Відома завдяки Редьярду Кіплінгу фраза з «Книги джунглів» сьогодні має не тільки переносне, а й буквальне значення. Ці слова можуть сказати десятки і сотні українців, звертаючись до донорів, завдяки яким були врятовані їх життя і здоров’я. На жаль, кількість донорів в нашій країні стрімко скорочується, в тому числі через загальний плачевний стан здоров’я співгромадян, тому кожен донор — в буквальному сенсі на вагу золота. Не секрет, що поширення негативних явищ (алкоголізму, тютюнопаління) теж не сприяє здоров’ю та значно звужує коло потенційних донорів.

І все ж донори в Україні є, причому донори не ситуативні (коли терміново потрібна допомога комусь із близьких і рідних), а ті, хто готовий поділитися частинкою себе заради порятунку зовсім незнайомих. Серед цих безкорисливих «дарувальників життя» і київські мусульмани.

Одна з послідовниць Ісламу, Тетяна Євлоєва, розповіла, що здає кров з 2012 року не рідше двох разів на рік, а спонукала її на донорство ситуація з відсутністю крові для маленького пацієнта «Охматдиту»:

— Мені якось випадково потрапило на очі прохання одного з волонтерів «Охматдиту» — терміново потрібні донори, дитина вмирає, а крові немає! І хоча група крові, необхідна для переливання, з моєю не співпадала, я все ж здала кров.

Після цього Тетяна, журналіст за професією, зацікавившись темою донорства, виявила, що «не все спокійно в королівстві Данському», простіше кажучи — в Україні ситуація з донорами не весела:

— Мене ця тема зацікавила, і я провела невелике «журналістське розслідування», зв’язалася з волонтерами з Охматдиту, з КГЦК (Київський міський Центр крові — ред.), розпитала і вирішила, що з цим треба щось робити. А оскільки я не вважаю нормальним агітувати когось для участі в чомусь, поки не зроблю цього сама — стала донором.

Потім Тетяні вдалося залучити до донорства своїх одновірців і співробітників Ісламського культурного центру м. Київа. Привівши в приклад статтю, в якій йшлося про участь працівників якоїсь організації, що масово здали кров виїзній бригаді КГЦК, вона зуміла знайти потрібні слова для того, щоб переконати колег вчинити так само. До того ж, з точки зору медицини, мусульмани є відмінними донорами!

— Ми подумали — «хто, якщо не ми». Ми ведемо більш-менш здоровий спосіб життя з релігійних міркувань, і чому б не поділитися тим, що у нас є, з тими, кому це життєво необхідно? Тим більше, що в Корані є аят: «…. а хто врятує життя однієї людини — той як би врятував від смерті все людство» — тобто винагорода в Судний день буде такою, якщо врятуєш всіх людей планети!

Сьогодні Тетяна знову здала кров і отримала «картку активного донора» — як вона сама не без гумору пише на своїй сторінці в соцмережі Фейсбук, «…сходили з Танею (Тетяна Щербак, мусульманка, співробітниця ІКЦ м. Київ — ред.) в Київський міський центр крові, я нарешті узаконила наші з ним стосунки… »

Увагу привертає почуття вдячності молодої мусульманки до медперсоналу КГЦК: «… Дорогі мої лікарі КГЦК, ви взагалі єдині з відомих мені медиків, до яких я ходжу регулярно, добровільно і з задоволенням! Спасибі вам усім за те, що від вас я незмінно виходжу з величезним зарядом позитиву!

— Завідувач відділом комплектації донорських кадрів Центру Світлана Анатоліївна Утвенко, що проходила повз, бачить тебе і видає радісно: «Танечко, як я рада тебе бачити!». А потім ти заходиш в операційну і зустрічаєш ту ж реакцію. Ось як їх не любити, коли вони мене пам’ятають і люблять! А на виході видали браслетик в мою колекцію!, — ділиться почуттями Тетяна.

Як розповіла Тетяна, після здачі крові вона почувається дуже добре, і не тому, що організм починає виробляти якісь там гормони, щоб запустити процес відновлення крововтрати.

— Я підозрюю, що левова частка мого гарного настрою все-таки від медиків КГЦК, тому що вони дійсно прекрасні люди. Мене з самого першого візиту до них вразило, з якою зворушливою турботою вони до мене поставилися, як почуваю себе після донорства? Після донорства по ідеї у всіх настає легка ейфорія, тому що організм починає виробляти якісь там гормони, щоб запустити процес відновлення крововтрати. Але я підозрюю, що левова частка мого гарного настрою все-таки від медиків КГЦК, тому що вони дійсно прекрасні люди. Мене з самого першого візиту до них вразило, з якою зворушливою турботою вони до мене поставилися. Вони дуже дбайливо ставляться до донорів, з кабінету в кабінет мало не за ручку водять, 100 тис. 500 разів питають про самопочуття як до, так і після здачі — причому кожен зустрічний медпрацівник. Бачить в руці «корінець» і поспішає впевнитися, що все нормально. Можливо, це тому, що я завжди здавала кров безкоштовно, але коли я цим припущенням з ними поділилася, вони засміялися: мовляв, хто ж до нас ходити буде, якщо ми на донорів будемо бурчати, як і в поліклініці? Вони з розумінням поставилися до того, що я з релігійних міркувань не можу знімати головний убір, мене відправили до завідувача (та, що на фото), і ми знайшли компроміс — з тих пір я перед операційною надягаю медичну хірургічну шапочку, і все нормально. Так от — я від них йду з чудовим настроєм не тільки в день здачі крові, а завжди, коли буваю у них: чи заходжу за результатами аналізів після донорства, чи у справах. Ну, і звичайно — дуже приємно, що в такому людському потоці тебе впізнають, пам’ятають обставини попередньої зустрічі, радіють, розпитують, як справи…

Тетяна та її одновірці грошей за донорство не отримують. Як розповіла співрозмовниця, мусульмани кров дарують:

— Ми здаємо кров безоплатно: і з людських, і з релігійних міркувань — мені Всевишній дав моє тіло безкоштовно в користування, і я не маю права його цілком або частинами продавати!

Відмовлятися від донорства Тетяна найближчим часом не планує:

— Доки не пішли діти, немає вигодовування (в період лактації кров не забирається — ред.), і доки здоров’я дозволяє — буду здавати кров. Тому що комусь ця кров критично необхідна, і мені корисно: як для Судного дня, так і для здоров’я (як виявилося, здача крові запускає процеси омолодження клітин організму). Тим більше, що чоловік мене в цій ініціативі підтримує (він взагалі мене, слава Богу і спасибі йому, в моїх починаннях завжди підтримує, тільки якщо не бачить в нтх шкоди). Особливо йому подобається, що мені вдалося підключити до здачі крові інших людей — він вважає це дуже корисною ініціативою і радий, що вона має успіх.

Як розповіла Тетяна, на кожну організовану ІКЦ акцію з добровільної здачі крові відгукувалося багато людей:

— Стабільно приходило людей 40–50, але з урахуванням відбраковування невідповідних донорів кров здали перший раз — 22 людини, вдруге — 17, і втретє, цієї зими — 26. При цьому, останнього разу, завдяки інформаційній підтримці «Крим_СОС», з якими я домовилася про цю інформаційну підтримку, прийшли і немусульмани теж, це було приємно.

За словами Тетяни, серед мусульман-донорів особливо «проявляли активність» співробітники ІКЦ — Тетяна Щербак, Олег Гузик, Іслям Гімадутін, Василь Білик, Віталій Вертелецький, Сохель Афзель, Ісмаіл Аль-Бехесі, Тарік Сархан, подружжя Аль Халлак — Абдулла і Наталія, Хусам Ісса, Ісмаіл Кади і багато інших:

— Багато іноземців-студентів приходить, наприклад, минулого року поїхав Ракан Раббаі, який завжди активно брав участь у донорстві. Одні приїжджають, приєднуються до акцій, хтось повертається додому — вони їдуть, а їх кров залишається жити в комусь тут. Це чудово, я вважаю!

Про ініціативу київських мусульман йде добра слава, і нерідко за допомогою люди звертаються безпосередньо в ІКЦ:

— Про нас уже «хтось десь щось чув», тому час від часу телефонують муфтієві Саіду Ісмагілову родичі людей, яким потрібна кров — на еритроцити, тромбоконцентрат, ще щось… Я за своїми списками вже дивлюся, кого попросити допомогти з наших постійних донорів. Знову ж, Таня (Щербак- ред.) постійно в Охматдит їздила здавати для онкохворих діток поза акціями — просто зібралася і поїхала, побачивши десь прохання про допомогу. Сподіваюся, комусь це допомогло в момент гострої потреби в крові, — розповідає Тетяна.

На питання, чи не пов’язана така активна позиція мусульман, така готовність здати свою кров з війною на Сході України, Тетяна Євлоєва відповіла:

— Перші наші акції були націлені на допомогу діткам з онкології Охматдиту, останній раз здавали для АТО, — розповідає Тетяна Євлоєва. — Проблема нестачі донорів актуальна завжди, просто зараз вона ще й загострилася. А якась загальнодержавна програма пропаганди добровільного безоплатного донорства відсутня геть — і така ситуація скоріше не тому, що люди погані і шкодують своєї крові для ближнього свого, а тому що вони не знають, наскільки критично ця сама кров потрібна постійно. Яскравий приклад: коли був Майдан або якісь масштабні операції в АТО, було багато поранених, потрібна була кров, і люди в черзі шикувалися в містах України. А коли немає форс-мажорів, люди думають, що проблеми немає, держава ж не б’є на сполох. Люди починають про це замислюватися, коли біда приходить до когось з їхніх родичів в основному, я ось теж про цю проблему дізналася свого часу зовсім випадково.

— Наша наступна акція тут в ІКЦ відбудеться, дасть Бог, 11 вересня — сьогодні домовилася про це. Власне, кожну акцію намагаємося супроводжувати інформаційною кампанією на спеціально створеній сторінці — https://www.facebook.com/StanDonorom

Тетяна Євлоєва та її однодумці, як розповідає вона, розробили методичку для мусульман, в якій пояснюється чому донорство — благо для послідовника Ісламу, про те, що мусульмани повинні допомагати не тільки своїм одновірцям, а й по можливості всім людям незалежно від їхньої віри; роз’яснюється, як підготувати себе до кровоздачі, які є протипоказання і обмеження. Документ завершується закликом муфтія ДУМУ «Умма» шейха Саіда Ісмагілова: «Нехай кожен дорослий здоровий мусульманин і мусульманка відгукнуться і хоча б раз у житті стануть донорами заради Всевишнього Аллага… А той, хто зробить більше — тому і більша винагорода від Господа світів!».

Методичка: http://ru.scribd.com/doc/104061994/donor