У Дніпрі одну з вулиць перейменують на вулицю Аміни Окуєвої — мусульманки, що віддала своє життя за вільну незалежну Україну та навіть в умовах бойових дій не зраджувала хіджаб.
Щоб перейменувати вулицю, 28 березня планують провести громадські слухання в Індустріальний районній раді.
Як повідомляє «Дніпроград», посилаючись на офіційний сайт Дніпровської міської ради, де опублікований відповідний наказ, нинішня назва вулиці — Тополина — в Індустріальному районі міста збігається з назвою вулиці в Шевченківському районі.
Чоловік Аміни Окуєвої, Адам Осмаєв, подякував усім, хто долучився до перейменування вулиці в Дніпрі на честь загиблої дружини, бойової подруги, сестри за вірою.
«Дякую всім, хто бере участь у процесі перейменування вулиці в Дніпрі іменем Аміни. Дніпро — це улюблене місто Аміни попри те, що вона народилася в Одесі. Дніпро став форпостом України в найскладніший час і за важливістю, мабуть, друге місто України. Тепер це місто навіки пов’язане з нашими героями, Ісою та Аміною, які там покояться», — написав Адам Осмаєв на своїй сторінці в соцмережі «Фейсбук».
Нагадаємо, Аміна Окуєва — український лікар, громадський активіст і військовослужбовець. Учасниця подій Революції гідності та війни на сході України у складі батальйону «Київ-2». Аміна Окуєва, названа «українською Жанною д’Арк», служила й у званні лейтенанта батальйону Міністерства внутрішніх справ України «Золоті ворота», була прес-офіцером Міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва. Чеченка за походженням, громадянка й патріотка України, мусульманка за вірою.
Замах на Аміну Окуєву стався 30 жовтня 2017 року в селищі Глеваха під Києвом. Невідомі обстріляли автомобіль із кущів — від отриманих поранень Аміна померла, її чоловік Адам Осмаєв вижив. Похована в місті Дніпро 1 листопада 2017 року поряд з могилою Іси Мунаєва, згідно з її заповітом. Від публічної церемонії прощання родина загиблої відмовилася, побоюючись, що захід може стати мішенню для терористів, а сам похорон відбувся під охороною.
Перед тим Аміна та її чоловік отримували інформацію про те, що з боку російських спецслужб і кадировських формувань є замовлення на їхнє вбивство:
«…Ми завжди напоготові, не розслабляємося, завжди намагаємося один одного прикривати, завжди озброєні… В Ісламі є такий вислів: „Прив’яжи верблюда, а потім сподівайся на Аллага“. Це говорить про те, що треба вживати якихось запобіжних заходів, і ми їх уживаємо. Але при цьому ми не боїмося. Страх — це те, чого вони хотіли б досягти», — казала героїня та постійно підкреслювала: «Наші життя і смерті лише в руках Всевишнього».
За півроку перед трагедією стався перший невдалий замах на Народного героя України: 1 червня 2017 року на столичному Подолі близько 17 години здійснено спробу фізичної ліквідації відомих чеченських добровольців — захисників України Адама Осмаєва та Аміни Окуєвої. Адам отримав тяжкі поранення, Аміна встигла зреагувати й дати відсіч нападникові, використавши нагородну зброю — цим урятувала себе й чоловіка від загибелі.
Свого часу Аміна пояснила, чому вона, жінка, взяла зброю в руки та пішла воювати:
«…Коли тут почалася війна, у мене навіть не виникало сумнівів з приводу того, чи йти на фронт. Ніхто з близьких, знаючи мене, навіть не намагався відмовляти. <…> Для нас війна з Росією — це обов’язок. Обов’язок перед усіма нашими близькими й друзями, що полягли в цій нерівній битві. І це для нас справа честі. Для всіх, хто може тримати в руках зброю або чимось може допомагати в цій справедливій боротьбі за свободу. Мені шкода тих, хто досі цього не зрозумів або, точніше, не відчув».
Аміна віддала за нашу незалежну й вільну Україну найцінніше, що мала — своє життя, тому дати ім’я вулиці в українському місті — найменше, що ми можемо зробити в рахунок нашого боргу перед нею...
