День прав людини, що в усьому світі відзначають 10 грудня — це нагода ще раз заявити про важливість прав людини у відновленні миру, потребу міжнародної солідарности, про наш взаємний зв'язок і загальну людяність.
Зокрема, Загальна декларація прав людини статтею 18 визначає права на віровизнання:
«Кожна людина має право на свободу думки, совісти й релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів».
Стаття 19 Декларації також каже про право на свободу переконань:
«Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів».
Але ці та інші права людини, закріплені в Декларації, систематично зневажають на окупованих РФ територіях України.
Муфтій ДУМУ «Умма» Саід Ісмагілов у коментарі нашому виданню зауважив, що міжнародна спільнота мусить дати слушну оцінку й відповідним чином зреагувати на кричущі факти порушення прав людини Росією на окупованих нею територіях України.
— Від початку незаконної окупації Криму та частини територій Донбасу ми спостерігаємо там численні факти кричущих порушень у сфері свободи совісти. За брехливими звинуваченнями закривають мечеті та храми українських церков, протестантські будинки молитви, порушують кримінальні справи щодо протестантів, мусульман, прихожан православних церков Київського Патріархату, Свідків Єгови. У Криму проводять арешти мусульман, зокрема імамів. За вироками підконтрольних Росії «судів» на тривалі терміни, до 15–19 років, [вірних] засуджують до позбавлення волі, призначають величезні суми штрафів, вилучають релігійну літературу — усі ці випадки мають стати об'єктом пильної уваги не тільки України та її правоохоронних органів, а цілої міжнародної спільноти, що мусить дати належну оцінку та зреагувати посиленням дієвих санкцій проти країни-окупанта! — переконаний муфтій.
Щодо вільної, підконтрольної Україні території, то, як зазначає шейх Саід, на загальному тлі міжрелігійного миру та злагоди звертають на себе увагу спроби деяких релігійних діячів, у тому числі мусульманських, узурпувати право на істинність і правильність відправлення релігійних ритуалів:
— Окремі очільники релігійних організацій намагаються запровадити свою диктатуру, обмеживши права інших релігійних організацій на забезпечення духовних потреб вірних, обстоюють запровадження списків «заборонених громад та організацій», а також списків «забороненої літератури». Українська держава повинна зупиняти такі спроби, бо вільна, демократична держава зобов'язана забезпечувати додержання основоположних прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини, ухваленої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН, а не перешкоджати громадянам у реалізації своїх прав і не заохочувати відсутністю належної реакції спроби певних груп та осіб обмежити права інших людей.
Про утиски прав вірних на окупованих Росією українських територіях повідомляє також Прокуратура Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, заявляючи, що атмосфера тотального терору в Криму — це частина політики держави-окупанта: Росія «використовує систему кримінального правосуддя для переслідування кримчан за релігійними ознаками», а порушення прав людини в окупованому Криму «стали невідмінною частиною об’єктивної реальности, набули системного та масового характеру».
Довідка: День прав людини відзначають 10 грудня. Саме цього дня 1948 року Генасамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини — епохальний документ, що проголосив невіднятні права, притаманні кожній людині, незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, стану, майнового чи іншого становища.
Стаття 2 Декларації каже: «Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядною або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті».
Стаття 9: «Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання».
