафа Гірей не довіряв політичній еліті Казанського ханства, серед якої було безліч прихильників зближення з Москвою. Він спирався на кримців, розставляючи їх на всі важливі державні посади. Промосковську опозицію очолював князь Булат і царівна Ковгоршад. У своєму листі до Москви вони скаржилися царю: «Ныне казанским людям вельми тяжко, у многих князей (Сафа Гирей) ясаки поотымал да крымцам подавал, а земским людям великая продажа, копит казну да в Крым отсылает».
Починався новий етап протистояння та інтриг. У цей період навряд чи хтось із політичних гравців усвідомлював, що на кону стояло саме існування Казанського ханства.
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
