В Україні тривають заходи з відзначення історичної події, яка замовчувалася історіографією як царської Росії, так і Радянського Союзу — перемоги в Конотопській битві, яке здобуло союзне військо українських козаків, кримських татар та поляків над російською армією.
Серед інших цьогорічних меморіальних заходів на місці, де точилася битва, вперше в історії нашої країни лунали слова мусульманської молитви.
Про це на своїй сторінці в соцмережі Facebook повідомила історик Гаяна Юксель, яка разом з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим, членом Меджлісу Ризою Шевкієвим та представниками наукової спільноти та громадських організацій перебувала на місці подій:
— Вперше на місці Конотопської битви прозвучало дуа за загиблими у 1659 році кримськотатарськими воїнами. Їх полягло тут не менш як 6 тис. осіб. Разом з головою Меджлісу Рефатом ага Чубаровим, членом Меджлісу Ризою ага Шевкієвим, істориками Андрієм Іванцем, Юрієм Косенком, Ольгою Тимчишин в Конотопі знаходимося на заходах, присвячених Конотопській битві. Українська земля і славна сторінка історії Кримського ханства. У 1659 році саме кримські татари допомогли українським козакам здобути перемогу над московитами, — зазначила науковець.
Як раніше повідомляв Іслам в Україні, в ці дні відбувається багато заходів на відзначення Конотопської перемоги, зокрема, в Національному заповіднику «Софія Київська» 6 липня відбувся публічний діалог з історії «Конотопська перемога 1659 року: українсько-кримськотатарське військове братерство на захисті України».
Довідково:
Конотопська битва (або Соснівська) відбулася 27–29 червня (7–9 липня) 1659 року. Це протистояння між військами гетьмана Івана Виговського, Кримського ханату та московською армією біля міста Конотоп сучасної Сумської області. Один із ключових епізодів Російсько-української війни 1658–1659 років.
Для повернення України під високу царську руку на Русь вступило військо князя Трубецького. Він мав під командуванням елітні частини московського війська: царський розряд, частини іноземного автораменту та найманців-ветеранів Тридцятирічної війни, згодом підсилився частинами помісної кінноти князя Куракіна, солдатами та татарами. Загалом московська армія налічувала 50 тис. вояків.
Виговський мав у розпорядженні 30 тис. козаків та 2 тис. регулярних військ, утримуваних гетьманським коштом. Також він розраховував на допомогу татар (30 тис.) та нечисленні частини Станіслава Потоцького. Проте оскільки козаки не були регулярним військом, гетьман був змушений розпустити половину реєстровців: з 30 залишилося близько 15 тис. Недалеко від Конотопа Виговський з’єднався з армією кримського хана.
Українські війська облаштувалися біля Соснівської переправи, неподалік від Конотопа. Піхота (козаки і найманці) та драгуни мали зайняти позиції в окопах. Кримська кіннота повинна була розташуватися окремо, в засідці.
Трубецькой отримав неповну інформацію від своїх розвідників. У нього склалося враження, що прийшов лише Виговський із козаками, тому вирішив розбити його лише кіннотою.
Кавалерія під проводом князів Ромодановського, Львова і Пожарського рушила на козаків-розвідників, які дали бій і відступили, заманюючи воєвод до позицій піхоти і водночас відрізаючи їм шлях до відступу в табір. Як наслідок, московити напоролися на українські окопи. Зав’язався жорстокий бій.
В якийсь момент українці почали тікати. Та це був лише маневр, щоб дати час кримцям оточити супротивника. Пожарський, що захопився переслідуванням, надто пізно зрозумів, що його переграли. Татари вдарили з усіх боків. Розгром був повний. Деякі частини зуміли вчасно вирватися і втекти до табору.
Вступ до битви ханської кінноти був сигналом для контратаки гетьманського війська на московитів. Зупинивши відступ, Виговський усіма силами атакував дезорієнтованого противника, одночасно охопивши його з правого флангу на захід від Конотопа. Врятуватися вдалося частині полку Ромодановського, підрозділи якого, очевидно, першими кинулися навтьоки.
Результат битви став для московського командування приголомшливим. На бойовищі потрапили в полон двоє з п’яти воєвод Трубецького — князі Пожарський і Львов, одні з найдосвідченіших кавалерійських воєначальників московської армії. Загальні втрати Трубецького — 4769 осіб убитими й полоненими. Втрати союзників були меншими — до 2500 вояків, що виразно демонструвало, наскільки тяжкою й кривавою виявилася здобута перемога.
Виговський разом із Мехмедом Гіреєм намагався блокувати головні московські сили одразу ж після битви, виславши декілька кінних партій на путивльські шляхи, які мали знешкодити розвідку Трубецького й перерізати переправи. Переслідування москалів, що повільно рухалися в оточенні мас татарської та козацької кінноти, тривало ще протягом трьох діб. Армія Трубецького під час відступу втратила щонайменше 2 тис. осіб убитими й близько 5 тис. пораненими, козаки й татари — близько 6 тис. убитими.
Загиблих козаків з обох сторін поховали в одній братській могилі, а на її місці поставили церкву на честь 40-ка мучеників Севастійських. Сьогодні це Конотопський Вознесенський кафедральний собор, який люди за традицією і досі називають Сорокосвятською церквою.
Тривалий час Конотопська битва залишалася ледве не забороненою темою в російській та особливо радянській історіографії. Протягом століть інформація про неї замовчувалася, бо правда про події під Конотопом розвінчувала багато великодержавних міфів, особливо про «споконвічне прагнення українців до союзу з Росією».
Уперше цю подію відзначили у 1995 році деякі націоналістичні рухи країни.
У 2008-му було ухвалене рішення про масштабніше святкування 350-річчя Конотопської битви, зокрема за участю державних структур. В лютому того ж року в с. Шаповалівка на місці битви був установлений хрест і капличка.
