Саїд Ісмагілов – муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» – погодився розповісти інтернет виданню «Острів» про те, як мусульмани Донбасу вживаються з християнським населенням, з якими труднощами стикаються, і чи фінансує їх Рінат Ахметов.
- Розкажіть, скільки мусульман живе в Донбасі на сьогодні? В яких містах найбільш великі громади? Скільки побудовано мечетей?
- В Україні є два територіальних утворення, де мешкає найбільша кількість мусульман. Це Крим і Донбас. Найбільша кількість мечетей, звичайно ж, знаходиться в Криму, де мусульмани складають біля третини населення.
Донбас на другому місці. Практично в усіх великих містах Донецької і Луганської областей або функціонують повноцінні мечеті, або замість них тимчасово використовуються приміщення, пристосовані для виконання релігійних обрядів. Найбільші мечеті знаходяться в Донецьку, Маріуполі, Константинівці і Луганську. У Луганській області взагалі дуже висока самоорганізація мусульман. Там мечеті є майже в кожному місті, де є громада, що налічує хоча б 50-60 осіб.
Підрахувати точну кількість вірян і мечетей досить складно. Проблема в тому, що мусульмани в Україні, як і православні, розділені на декілька організацій. Тільки якщо у православних це церкви – УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ – то в мусульман це духовні управління.
Оскільки кожне управління діє незалежно від інших, то ми можемо знати статистику щодо нашого управління, але не знаємо її по інших.
У цілому стосовно мусульманан для України експерти називають цифри від 800 тис. до 2 млн. Я думаю, ні та, ні інша цифра не відповідає дійсності. Певні мусульманські релігійні діячі спеціально завищують цифри вірян, щоб показати свою значущість, у той час, деякі експерти занижують чисельність мусульман. Мені відомо, що тільки в одному Криму живе близько 600 тисяч мусульман. Оскільки кримські татари продовжують досі повертатися з депортації, ця кількість зростає. Мігрують мусульмани і до великих українських міст. Я думаю, що в цілому ми можемо говорити про те, що в Україні мешкає до півтора мільйона мусульман.
У Донбасі статистики щодо мусульманан також немає. Я думаю, тут їх мешкає від 30 до 70 тис. Питання полягає ще в тому, кого вважати мусульманином. Як ви знаєте, народ в Україні не занадто релігійний, і це, певною мірою, стосується як християн, так і мусульман. Але так само можна говорити про релігійне, духовне відродження, яке зараз відбувається. Так ми відкриваємо для себе все нові міста, де є мусульмани. Зокрема, нещодавно ми з'ясували, що велика громада є в Константинівці Донецької області. Там же нещодавно відкрилася мечеть.
– Яким чином мусульмани потрапили до нашого регіону?
У Донбасі мусульмани живуть вже не один десяток років, і цілком можуть вважатися корінним населенням, оскільки були одними з перших поселенців. В основному – це татари, які мігрували сюди з Поволжя і Сибіру. Приїжджали в основному після революції та після Другої світової війни, відновлювали промислові підприємства, та так і залишилися тут назавжди. У Донбасі народилося вже декілька поколінь цих переселенців. Наприклад, я – донецький татарин у третьому поколінні.
Є в Донецькій області й село з кримськотатарською громадою – Гранітне. У ньому мешкають кримські татари, яких за радянських часів не пустили до Криму з депортації.
Триває міграція й тепер. Зараз на Донбас в основному їдуть мусульмани з Кавказу і Середньої Азії.
– Українські мусульмани – це передусім мігранти або корінне населення?
- Іслам для України не нове явище. Перші мусульмани жили на території нашої країни вже в дев'ятому столітті. Київська Русь активно веля торгівлю з арабськими країнами, й іслам проникав на її територію. Відомо, що до хрещення Русі в Києві було більше мечетей, ніж церков.
Україна взагалі дуже строката в релігійному плані. Тут спрадавна жили іудеї, католики, православні, мусульмани. Зрозуміло, траплялися приватні конфлікти на релігійному ґрунті, але в цілому мусульмани зовсім не були їх призвідниками. Війни між католиками і православними траплялися частіше і були куди кривавіше, ніж зіткнення православних з мусульманами. Як відомо, мусульмани часто пліч-о-пліч з українцями билися у боях проти іноземної агресії.
- Яким є національний склад мусульман України і Донеччини?
- Він дуже різноманітний. В Україні основна частина мусульман – кримські татари. Другі за чисельністю – татари з Росії. Потім йдуть представники народів Кавказу, зокрема, велика азербайджанська діаспора. Далі – мігранти з далекого зарубіжжя, араби, але їх значно менше.
- У чому полягає відмінність духовних управлінь мусульман України? За якими принципами віряни обирають, до якого управління належати?
- На жаль, через певні обставини склалося так, що мусульмани не мають в Україні єдиної організації. Мусульманський світ не так роздроблений, як християнський, але теж неоднорідний. Через амбіції лідерів, виникають все нові організації зі своїми поглядами на релігійні традиції і богослов'я.
УММА – молоде управління. Воно було зареєстроване тільки у вересні 2008 року. Утворили його ті громади, які не влаштовував жоден з існуючих в Україні на той час мусульманських духовних центрів. Величезне значення для мусульман має авторитет муфтія, тобто духовного лідера, і громади, що створили УММУ, побажали обрати свого лідера, а не йти за іншими. На щастя, українське законодавство досить демократичне, і воно без проблем дозволяє реєструвати релігійні об'єднання. У Росії, наприклад, з цим куди складніше...
- Розкажіть про Ісламську партію України. Вона якось захищає ваші інтереси?
- Мусульмани дуже багато очікували від цієї партії, але вона на цей момент фактично припинила свою діяльність. Коли мусульмани створювали її, вони розраховували, що зможуть з її допомогою боротися за свої права. Наприклад, вибороти право для жінок-мусульман фотографуватися на паспорт у головних уборах. У багатьох християнських країнах жінкам це дозволено, але в Україні мусульманка вимушена вирішувати питання іншими способами в паспортному столі, щоб начальник дозволив фото з покритою головою. Партія потрібна була, щоб вирішувати такі питання, але організувати її роботу не вдалося, тому інтереси мусульман України, на жаль, ніхто не представляє. Правда, у кримських татар є Меджліс і Мустафа Джемільов, але їх діяльність в основному поширена лише на Крим.
- Рінат Ахметов допомагає мусульманам України? Дає гроші на мечеті?
- Я чув, що він робить пожертвування, у тому числі фінансує ремонт соборної мечеті Донецька, але офіційних підтверджень у мене немає. Можу сказати точно, що УММА не отримує грошей від Ахметова.
- Звідки ви берете гроші на утримання і будівництво мечетей?
- Це рядові пожертвування мусульман України і допомога з-за кордону. Кожен мусульманин нашої країни жертвує скільки може, але ці гроші в основному покривають витрати на комунальні послуги. На жаль, ми живемо в небагатій країні й українські мусульмани небагаті. Будувати мечеті ми можемо лише завдяки допомозі меценатів з арабських країн і Туреччини. Зокрема, Маріупольську мечеть побудували на турецькі кошти.
- Чи зустрічаєте ви опір з боку пануючої в області релігії? Відомо, що в області мали місце конфлікти між православними київського і московського патріархатів. А як ви вживаєтеся з православними?
- Великих конфліктів не було. Були невеликі дебати під час будівництва мечеті в Маріуполі - там недалеко від будмайданчика стояв православний храм, і віряни були проти мечеті, але потім усі непорозуміння вдалося налагодити.
У різних містах України ми іноді зустрічаємо протидію з боку різних релігійних організацій, які намагаються маніпулювати свідомістю людей, розповідають, що ми терористи або екстремісти.
На жаль, такий стереотип дійсно існує, але ми працюємо над тим, аби його побороти. Мусульмани України – мирний народ. У нас немає фанатиків і терористів, ми не представляємо небезпеки для людей іншої віри, нікого не напружуємо. Релігійність наших співвітчизників взагалі залишає бажати кращого. Українські віряни, не залежно від того, яку релігію вони сповідують, в основному приносні. Це означає, що їх приносять до храмів двічі за життя – коли вони народжуються і коли помирають. На жаль, люди більше думають про мирське, чим про духовне.
- А як же конфлікти в Криму? Самозахоплення землі?
- Самозахоплення - це спроби відновити історичну справедливість. Колись у кримських татар відібрали будинки і землю, і тепер вони просто хочуть повернути назад те, що їм належало. Коли татари повернулися до Криму після депортації, з'ясувалося, що їх майно належить тепер іншим людям. Тому не залишилося нічого іншого, окрім як займати нові земельні ділянки. Це самий мирний вихід із ситуації, що склалася.
Знаєте, кримські татари кажуть – ми жодного дня не сумнівалися, що повернемося. Старійшини, з якими я спілкувався, розповідали, що кримські татари не бачать себе народом за межами Криму, де б вони не жили, вони завжди прагнутимуть на землю предків. Коли їх виселяли, багато хто забирав ключі від будинків і документи на житло. Сьогодні ці документи у них є, але вони не дійсні. Хіба це справедливо? Татари мають право на землю.
- Місцева влада Донбасу в основному ходить в церкви, що знаходяться під управлінням УПЦ МП. Чи не виникають у вас, у зв'язку з цим, труднощі при спілкуванні з місцевими чиновниками і проблеми при отриманні земельних ділянок під мечеті?
- Ні. Не скажу за всю Україну, але на Донбасі палки в колеса нам не ставлять, проблем із землею у нас не було. Це пов'язано з тим, що ми не вимагаємо великих ділянок, і не беремо землю там, де вона дорога. Більшість наших мечетей знаходяться на околиці маленьких міст, де земля коштує дешево. У нас немає потреби, щоб мечеті стояли в центральних районах, тому нам завжди йдуть назустріч.
Проблеми виникали в інших містах України. Наприклад, у Сімферополі, при будівництві соборної мечеті мусульманам спочатку давали землю, потім відбирали та відміняли рішення. Довелося довго ходити по судах у пошуках справедливості.
- Чи приходить до ісламу слов'янське населення?
- Практично ні. Це буває, але такі випадки рідкісні. Ви бачите, що мусульмани в Україні нікого не агітують за свою віру, не ходять вулицями, не звуть до мечетей. Ми нікого не затягуємо насильно. До нас приходять тільки ті, хто сам бажає відвідувати мечеті.
Джерело «ОстріВ»
