Соборна Україна і «кримське питання» у 1917 році

Соборна Україна і «кримське питання» у 1917 році
Соборна Україна і «кримське питання» у 1917 році
Соборна Україна і «кримське питання» у 1917 році
Генерал М. Сулькевич
25.01.2016
Оцініть статтю: 
(579 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

Українська революція 1917–1921 рр. породила більше запитань, ніж відповідей на них. Одним із цих запитання було: які землі повинні увійти до складу нової держави? ІІІ Універсал Української Центральної Ради, прийнятий у Києві 20 листопада 1917 року, задекларував створення незалежної Української Народної Республіки (УНР), яка включала в себе всі території, населені українцями. Крим, згідно з цим Універсалом, до складу УНР не ввійшов.

У програмній статті «Якої ми хочемо автономії і федерації», написаній в квітні 1917 року, Михайло Грушевський відкинув ідею українського Криму всупереч віковим політичним, економічним і культурним зв’язкам півострова з Україною, хоча співпрацювати з представниками Криму, в першу чергу з кримськими татарами, він був готовий.

Тим часом кримські татари у квітні 1917 року провели в Сімферополі з’їзд мусульман, на якому обрали Мусульманський виконавчий комітет − Мусвиконком. Керівники кримськотатарського національного руху Н. Челебіджіхан і Д. Сейдамет планували створити в Криму щось схоже на Швейцарську конфедерацію, де кожен народ мав би своє представництво за типом кантонів. Але ця ідея наткнулася на жорстку протидію російських шовіністів, які вже тоді виношували плани зі створення «російського Криму».

У цій ситуації Мусвиконком прислав свою делегацію до Києва на переговори з Центральною Радою, яку очолювали Сафар Саідахмет та Амет Озенбашли. Кримськотатарські представники провели переговори з Михайлом Грушевським і Володимиром Винниченком. На цьому етапі боротьби й українці, і кримські татари планували домагатися від російської влади якомога ширшої автономії для своїх народів.

Незважаючи на досить успішні переговори в Києві, кримськотатарські делегати, повернувшись до Криму, привезли видану у Львові етнографічну карту українських земель, на якій частина території півострова входила в зону з переважно українським населенням. Для обговорення цієї карти було зібрано спеціальне засідання Мусвиконкому. За його підсумками ухвалили рішення вимагати створення незалежної Кримської держави. Цей підхід не суперечив позиції Центральної Ради про право націй на самовизначення.

17 листопада в Криму пройшли вибори до парламенту − Курултаю, на яких було обрано 76 депутатів. 13 грудня Курултай проголосив створення Кримської Народної Республіки. 18 грудня було сформовано уряд на чолі з лідером кримських татар Номаном Челебіджіханом. Так виникла перша в історії тюркська мусульманська республіка.

У листопаді 1917 року відбулося поступова зміна позиції Центральної Ради стосовно Криму. 27 листопада Генеральний секретаріат Центральної Ради послав у Севастополь делегацію «для політичної організації Чорноморського флоту». Йшлося про його перепідпорядкування уряду УНР. 22 грудня був створений Секретаріат морських справ, завданням якого було взяття під повний контроль портів і кораблів Чорноморського флоту. Ці дії суперечили прагненням Курултаю контролювати всю територію Кримського півострова.

Тим часом у грудні 1917 року більшовицька Росія не чекала, коли українці і кримські татари домовляться у спірних питаннях. Загони Червоної гвардії почали захоплювати міста східної України, стрімко наближаючись до Києва. У Севастополі більшовики створили воєнно-революційний комітет, який взяв місто під свій контроль. У відповідь Курултай сформував кілька кримськотатарських батальйонів і направив їх проти заколотників. Погано навчені частини Кримської Народної Республіки в боях на підступах до Севастополя були розгромлені.

У цій ситуації молодій тюркській державі міг би допомогти Мусульманський корпус генерала М. Сулькевича, який дислокувався на Румунському фронті. Але українська влада не дала дозволу на його передислокацію до Криму. Це дозволило більшовицьким загонам перейти в наступ. Бойові дії на півострові тривали аж до кінця лютого 1918 року. Разом з кримськими татарами незалежний Крим захищали і загони українських добровольців, але перевага у кількості та озброєнні була на боці агресора.

Номан Челебіджіхан намагався вести переговори з більшовиками про припинення бойових дій в Криму, але був зрадницьки схоплений, перевезений до Севастополя і 23 лютого 1918 року розстріляний. Незалежна кримськотатарська держава була знищена, проіснувавши менше двох місяців.

Через менш ніж 100 років «кримське питання» знову на порядку денному, і знову неузгоджені дії, зрада і невміння знаходити компроміси дозволили Росії анексувати Крим, створивши плацдарм для нового наступу на Україну.

З іншими матеріалами із серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.