У 1812 році експансія Наполеона в Європі призвела до чергового витка франко-російського протистояння. 12 червня Велика армія почала переправу через прикордонну річку Німан, вторгшись у межі Російської імперії. З початку війни було зрозуміло, що французький імператор планує не просто розширити зону свого впливу, але добитися від Росії серйозних поступок, зокрема територіальних.
Активну участь у війні 1812 року і в наступних кампаніях в Європі брали чотири кінних полки з кримських татар, сформовані в 1807 році за указом імператора Олександра I. До нашого часу зберігся їх списковий склад офіцерів (складений в 1808 році).
Сімферопольський полк:
Командир − майор Кая бий Балатуков.
Осавули: Муратша мурза Ширинський, Мустафа мурза, Максюта бий Біярсланов, Сефергази бей, Абдуреім Челебі Ільясов 1-й.
Сотники: Мурад мурза, Осман Челебі Ільясов 2-й, Адільша мурза, Аджи мурза, Пермамбет аг’а.
Хорунжі: Меджид аг’а, Сеіт аг’а, Ермамбет аг’а Джамінський, Осман Алі.
Перекопський полк:
Командир − майор Ахмет бей Хункалов 1-й.
Осавули: Селямет бей Хункалов 2-й, Менглі Гірей мурза Ширинський, Батир мурза Уздемніков 1-й, Яг’я мурза, Ак мурза Бочай.
Сотники: Селямет мурза Хункалов 3-й, Батир Гірей Султан, Хасан мурза Уздемніков 2-й, Мустафа мурза Кантакузень, Касим мурза Карашай.
Хорунжі: Бойса аг’а, Кайчу аг’а, Мемедля мурза Алі, Кенджамет Алі.
Євпаторійський полк:
Командир − капітан Абдулла аг’а Мамайський.
Осавули: Касим мурза Мансурський, Мустафа мурза, Фетля мурза, Амет мурза Джамінський, Садик' аг’а Кунтуганський.
Сотники: Адільша мурза Карагутський, Темірша мурза Булгак, Сартлан мурза Каракіпчак, Мурат мурза, Темір мурза Джажербердинський.
Хорунжі: Борі-Акай, Абла Акай Джієнгази, Омер-Бек, Сеит Селямет.
Феодосійський полк:
Командир − поручик Алі мурза Ширинський.
Осавули: Меметша мурза Ширинський 2-й, Джієнгази мурза Ніязов, Аджи Гірей мурза Ширинський, Курт бей Седжеутський, Яг’я аг’а Сейдаметов.
Сотники: Абдул Кадир ага, Батирша мурза Кемельчинський, Сеід Алі аг’а, Кая мурза Ширинський 4-й, Сеіт Тегметов.
Хорунжі: Сеіт Омеров, Петля аг’а Омеров, Велі Чауш Алієв, Джелал Мустафа, Суін Сулейман.
Перед початком війни 1812 року Перекопський і Сімферопольський полки входили до складу козачого корпусу отамана Матвія Платова. З початком бойових дій на кримськотатарських військових було покладено завдання прикрити відступ армії генерала Багратіона. Перший серйозний бій, в якому брали участь Перекопський і Сімферопольські полки, відбувся поблизу Новогрудка 27 і 28 червня. У цій битві кримським татарам протистояв 5-й польський корпус генерала Юзефа Понятовського, який входив до складу армії Наполеона. В результаті бою противник був відкинутий і кримці святкували свій перший успіх.
Під час подальшого відступу до Москви кримськотатарські полки не раз відзначалися в боях під Гродно, Могилевом і Смоленськом. Важливу роль зіграли вони і в битві на Бородінському полі, беручи участь в стрімкому рейді кавалерії Платова проти лівого флангу французів. Згодом всі чотири кримськотатарські полки брали активну участь в європейському поході, закінчивши свій бойовий шлях у Франції.
Серед кримськотатарських офіцерів-учасників військових кампаній 1812−1814 рр. слід особливо виділити командира Сімферопольського полку князя Кая Балатукова. Він походив із старовинного кримського роду. Отримав гарну освіту, крім рідної мови, досконало володів французькою, грецькою та російською. Відмінно знав історію, географію, алгебру і фізику. На військову службу Балатуков вступив у 1793 році. Війну 1812 року почав у званні підполковника. Відзначився в низці битв, зокрема при Бородіно і Тарутиному. У грудні 1812-го нагороджений орденом св. Георгія IV ступеня. Всього за час війни Балатуков був нагороджений п’ятьма орденами.
У 1813 році Сімферопольський полк посилив корпус, яким командував генерал П. Вітгенштейн. У складі цього підрозділу Балатуков воював у Польщі, Пруссії і у Франції. За особисту мужність, виявлену під час взяття Данцига, князя Балутукова призначили генерал-майором. Після розгрому наполеонівських армій в 1814 році кримськотатарські полки були розпущені. Зберігся лише один гвардійський ескадрон, який служив у Санкт-Петербурзі.
Татари служили не тільки на боці Російської імперії. Вони були і в армії Наполеона. Йдеться про литовських татар (липок), нащадків служивої верстви, яка почала селиться в Литві, Польщі і Білорусії ще в кінці XIV століття. Після того, як Наполеон увійшов на територію Литви в червні 1812 року, до нього звернувся з листом польський генерал М. Сокольницький з пропозицією про формування полку литовських татар. Він, зокрема, писав: «Їх чесність, також як їх відвага, випробувані, і вони горять бажанням служити країні, яка стала їхнім домом п’ятсот років тому».
Ескадрон був сформований в жовтні, а перший бій прийняв у грудні 1812 року, який міг виявитися й останнім. Під час оборони Вільно ескадрон, який налічував 122 людини, втратив убитими і пораненими 98 осіб. Серед загиблих був і його командир Мустафа Мурза Ахматович. Після цього бою залишки формування відступили на Захід разом з армією Наполеона.
Новий командир литовських татар капітан Самуіл Мурза Улан робив воістину героїчні зусилля, щоб відновити боєздатність свого загону. Але під час подальших боїв їх чисельність ставала все меншою. До моменту капітуляції Франції в строю залишилося лише 14 литовських татар на чолі зі своїм командиром. Після закінчення війни всі вони повернулися на батьківщину.
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»
