Порошенко: Синьо-жовтий український і блакитний, з золотою тамгою прапори майоритимуть над Кримом

Порошенко: Синьо-жовтий український і блакитний, з золотою тамгою прапори майоритимуть над Кримом
20.05.2015
Оцініть статтю: 
(375 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Крим не «гордість російських моряків», а невід’ємна частина України  заявив Президент України Петро Порошенко на вечорі-реквіємі з нагоди Дня боротьби за права кримськотатарського народу та 71-ї річниці депортації і наголосив, що Україна ніколи не погодиться з окупацією Криму і ніколи не віддасть на поталу один з корінних народів нашої спільної Вітчизни, боротиметься за права кримських татар та розроблятиме програму розвитку національної автономії кримськотатарського народу,

 Будемо боротися за права кримськотатарського народу, його національні і політичні свободи. Крим  це не військова база, не «гордость русских моряков», а невід’ємна частина України; це унікальний регіон, перлина світової цивілізації, колиска кримських татар; це  законна, визнана в світі його Батьківщина,  вкотре наголосив Петро Порошенко.

Президент разом з присутніми хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих унаслідок сталінських депортацій: кримських татар, депортованих з рідної землі комуністичним режимом у сорокових роках минулого століття та представників інших кримських етносів, що проживали в Криму і яких спіткала така ж сама недоля: німців, греків, вірмен, болгар та інших.

Порошенко торкнувся болісних сторінок новітньої історії, навівши приклади, як під час перевезення та у місцях поселення вигнанці зазнавали страшенної нужди, поневірянь, знущань і тортур.

 Чужа земля, як і дорога до неї, були засіяні горем: могилами померлих від голоду, хвороб, катувань та тяжкої праці. Киримли залишали свою рідну землю шляхом горя та страждань.

Кримські татари підлягали поголовній депортації,  наголосив Президент,  Винятків не передбачалося. «Столипінські вагони» з Криму, кінцевим пунктом маршруту яких у травні 1944 року стали віддалені райони Середньої Азії і Сибіру, були вщент заповнені людьми.

 От простий приклад. Сімя Несіб Бурсеітової, як одна з десятків тисяч родин, пізнала на собі всю жорстоку несправедливість та нелюдськість депортації. Її батька  фронтовика, що у складі Червоної армії втратив руку,  виселили разом з усіма до далекого Узбекистану. Повернувся герой з війни увечері 15 травня 1944 року, і через декілька днів, коли прийшли виселяти,  спочатку не повірив, що це насправді. Вцілілою рукою намагався показувати документи, говорив, що служив чотири роки, але гвинтівкою по руці вдарили і виштовхнули з дому.

За надуманими звинуваченнями, сфабрикованими кремлівськими керманичами, усі кримські татари перестали бути робітниками, селянами, фронтовиками, партизанами, а стали «ворогами народу», «зрадниками соціалістичної батьківщини.

Порошенко нагадав, що за радянських часів будь-яка інформація про реальне становище депортованих береглася за сімома замками, але сьогодні відкрито усі джерела інформації, і весь світ став свідком героїчної, тривалої та виснажливої боротьби кримськотатарського народу за свою свободу і право жити в рідному домі.

В промові глави держави лунали імена борців за відновлення справедливості по відношенню до кримськотатарскьго народу  Айше Сеіт-Муратової на радіо, що проривався у 80-ті-90-і роки минулого століття крізь КДБістські «глушилки» і був чи не єдиним джерелом правди про становище кримськотатарського народу; ім’я великого українця, борця за права кримських татар генерала Петра Григоренка, який вже далекого 1967 року сказав, звертаючись до кримських татар: «Витривалий і працелюбний народ подолав усе і вижив на зло своїм недругам. Закон на вашому боці. Та, незважаючи на це, права ваші зневажені. Щоб покінчити із цим ненормальним становищем, вам треба твердо засвоїти  того, що належить за правом, не просять, а вимагають!»; ім’я Муси Мамута, який спалив себе 23 червня 1978 року на знак протесту проти дискримінаційної політики і заборони кримським татарам повертатися на рідну землю.

 У кожного етносу є слова, згадування яких викликають моторошні і жахливі почуття. Для кримського татарина таким є слово «сюргюн»  «депортація». Таким для українського народу є слово «голодомор». І єднає ці страшні слова джерело походження: країна комуністичного режиму, у якій існувало і реалізовувалося параноїдальне прагнення поставити всі народи радянської імперії на коліна, тримати їх у страху і покорі. І ось чому я минулого тижня підписав закон про декомунізацію України! Кримські татари довели всьому світові, що непереможним є народ, який бореться за правду і справедливість, за право жити на власній землі, розмовляти власною мовою і молитися своєму Богу.

Згадуючі депортацію кримських татар у 1944 році, Порошенко провів паралелі з сучасністю і спробами певних сил реанімувати радянську імперію зла, реабілітувати Сталіна, переписати історію.

 Внаслідок російської окупації Криму кримські татари опинилися перед серйозною загрозою знищення свого національного осередку, нових репресій і позбавлення корінного народу фундаментальних політичних свобод і громадянських прав Україна ніколи не погодиться з окупацією Криму і ніколи не віддасть на поталу один з корінних народів нашої спільної Вітчизни. Будемо боротися за права кримськотатарського народу, його національні і політичні свободи. Крим  це не військова база, не «гордость русских моряков», а невід’ємна частина України; це унікальний регіон, перлина світової цивілізації, колиска кримських татар; це  законна, визнана в світі його Батьківщина.

Схиляючи свої голови перед пам’яттю жертв депортації, ми повинні обдумати і переосмислити події минулого з врахуванням нашого новітнього досвіду. Нам треба чесно оцінити наші помилки. Так, українська держава немало зробила для повернення і облаштування кримськотатарського народу на рідній землі. Зроблено багато, але не все. Та нам треба подумати про майбутнє, коли окупований півострів повернеться в лоно України. Слід виробити дорожню карту розвитку національної автономії кримськотатарського народу, яка насправді була потрібна ще на початку 90-х!

Петро Порошенко визнав, що вже після розпаду СРСР в незалежній Україні не все робилося для відновлення порушених прав кримських татар, що сьогодні дається взнаки:

 Втрачені можливості більш щільної співпраці з кримськими татарами, нехтування їхнім баченням облаштування Криму  дорого коштували Україні. Дивлячись в майбутнє, слід пам’ятати заповіт будителя кримськотатарського народу, великого освітянина і політико-громадського діяча Ісмаїла Гаспринського: «Мужам, які не зуміли захистити себе і своє царство, дістається доля жінок  сльози». Ми не стоятимемо на колінах перед окупантами, не будемо випрошувати те, що належить нам по праву, визнаному міжнародним співтовариством.

Я пишаюся мужністю синів і доньок кримськотатарського народу, які у всі часи, часом у нелюдських умовах, зберігали національну ідентичність та вірність батьківським традиціям. Я висловлюю глибоку повагу тим кримським татарам, які й сьогодні не скорилися агресору та борються за наш спільний дім, за наше спільне європейське майбутнє. Переконаний  разом ми обов’язково переможемо. Всі вигнанці повернуться на рідну землю, образно кажучи, через аеропорт двічі Героя Радянського Союзу Ахмет-Хана Султана. Наші прапори майорять і майорітимуть разом: синьо-жовтий український і блакитний, з золотою тамгою,  кримськотатарський.
За нами правда і сила. Ми переможемо. Слава Киириму! Слава Україні!

Відео Адміністрації президента: Радіо Свобода

Джерело: Офіційний сайт Президента України

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.