Міська влада міста Татарбунари, що знаходиться на півдні Одеської області, заявила про можливість відновлення старовинної фортеці. Міський голова Андрій Глущенко запросив фахівців у галузі археології та спелеології. Вони вже провели перші дослідження місця, на якому, як вважають історики, знаходилась османська фортеця.
— Досі у місті серед знаменитих татарбунарських підземних джерел височів пагорб із залишками можливого фундаменту фортеці, а також підземними порожнинами під пагорбом, які неабияк зацікавили татарбунарців у наші дні, — повідомили в міській раді.
Про існування Татарбунарської фортеці говорять численні джерела XVII–XIX ст. Одним з найбільш цікавих з них є повідомлення османського мандрівника Е. Челебі. Він відвідав місто 1657 року, детально описав Татарбунарську фортецю, окрім того, повідомив про її розміри і чисельність гарнізону.
«Виступивши разом з військами ісламу з цього міста (Ізмаїла), ми рушили на північ і прибули в село Каплибаги. Це татарське село, [що входить в] нахіє Ізмаїла. Звідти ми приїхали в селище Коджагьольбаші. Це також татарське село. Всі це землі буджацьких татар. Влада ізмаїльського мутевеллі на них не поширюється. Вони входять в Очаківський еялет і перебувають під владою прибережного аги.
Звідси ми знову попрямували на північ і приїхали до фортеці Татарбунари. За посадою кадій [цієї фортеці], що входить в Очаківський еялет Силістри, має вміст у сто п’ятдесят акче. Фортецю цю заново відбудував 1046 (1636–37) року Кенан-паша, перебуваючи на посаді мутасарріфа Очаківського еялету.
Це невелика, міцна, чотирикутна фортеця, окружність її дорівнює тисячі кроків. Вона має одні ворота, що відкриваються на південний бік, а по чотирьох її кутках стоять чотири високі вежі. Оскільки в минулому місце, де стоїть ця фортеця, було заболочене і покрите очеретом, то молдавські і татарські розбійники нападали звідси на каравани, що проходили повз. [Нині ж] в цьому незвичайному місці височіє прихисток безпеки».
У повідомленні Челебі варто звернути увагу на те, що Кенан-паша «заново відбудував» фортецю. З цього можна зробити висновок, що на місці османського укріплення вже існував замок або фортеця більш раннього періоду. На думку німецького географа І. Тунманна, в період раннього середньовіччя Татарбунари були резиденцією половецьких князів.
«Татар-Бунар, маленьке місто на Когильнику, називалося за старих часів Кара-Буна (грецькою „Карбона“) і було головним містом команських князів. Вона простягається на високій горі і було, мабуть, раніше значним і міцним містом, як вказують численні руїни, що знаходяться там ще й тепер», — зазначає Тунманн.
Що стосується Челебі, то він залишився вірним собі, давши не тільки зовнішній опис Татарбунарської фортеці. Його цікавили господарські, релігійні та військові аспекти життя тих міст і селищ, які він відвідував.
«Нині у фортеці є одна мечеть, склад пшениці, невеликі зручні приміщення для ста п’ятдесяти осіб війська. Є і комендант. А житлових будівель всередині фортечних стін не помітно. Однак у прилеглому до фортеці посаді є двісті критих очеретяними плетінками будинків бідного люду, заїжджий двір, одна брудна лазня, виноградники і сади.
Правителем його від вакуфного відомства є один з людей капуджібаші найвищого двору Абдаллатіф-бея, який перебував при покійному Кенан-паші. Він (правитель) стягує за проведені каравани і невільників митний і ринковий збір, дає наряди війську фортеці і відає охороною доріг».
За іронією долі, найдовше в Татарбунарах з османської спадщини зберігалися руїни «брудної лазні», які бачив О. Пушкін, який відвідав місто 1821 року.
Вперше Татарбунарська фортеця була захоплена російською імператорською армією під час російсько-турецької війни в 1770 році. До цього часу вона вже не була серйозною фортифікаційною спорудою. За Бухарестським миром 1812 року весь Буджак, зокрема й Татарбунари, перейшов під владу Російської імперії. Нова влада не цікавилися долею застарілої фортеці. Всього за кілька років вона була розібрана на будматеріали місцевим населенням.
Пагорб, на якому стояла фортеця, відомий своїми джерелами підземних вод, а також фрагментами фортечних мурів. Нинішня міська влада Татарбунарів виступила з ініціативою щодо реалізації історико-культурного проекту під назвою «Пам’ятка археології місцевого значення «Татарбунарська фортеця». Якщо ця ініціатива буде підтримана на рівні обласних і центральних властей, цілком можливо, що вже досить скоро в Одеській області стане на одну фортецю більше.
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
