Усім знайде час рівноцінну заміну,
І збудуться плани, які не збулись...
Вже рік промайнув, та подібних Аміні
Немає, й не знаю, чи будуть колись...
Героїв в юрбі виглядати не треба,
Їх хвиля в буремні часи підійма...
Так легко з землі їм злетіти на небо,
Та тільки назад вже дороги нема...
За праведність кроків змітають злочинно,
Героїв у спини, ночами, з кущів...
Солдате в хіджабі з ясними очима,
Тебе вже оплакали сотні дощів...
Тебе не забули близькі і далекі,
І ворога взором блакитним шкребе...
В душі не стихає обурливий клекіт,
Бо ким замінити, Аміно, тебе?...
Ці рядки українська поетеса Вікторія Бричкова-Абу-Кадум, яка нині живе в Йорданії, написала до роковин загибелі мусульманки, відомої української активістки, жінки-воїна та лікаря Аміни Окуєвої, яка загинула 30 жовтня 2017 року внаслідок замаху на неї та її чоловіка, учасника АТО Адама Осмаєва.
Аміна Окуєва (1983–2017) народилася в Одесі, пізніше жила в Москві і Грозному, у 2003 році повернулася в Україну. Закінчила Одеський медичний університет за спеціальністю «хірургія».
Зі своїм чоловіком Адамом Осмаєвим, який переховувався в Україні від переслідувань з боку російських спецслужб та кадировців, вона активно обстоювала ідею визволення Ічкерії від окупації та відновлення її державної незалежності. Брала участь в житті чеченської діаспори. Аміна Окуєва сповідувала іслам і завжди носила хіджаб.
Під час Революції гідності жінка вступила до «Самооборони», де була лікарем 8-ої Афганської сотні.
Від самого початку російської агресії Аміна перебувала в зоні АТО разом зі своїм чоловіком. Вона служила у батальйоні «Київ-2» та долучилася до створення чеченського добробату імені Джохара Дудаєва. Наприкінці 2016 року звільнилася та приїхала у Київ.
На неї у 2017 році було скоєно два замахи, перший — 1 червня. Тоді нападник назвався французьким журналістом і запросив подружжя на зустріч, а потім у машині вистрілив у Осмаєва, після чого Окуєва вистрілила у відповідь. Тоді на своїй сторінці в соцмережі Facebook вона написала, звертаючись до небайдужих, які пропонували допомогу:
— Допомоги поки ніякої, крім молитов, не потрібно. Головна мораль всього, що сталося, для мене особисто така: наші життя і смерті лише у руках Всевишнього. А побратимам ще раз хочу нагадати знайому всім бійцям істину: в екстремальній ситуації у нас залишаються тільки ті навички, які були відпрацьовані до автоматизму. Ми теж вас любимо. А вороги нехай втруться шмарклями — цього разу кривавими…
Після замаху Окуєвій та Осмаєву надали державну охорону, однак згодом вони від неї відмовились. Другий замах, 30 жовтня 2017 року, для Аміни виявився фатальним.
Мусульманку за її власним бажанням, висловленим у заповіті, поховали поруч з Ісою Мунаєвим — командиром добровольчого батальйону ім. Джохара Дудаєва. Похорон відбувся 1 листопада 2017 року.
Багато хто згадує слова, що їх Аміна Окуєва промовила 21 квітня 2016 року на відкритті «Стіни пам’яті героїв, що загинули за свободу Кавказу»:
— Війна Московії проти України є продовженням її війни проти Миру. І саме як одну безперервну війну слід розглядати військові операції Путіна на Сході України, Кавказі, Сирії… Війна Московії зі світом — це агресія Зла проти Добра. Кожен, хто воює проти диявола, — на боці Бога. Кожен, хто загинув за Бога і ближнього, — герой України, навіть якщо він загинув у гірських районах Чечні. Не випадково в добробатах так багато чеченців, грузинів, білорусів, прибалтів, шведів….
Створивши разом з іншими чеченцями Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва, Аміна Окуєва стала одним із героїв російсько-української війни та символом міжнародного опору російському імперіалізмові.
