Таухід або Одиничність Аллаха є центральним поняттям Корану, і ця одиничність несе у собі найвищу справедливість. Ідея того, що все у цьому світі, так само як і у всіх оточуючих нас світах, а можливо й інших вимірах, походить з єдиного джерела, є найкращим доказом єдиності і єднання.
Оскільки ми і все, що нас оточує, є творінням Творця - Аллаха, ми повинні поважати ту незриму єдність, яка пов'язує багатьох з Єдиним, і визнавати, що всі наші діяння, спрямовані назовні, зрештою, повертаються до нас самих. Наносячи шкоду іншим, ми завдаємо шкоди собі - про це потрібно пам'ятати, хоча заподіяне нами зло може залишатися таємним до Судного дня.
Точно так само, наносячи шкоду природі, ми шкодимо собі, і наслідки наших вчинків ми повною мірою відчуємо на собі, так само як і абсолютне правосуддя Аллаха, коли ми повернемося до Нього. Вперті в оманах виправдовують своє марнотратство тим, що катастрофа, скоріше за все, станеться вже після закінчення їхнього земного життя.
Вони не вірять, що сповна вкусять страждань, розраховуючи уникнути наслідків своїх же власних вчинків. Але Коран говорить, що цьому не бувати, ясно вказуючи на нашу совість - внутрішній голос, який Аллах вклав у нас: «Там кожна людина отримує [покарання за] те, що вона зробила на землі. [Багатобожники] будуть повернуті до Аллаха, їхнього справжнього владики, і згине те, що вони вигадували». [Коран, 10:30]
Зухд, «відмова, помірність»
Зухд - одне з найскладніших для прекладу слів, тому що воно досить близьке за значенням християнській аскезі з її «умертвінням плоті». Подібне умертвіння передбачає самокатування з метою домогтися перелому у нашому фізичному, земному існуванні.
Іслам не має подібної традиції самокатування. Навпаки, зухд означає помірне і розсудливе утримання від надмірного комфорту і задоволень заради віддалення душі від джерел пагубних пристрастей і звернення її до Аллаха.
Мудре утримання, яким є зухд, може практикуватися не ченцями у волосяницях, а кожним мусульманином. Тому піст у священний місяць Рамадан обов’язковий для всіх, за малим винятком, будучи прекрасним уроком помірності і самоконтролю, а також співчуття до ближнього.
За допомогою зухду ми, волею Аллаха, зможемо побудувати світ на принципах раціональності, виправивши нинішній лад на духовному і фізичному рівнях. Зухд навчає нас, що відмова від нестриманості і надмірностей це благословення, а не нещастя, особливо, коли ми відмовляємося свідомо, а не чекаємо, коли «гримне грім».
Практикуючи зухд, ми виконуємо одну з найважливіших сунн. Будучи провідником сильної громади, що швидко розвивалася, пророк Мухаммад (хай благословить його Аллах і вітає) жив і помер у невеликому, скромно обставленому будинку, не залишивши після себе практично ніякого майна.
Це була людина, помірна у їжі й питті, виконуючи обмивання, він намагався не пролити ні краплі зайвої води, часто постився і щоночі молився. Помолимся про те, щоб людство якомога швидше осягло мудрість його прикладу.
Фард, «обов'язок»
Іслам велить виконання ряду цілком певних обов'язків, найвідоміші з них молитва, піст, свідчення того, що немає бога крім Аллаха і Мухаммад - пророк його, а також закят та хадж.
Деякі вчені вважають, що фард означає виконання всіх обов'язків, у тому числі тих, які, будучи покладеними на нас Аллахом, однак, не достатньо чітко визначені, щоб їхнього виконання вимагало суспільство.
Мова йде про милосердя, справедливість, необхідність пам'ятати Аллаха, переважання інтересів суспільних над особистими та багато інших обов'язків, які можна назвати нашими обов'язками у загальному значенні.
У більш звичному, зокрема правовому значенні, фард означає обов'язки індивідуума (фард аль-айн) і колективні обов'язки (фард аль-кифаях). Оскільки ці обов'язки покладені на нас Аллахом, вони вимагають серйозного виконання. Таким чином, поняттю обов'язків в ісламському баченні світу приділяється особливе значення, на відміну від західної системи цінностей, що возвеличує індивідуалізм і права особистості за рахунок виконання обов'язків перед іншими.
Поняття обов'язку є ключовим для всіх, хто вживає серйозні спроби врятувати навколишнє середовище. Якщо ми будемо керуватися принципом переваги «прав» окремої людини, ми не захочемо поступатися нашим «правом» на споживання все нових матеріальних благ, продовжуючи знищувати ліси, корисні копалини, тварин, викидаючи відходи і спустошуючи екосистеми для їхнього отримання.
Чи не настав час світу, де більше шести мільярдів чоловік, які, прирікаючи планету на загибель, реалізують своє «право» на необмежене матеріальне споживання, взяти на озброєння етичну систему, подібну ісламській, у якій обов'язки переважають над «правами»?
Зокрема, якщо ми збираємося припинити виснаження планети гуманними і раціональними способами, необхідно повсюдно визнати обов'язок успішних людей піклуватися про тих, яким поталанило менше.
Очевидно, що ісламське поняття про обов'язки дозволить врятувати світ, вносячи корективи у негармонійний західний, а також американський, світогляд, що ґрунтується на праві сильних світу цього без усякої міри витрачати ресурси планети.
За матеріалами «Іслам для всіх»
Посилання на тему:
Ахмадінеджад: природу руйнують капіталізм і ліберальна економіка
