Крим сьогодні знаходиться на порозі створення нової соціальної спільності. По-перше, у слов’янське суспільство, яке складається з росіян і українців, влилося понад 200 тисяч кримських татар, людей іншої віри та принципово іншої етнічної ідентичності. По-друге, за умов повної соціальної свободи відбувається зростання національної самосвідомості всіх етнічних складових кримського соціуму.
Основним правилом відносин у новій спільності стає принцип реальної політичної, економічної, соціальної та культурної рівності. На жаль, ні керівники країни, ні керівники регіону, ні партійно-політичні структури не готові до усвідомлення масштабів, сутності та правових підстав цих вимог. Автор концепції «нової кримської соціальної спільності» кримськотатарський журналіст і видавець Шевкет Кайбулла вважає, що нова соціальна спільність Криму «вимагає інших правил і форм побудови відносин».
Крим уже вийшов із «консервативної експансивно-агресивної масової психології», але до визнання необхідного рівня толерантності для нового соціуму ще не прийшов. І основним чинником у цьому процесі соціальної трансформації став етнічний чинник, який, на думку Шевкета Кайбулли, «не може не стати нейтралізатором агресивної масової психології», але річ у тому, щоб соціум реально усвідомив цей свій новий стан. Нова спільність відрізнятиметься від старої тим, що не дозволить домінувати одній ідеологічній системі чи одній політичній силі, а також зуміє запобігти переростанню конфліктів, які виникли на грунті чиновницького свавілля, на етнічні, як це було раніше. Також допоможе вчасно знімати соціально-психологічне напруження у суспільстві, нейтралізує спроби використати брудні технології з метою нацьковування етнічних груп одна на одну.
Багатоженство «пахне» азіатчиною?
Це повинно означати великі практичні зміни у житті Криму — припинення інформаційних воєн між етнічними групами у місцевих ЗМІ, реальне вирівнювання становища різних релігійних громад, відмова від використання з політичною метою таких етнічних чинників, як мова, культура, історія. Щодо цього виглядає дуже результативною кампанія кримськотатарських ЗМІ з освіти та виховання серед своїх співвітчизників толерантної соціальної та релігійної етики. Основним принципом служить аят 104 сури 3 Корану, який вимагає толерантності як умови щастя людини.
Обговорення у декількох ЗМІ таких тем, як «Мусульманин під покровом мечеті», «Мусульманин уміє вибирати друзів», «Йди прямим шляхом і ти не зіб’єшся», «Не обтяжуючи ні себе, ні інших» тощо — ведуть до активного поширення високої культури поведінки у багатонаціональному суспільстві, формування соціальної злагоди.
У зв’язку з цим також привертає увагу публічне обговорення серед кримськотатарського народу такого дуже складного соціального явища мусульманської традиції, як багатоженство. Чому ж саме ця проблема в етнічному вихованні корінного народу Криму сьогодні стала однією з визначальних?
По-перше, як в Україні загалом, так і серед кримських татар сьогодні жінки чисельно переважають чоловіків, і така демографія на практиці не дає можливості знайти своє щастя кожній із них. Багато з них приречені на те, щоб так і не створити родину. По-друге, кримськотатарський народ, чисельність якого колись перевищувала мільйон чоловік, сьогодні за умов, коли він становить на своїй батьківщині лише 13—14 % населення, бачить одним із шляхів вирішення своєї проблеми саме нарощування чисельності. Відповідно, якщо держава не надає квоти для входження кримських татар у владу, то отримати рівне становище в економіці, в політиці, можна лише шляхом збільшення кількості своїх етнічних виборців і трудівників. І справді, народжуваність серед кримських татар, яка до того ж стимулюється меджлісом, сьогодні перевищує народжуваність серед інших національних груп Криму.
По-третє, у цих чинниках багато учасників дискусії вбачають гарантію збереження своєї кримськотатарської етнічної ідентичності. Тому дві інших дискусії — «за» і «проти» міжнаціональних шлюбів і про рівень народжуваності, є просто продовженням дискусії про багатоженство. До речі, проблема багатоженства вже не раз піднімалася у дискусіях навіть на курултаях кримських татар, що говорить про те, що вона має не лише релігійне, соціальне, етичне та демографічне, але, у деякій мірі, і політичне значення.
По-четверте, учасники дискусії враховують ще два реальні чинники. Багатоженство заборонене у законодавчому порядку, і з етичного погляду вважається чистою «азіатчиною», що суперечить способу життя освічених європейців. І попри всі законодавчі заборони у всі періоди історії і в усіх суспільствах реально існувало й існує зараз як прихована полігамія, так і прихована поліандрія, «шведські» родини, інші форми статевого співжиття не двох, а більшої кількості людей. Коханки і коханці були і залишаються реальним явищем європейського суспільства. У мусульман, на відміну від слов’ян, це явище поставлене у суворі рамки закону.
Мусульманський закон наказує чоловікам у реально існуючій ситуації багатоженства не плодити матерів-одиначок, як це заведено у слов’ян, а однаково і справедливо піклуватися про всіх дружин і їхніх дітей. Причому брати у дружини кожну наступну з чотирьох дружин закон дозволяє лише у тому випадку, якщо чоловік спроможний утримувати їх усіх однаково і лише зі згоди всіх попередніх жінок. Такому мусульманському правилу не можна відмовити у справедливості, на відміну від наших численних «трикутників», що в обов’язковому порядку роблять нещасними щонайменше одного, а то й усіх трьох, та ще й дітей на додачу...
Розпуста чи відповідальність
А що ж думають самі кримські татари? Автор публікації під псевдонімом Жінка у статті під заголовком «Багатоженству скажемо «Ні!» пише: «Насправді ті, хто ратує за ідею багатоженства, зовсім не піклується про збереження народу та поліпшення демографічної ситуації, вони просто хочуть легалізувати свою розпусту». На думку цієї авторки, крім етичних міркувань, сьогодні багатоженство неприпустимо навіть серед мусульман ще й тому, що в нинішній економічній ситуації, коли й на одну родину заробити важко, ніхто з чоловіків не зможе однаково та справедливо утримувати не те що чотири, але й навіть дві дружини. Вона говорить, що в полігамному шлюбі «всім дружинам усього має бути порівну: рівноцінні будинки, одяг, кохання. Не кожен зможе на сто відсотків повністю матеріально забезпечити дві родини. А якщо зможе — кохання все одно не ділиться. Одну кохають, іншу — терплять. А якщо для чоловіка чужі духовні почуття, тоді це інстинкти, і, пробачте, розпуста».
Одна з учасниць дискусії, яка, як видно, мислить цілком по-європейськи, висловилася досить різко: «Багатоженці — це насильники. Жодна жінка в душі не погодиться ділити свого чоловіка з іншою. Дві дружини: обидві не згодні, обидві незадоволені. Яке там кохання?» Ця автор посилається на історію: «Пророк Мухаммед (мир йому) мав декілька дружин, але він прожив двадцять п’ять щасливих років зі своєю першою дружиною Хатідже, яка була старша за нього на 15 років, і лише після її смерті він одружувався з іншими жінками. І основна мета його одруження — поширення ісламу серед різних племен, до яких належали його дружини».
Сьогодні багатоженці хочуть, щоб друга дружина була молодою і красивою, а також не мала дітей, у той час як пророк Мухаммед одружився з однією з жінок, яка була вдовою і він просто врятував її і дітей від злигоднів. Чи готові нинішні чоловіки до цього? Навряд!
Проте ця авторка проти міжнаціональних шлюбів. Вона, всупереч практиці пророка Мухаммеда, не згодна, що багатоженство служить залученню жінок іншої віри до ісламу.
Автор іншої публікації Гульнара Абдуллаєва вважає, що багато кримських татарок сьогодні присвячують своє життя освіті, просвіті, отриманню професії, бізнесу. У результаті «знайти вільного чоловіка за тридцять залишається менше шансів, і тоді існує можливість так званого вільного шлюбу. І в цьому немає нічого негожого. Це нормально, коли чоловік, який має можливість її забезпечити, бере на себе відповідальність за неї. Вона не руйнує його першого шлюбу, але за нею завжди залишається останнє слово — залишатися далі з ним чи узаконити стосунки з іншим, вільним».
Вона посилається на старий народний звичай тюрків — левірат, коли «вдова мала право одружитися вдруге з найближчими родичами свого померлого чоловіка, наприклад, із його братами. Таким чином жінка у мусульманському суспільстві завжди була соціально захищеною, і родина чоловіка зобов’язана була брати на себе опіку і турботу про неї та її дітей».
Гульнара-ханум пише, що «наші чоловіки виховані не в кращих традиціях ісламських країн, де до багатоженства зовсім інше ставлення. Не кожен зважиться взяти на себе відповідальність однаково кохати й оберігати відразу кількох жінок». Автор вважає, що ця крайність — багатоженство — може бути прийнятна лише в тому випадку, коли шлюб не перший у молодих дівчат, і що зараз не знайдеться такого батька, який погодився б віддати у дружини своє любе дитя чоловікові, у якого вже є законна родина.
А Еміне Інат вважає, що «сучасним кримським татаркам доводиться жити у принципово інших соціально-економічних умовах». Сьогодні кримські татарки працюють нарівні з чоловіками в усіх сферах життя — «від теплиць і городів до бізнесу, політики та держслужби». Кримські татарки сьогодні — і в кабінетах учених, і у ВНЗ, і за кермом автомобіля. Медики б’ють на сполох — жінкам не залишається часу для себе, зростає число онкологічних та гінекологічних захворювань, збільшуються показники смертності ще молодих жінок. Вона вважає, що за таких умов багатоженство не стане адекватною відповіддю на виклики часу, а перетвориться на додаткове психоемоційне навантаження. Вона також звертає увагу на почуття дітей, які виросли у «першому» шлюбі, чи готові вони змириться з цим, і чи хтось питатиме їхню думку?
Питання - як кримським татаркам залишитися вірними своїм традиціям і бути при цьому сучасними європейськими жінками? Адже в Криму не завжди строго дотримувалися вимог ісламу - кримські татарки ніколи не носили паранджі і не обов’язково покривали голову хіджабом. Та й саме багатоженство не було поширене у Криму так широко, як у мусульманських арабських країнах. Тому й питання про багатоженство не може бути загальним, обов’язковим, питання про можливість взяти шлюб (хоча, за законом, він і не може бути офіційно зареєстрований )з уже одруженим чоловіком має вирішуватися індивідуально кожною жінкою-мусульманкою, лише з урахуванням конкретних життєвих обставин...
З іншого боку, ця дискусія не може не стосуватися і християн, і слов’ян Криму, а також і людей інших національностей і релігій, раз у нас формується нова соціальна спільність. Чи зручно і чи комфортно буде жити іудеям, слов’янам, вірменам, грекам, болгарам, чехам, німцям у одному суспільстві з багатоженцями, особливо за умови, що формальний закон держави забороняє це? Чи готові вони толерантно з цим змиритися, чи їм буде незатишно і вони засуджуватимуть цю традицію своїх сусідів?
Дискусію про припустимість багатоженства у Криму ще далеко не закінчено. У ній ще взяло участь мало чоловіків. Мовчать, на жаль, імам і знавці теології, ще не підключилися вчені та соціологи, але безперечно одне — ця непроста і незвична для нас проблема сьогодні вже непокоїть наше суспільство і її потрібно обговорити якомога глибше та всебічніше, щоб знайти правильне і прийнятне вирішення.
Микола СЕМЕНА, Сімферополь.
(Наводиться з деякими змінами)
За матеріалами газети «День»
Посилання на тему:
