В Україні руйнується єдине у Європі Текіє дервішів

Мінарет обителі мандрівних дервішів суфійського ордена Мемльові Текіє-дервіш у Кезльові (Євпаторія) знаходиться в аварійному стані - він накренився на сім градусів й у будь-який момент може упасти, поховавши під своїми брилами безцінний пам'ятник ісламської архітектури. Про це в інтерв'ю «КП» заявила хранителька унікального храму, історик і суспільствознавець Аліфе Яшлавська.

За її інформацією, ще при Союзі влада Кезльова почала ремонтувати мінарет, поставила ліси, які так і «простояли років двадцять».

«Якщо мінарет упаде, ми втратимо храм. Адже нам навіть Туреччина заздрить, що саме тут, в Євпаторії, зберігся такий пам'ятник. Щороку люди приїжджають з Голландії, Німеччини, Прибалтики, щоб поклонитися Всевишньому і доторкнутися до святих стін храму», - заявила вона, додавши, що не зважаючи на це, сьогодні місцева влада рятувати культурну спадщину не хоче.

«Б'ємося за нього другий рік, - говорять у Текіє-дервіш. - Вже й до Нестора Шуфрича зверталися, і в кримський главк МНС. Місяць тому приїжджала комісія, тільки подивилися, і все. Василя Джарту благатимемо, хоча й він навряд чи допоможе. Тільки на проект консервації храму потрібно близько 9,5 мільйонів гривень! А ще мінарет відновити, стіни мечеті зробити, міхраб вже роздвоюється. Камені сиплються постійно, можуть у будь-який момент упасти на туристів, адже екскурсія проходить прямо під стінами».

Тим часом, в Управлінні з питань оборонно-мобілізаційної роботи й цивільного захисту населення Кезльова відзначили, що в бюджеті на це немає коштів. «Тому з півмісяця назад ми писали листи в Рескомнац, у Комітет з культурної спадщини АРК і в Державну службу України з культурної спадщини. Відповідь дали, що проект розглядатиметься», - додали в Управлінні.

Для довідки

Текіє

На жаль, про євпаторійське текіє немає жодних письмових відомостей; нічого не відомо ні про історію споруди, ні про автора, ні про дату будівництва. Одне лише можна сказати з повною впевненістю: різного роду добудови до нього продовжувалися аж до XVIII ст. Час доніс до нас у цілості дуже оригінальну архітектурну споруду – основну будівлю текіє. У євпаторійського текіє багато спільного з іншими спорудами середньовічної Євпаторії - Гезльова й, зокрема, з Джума-джамі.

Текіе теж центрально-купольна споруда заввишки близько 20 м, що в плані являє собою квадрат зі стороною 11,8 м, навколо якого розміщені численні «кімнати-келії». Квадратне центральне приміщення переходить у восьмигранник, що височіє на 2,3 м над крівлею.

Міцні стіни викладені зі щільного каменя й усередині обштукатурені. Ніякого розпису стін не збереглося. Міхраб, який зазвичай будувався у південній стіні храму, тут відсутній.

За всіма статтями текіє слід датувати XIV-XV ст.

Дервіші

У мусульман відсутнє поняття «чернецтво» у тому вигляді, в якому воно прийняте у християн. Про суфійських побожних мандрівників (дервішів) у середні віки ходило багато легенд. Головним сенсом життя цих людей був пошук містичного єднання з Богом, шлях Любові до Бога (Тарікат), особистий досвід спілкування зі Всевишнім.

Дервіш - персидське слово, що означає жебрак і вживається у мусульман для позначення людини побожної, такої, що шукає спасіння душі. Дервіші говорять, що їх ордени і братства були основані вже в перші століття Геджери. Таких орденів налічують близько 70; половина в Турецькій імперії, решта - у Персії, Аравії, Центральній Азії, Північній Африці, у Європі ж лише у Бахчисараї. Дервішество введене в іслам персами не раніше V століття магометанської ери і бере свій початок з Індії.

Суфізм

Суфізм (арабською «тасаввуф» - буквально «одягнений у шерсть», від арабського «суф» - груба шерстяна тканина і одяг із неї – відмінна ознака аскета) релігійно-філософське вчення, що склалося в рамках ісламу. Це вчення справило величезний вплив на всю східну культуру (поезію, архітектуру, живопис тощо), оскільки в основі суфійського досвіду – злиття зі Всевишнім в інтуїтивних екстатичних осяяннях.

Члени суфійських орденів на своїх зборах влаштовували радіння зі співами і танцями, під час яких впадали в містичний екстаз. Ця практика була дуже поширена від Гібралтару до Гангу. Дервіші мандрували з міста у місто, навчали мудрості, давали духовні поради всім, хто звертався по допомогу, викорінюючи марновірства й помилки у народі. На чолі суфійської громади завжди стояв шейх, людина надзвичайної святості, що мала особистий досвід Сема, – єднання з Улюбленим Богом. Шейх керував життям братства і сприяв духовному просвітлінню членів ордена.

Існували такі основні різновиди цього вчення як: орден мевлеві («дервіші, що крутяться»), ріфаі («що воюють»), каландарі («голені»), чісіті («музиканти»), накшбанді («мовчальники»).

Не мале місце в суфізмі займають й жінки-дервіші: наприклад, велика поетеса Рабійя (Соф’ян Тхаврі), Омм Хайян Салмія, Аміна Рамлія, Ом Алі (Фатіма) та інші.

Примітно, що цей загадковий орден зберіг свою діяльність до цього дня. У турецькому місті Коньї щороку у серпні збирається велика кількість людей - подивитися і долучитися до таїнства - містичних танців дервішів.

Репортаж каналу «Україна» про хранительку Текіє дервішів Аліфе Яшлавську, єдину на пострадянському просторі жінку-дервіша.