18 травня 1944 року — трагічна дата в історії кримських татар, день, коли під колеса товарняків кинули долі сотень тисяч ні в чому не винних людей, багатьох з яких позбавивши не тільки рідної землі, а й життя… Жахливий злочин радянської влади страшний не тільки своєю жорстокістю і цинізмом, але і безбожним наклепом на кожного представника цілого народу, який на багато років вперед визначив долю кримських татар, прирік кожного новонародженого у кримськотатарських сім’ях носити клеймо «зрадника» … Кому пощастило вижити у перші місяці висилки — існували під пильною увагою спецслужб. У країні, яку комуністична пропаганда називала «дружною сім’єю народів», не знайшли місця вигнаним з Криму. Упереджене ставлення влади дозволяло кримським татарам хіба що дихати, а в усьому іншому — обмеження і заборони… До самого розвалу СРСР, що зжер сам себе, корінний народ Криму не міг легально повернутися на землю своїх предків.

Сьогодні Депортація визнана геноцидом кримських татар.

«…Я брожу по черной тишине…
Мало в ней, кто жив, все больше мертвых,
Но живут рассказы их во мне:
Восемнадцатое. Май. Сорок четвертый…
Что ищу я в этой тишине…
Боль душевная покоя не дает.
Боль, всегда живущая во мне,
Родина. Изгнание. Народ…»

Ці пронизливі рядки належать перу видатного художника і поета Рустема Емінова, який створив серію картин і цикл віршів, присвячених історії кримськотатарського народу.

Твори Рустема Емінова — картини і вірші на сайті Sϋrgϋnlik — не просто дають уявлення про творчість художника і не просто описують трагедію депортації. Вони звернені не тільки до свідомості глядача, читача, адже мало знайдеться людей, які б не знали про цей історичний факт. Ці роботи — матеріалізована пам’ять, це — зрима і чутна подяка тим, хто через біль і несправедливість, через переслідування і цькування проніс незаплямованою і чистою душу і зберіг незламним дух свого народу, передавши їх своїм дітям і онукам…

Читайте за темою:

Я першим написав на полотні трагедію народу, — Рустем Емінов