Куди ж це ти, каче,
Все плинеш і плинеш?
Де спокій знаходиш, в якому краю?
Орді не пробачу
Страшної хвилини,
Коли зазіхнула на землю мою…
У видавництві «Писаний камінь» вийшла друком друга збірка поезій української поетеси-мусульманки Вікторії Бричкової-Абу-Кадум, яка проживає у Йорданіі. Назва книги «Куди ж ти це, каче?» співзвучна зі словами рядка одного з віршів Вікторії, уривок з якого є епіграфом до цього матеріалу.
Збірка є своєрідним поетичним реквіємом, присвятою тим справжнім патріотам, які віддали свої життя за Україну. У кожному вірші — чуттєве осмислення людських втрат: Небесної Cотні в просторі Майдану і військових, які загинули від рук російського агресора на сході України…
«Куди ж це ти, каче?.. Саме цей рядок з вірша дав назву моїй другій поетичній збірці, яка днями побачила світ… У книзі, присвяченій живим і полеглим Борцям за волю України, зібрано всі поезії, що висвітлюють трагічні події в нашій державі останніх п’яти років — Майдан і війну… Ми повинні шанувати подвиг Тих, Хто виборює свободу ціною власного життя… Герої живі до тих пір, доки жива пам’ять про Них!», — написала автор на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук
Вікторія Абу-Кадум дякує всім, хто долучився до видання збірки:
«Особливу і щиру подяку висловлюю громадському активістові, меценатові, очільникові видавництва «Писаний камінь» пану Михайлові Павлюку; літературному редакторові й автору передмови, поетові, новелісту, етнографу і громадському активісту Василеві Шкургану; художникові Анатолію Гордійчуку за роботу над оформленням, що передає весь трагізм, що містить книга».
У передмові до збірки літературний редактор Василь Шкурган пише про творчість Вікторії Абу-Кадум і її нову книгу: ««Воістину «чужих дітей не буває»! Цей, стократ перепровірений життям вислів, болючим криком жіночо-материнського серця ще і ще раз потверджується… Нова книжка поезій Вікторії Бричкової-Абу Кадум частково продовжує її ж поетичну ластівку «Птахом перелітним», видану в Йорданії 2017 року. Лиш у новій виокремлено співпереживання на межі, коли чуже горе стає вкрай відчутним і нестримно відлунює словом. Авторка, щира українка, мати п’ятьох дітей, яку доля майже два десятки років тому звабила на еміграцію в далеку Йорданію, зізнається:
Я картаю себе за красиві і ніжні слова,
Коли бачу сирітську сльозу і важку домовину…
Так, саме останні буремні події на рідній українській землі, саме визвольні потуги Майдану і нескореність російському агресорові внесли корективи у її поетичну душу й світосприйняття.
Куди ж це ти, каче,
Все плинеш і плинеш?
Де спокій знаходиш, в якому краю?
Орді не пробачу
Страшної хвилини,
Коли зазіхнула на землю мою…
Або в іншому творі:
Де ти бродиш, злодію хижий,
Бачиш, серця нема, лиш рана,
Моє горе й сьогодні свіже,
Та що вкрав — те твоїм не стане…
А найбільше вражають чутливе серце Вікторії людські втрати і поламані долі. Її не покидає внутрішня напруга з пекучим відчуттям кожної обпаленої війною сім’ї, кожного, кому світла пам’ять стає оберегом і зціленням. Імена, імена… Вона, як ніхто, втямила наскільки
Щастю жіночому заздрила клята війна…
Приголомшеному вже здається, що
В світі правди не каже ніхто —
Правди в світі давно немає!
Та отямлюєшся і знаходиш себе за усвідомленням:
Там, де „кіборг“ стояв — а стояв він у себе удома —
Все з землею зрівнялося, тільки не впали бійці…
З вірою у прийдешній мир авторка в унісон з усім народом молитовно просить:
Та ще лиш трішки, земле, потерпи.
Цим вона талановито-переконливо й спонукає нас усіх до внутрішньої та зовнішньої стійкості», — завершує передмову до книги Василь Шкурган.
Нагадаємо, Вікторія Бричкова-Абу-Кадум народилася у 1982 році в місті Чернівці, у сім’ї студентів-медиків, які з часом оселилися у селищі Кути Івано-Франківської області. За час навчання дівчина змінила декілька шкіл; атестат про середню освіту отримала у Чернівецькому міському ліцеї медичного профілю № 3, який закінчила у 1999 році. Того ж року вступила до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на хімічний факультет, обравши спеціальність хіміка-еколога. У 2002 році довелося змінити місце проживання, адже після закінчення навчання чоловіка-йорданця, який здобував освіту в Буковинській державній медичній академії, молода сім’я виїхала на батьківщину голови родини. Нині подружжя проживає в столиці Йорданії — місті Амман. Відтак, опинившись у далекій і такій незнайомій країні, саме поезія і любов до України допомогли поетесі Вікторії Бричковій-Абу-Кадум адаптуватися на чужині. Роки, прожиті далеко від рідної землі, ні на краплину не зменшили любов жінки до України, тому не випадково більшість її поезій присвячені саме рідній землі, її людям, захисникам.
Першу збірку поезій Вікторії Абу-Кадум «Птахом перелітним» українською мовою видано в Йорданії. Перша презентація відбулася у Посольстві України у Королівстві Йорданія. Авторка тоді передала два десятки примірників для центральних бібліотек України.
Також нагадаємо, що Вікторія Абу-Кадум була однією з ініціаторів створення осередку української культури в Аммані — «Українська хата в Йорданії».
Вікторія Абу-Кадум — часта гостя в українських дипломатичних установах у Йорданії, бере участь у багатьох культурно-мистецьких заходах, які організовує посольство.
Під час відвідин України поетеса проводить творчі вечори й зустрічі з читачами, на одній з яких вона спілкувалася з командуванням Національної гвардії України.
Неодноразово відвідувала поетеса й Ісламський культурний центр м. Києва, а після однієї з зустрічей з юними шанувальниками її творчості — учнями гімназії «Наше майбутнє» — журналісти видання «Іслам в Україні» провели відеоінтерв’ю з Вікторією .
Поетеса неодноразово була гостею теле- і радіостудій як у столиці України, так і в інших містах.
Зазначимо, що саме Вікторія Абу-Кадум є автором поезій, присвячених патріотці України Аміні Окуєвій, яка загинула від рук найманців. Рядки цих віршів стали піснею-присвятою загиблій героїні. Написала Вікторія вірші на вшанування Аміни і на роковини її загибелі.
У січні 2018 року під час зустрічі з поетесою в ІКЦ м. Києва завідувач відділу ознайомлення з культурою Ісламу Всеукраїнської Асоціації «Альраід» Тарик Сархан підкреслив, що творчість Вікторії — «приклад для гордості кожного мусульманина»: «Це приклад, який ми повинні наслідувати, адже він допомагає нам усвідомити надзвичайну універсальність особистості і патріотизм мусульманина, який здатний сповідувати цінності того суспільства, членом якого він є, не забуваючи про землю, яка є для нього Батьківщиною. Мусульманин ніколи не повинен проявляти байдужість до проблем і конфліктів інших людей. Я як мусульманин, який живе в Україні, не можу стояти осторонь подій, що відбуваються в державі, про людей, яких пов’язує з Україною національність, годі й казати! Це свого роду братство. Ми вдячні нашій сестрі за те, що вона гідно представляє іслам не тільки в Україні, але й у Йорданії. Наша сестра — уособлення найкращих рис особистості і системи цінностей, взірець, гідний для наслідування кожним мусульманином».
