У середині травня цього року я вже аналізував поточний стан взаємин між новою владою в країні і Меджлісом кримськотатарського народу, перспективи їх розвитку. Тоді, після виступу Президента України В. Януковича у Страсбурзі перед Парламентською асамблеєю Ради Європи і зустрічі В. Януковича з представниками кримських татар М. Джемільовим та Р. Чубаровим, здавалося, що непорозуміння, недовіра, підозри залишилися позаду, а попереду - узгоджена спільна робота двох сторін над розв'язанням злободенних проблем кримських татар.
Однак життя розпорядилося інакше. Взаємини між владою та Меджлісом продовжували погіршуватися, і стало очевидним, що суть проблеми - не на рівні тактики, а, швидше, стратегії. Можна також стверджувати, що нинішня криза у взаєминах між командою нового Президента та Меджлісом була практично неминучою.
Меджліс кримськотатарського народу був створений у 1991 році на хвилі піднесення національної самосвідомості кримських татар і початком їх масового повернення на історичну батьківщину - до Криму після довгих років депортації. Тоді Меджліс, очолюючи процес повернення та адаптації кримськотатарського народу, по праву став визнаним колективним лідером кримських татар, що об'єднав на основі своєї програми і принципів переважну частину кримських татар. Меджліс оголосив себе єдиним загальнонаціональним представницьким органом кримських татар. Цю роль Меджлісу визнали як на міжнародному рівні, так і, за замовчуванням, українська влада. Довгий час офіційний Київ влаштовував сформований формат взаємовідносин влади і кримських татар. Вважалося, що саме через Меджліс як єдиний загальновизнаний представницький орган кримськотатарського народу легше вести діалог з кримськими татарами і зберігати керованість соціально-політичними процесами у рамках самого кримськотатарського народу, не допускати будь-яких небезпечних для соціально-політичної стабільності в Криму відхилень.
До того ж кримські татари на чолі з Меджлісом виконували важливу стримуючу роль як для тих сил на півострові, так і в сусідній великій північно-східній країні, які постійно намагалися розіграти «кримську карту», оживити на півострові сепаратистські, антиукраїнські настрої.
Традиційно, Меджліс і його керівництво симпатизувало українським національним демократичним силам, і, перш за все, Народному Руху України. Цьому сприяла і багаторічна дружба між Головою Меджлісу кримськотатарського народу М. Джемільовим та лідером Руху, легендарним В. Чорноволом, яка зав'язалася між ними ще під час спільного перебування в ГУЛАГу. У 90-і роки був створений політичний блок ННР - Меджліс. Це дозволило Рухові значно підняти свої показники в Криму, коли всі кримські татари голосували за список Руху, в той же час, кілька лідерів Меджлісу увійшли за списками Руху в український парламент. Така практика була запозичена на початку і Нашою Україною, за списком якої М. Джемільов і Р. Чубаров обиралися депутатами Верховної Ради України.
Проблема взаємовідносин між офіційним Києвом та Меджлісом ускладнювалася тим, що Меджліс знаходився начебто поза політико-правовим полем України, оскільки не вдавалося на законодавчому рівні вирішити ряд важливих політико-правових питань облаштування та адаптації кримських татар, що визначає як їх статус, так і статус Меджлісу. Якоюсь мірою гостроту цієї проблеми вдалося тимчасово зняти у травні 1999 року, коли за ініціативою Л. Кучми була створена Рада представників кримськотатарського народу як консультативно-дорадчий орган при Президентові України. Рада створювалася з метою більш оперативного вирішення політико-правових, соціально-економічних, культурних та інших проблем, пов'язаних з адаптацією та інтеграцією депортованого кримськотатарського народу в українське суспільство. Зверталася також увага на невизначеність правового статусу Меджлісу і тим самим фактично визнавалося, що Рада представників стала своєрідною тимчасовою формою легалізації статусу Меджлісу, бо до його складу увійшло практично все керівництво Меджлісу.
Президентські вибори 2010 року поставили кримських татар в складну ситуацію. З одного боку, за весь час своєї президентської каденції В. Ющенко ні на крок не наблизився до розв'язання багатьох назрілих проблем кримських татар. Лише наприкінці 2009 року він прокинувся і у специфічній для нього манері видав указ про створення спеціальної слідчої групи з розслідування злочинів радянського режиму проти кримськотатарського народу.
Курултай кримськотатарського народу напередодні першого туру виборів закликав співвітчизників не віддавати свої голоси за конкретного кандидата, а голосувати тільки за кандидатів, висунутих національно-демократичними силами. Після першого туру виборів Меджліс звернувся до свого народу з рекомендацією підтримати у другому турі кандидатуру Ю. Тимошенко. Цей крок з боку Меджлісу був викликаний, насамперед, неприйняттям з боку кримських татар тих членів команди В. Януковича, які, на їхню думку, займали антитатарські позиції, виправдовували сталінську депортацію кримськотатарського народу і, перебуваючи на державній службі в Криму, утискали права й інтереси кримських татар.
Як відомо, президентом України став лідер Партії регіонів В. Янукович. Меджліс опинився в складній політичній ситуації. Перемогла та політична сила, яка міцно асоціювалася в нього як відверто антитатарська, бо вона відкрито проголошувала свою симпатію до Росії, яка традиційно вважалася кримськими татарами джерелом всіх нещасть і страждань, у тому числі і страшної депортації.
Проте інтереси кримськотатарського народу, та й свої інтереси збереження себе як вождів кримських татар, вимагали від лідерів Меджлісу розпочати пошуки шляхів співіснування з новою владою, примирення з нею. Меджліс і його керівництво при своїх перших контактах з представниками нової влади висунули в якості формату співпраці стару, і, здавалося, випробувану модель - Президент України - Меджліс кримськотатарського народу. Однак вони не врахували як менталітет, настрої, принципи, характер нового Президента України та його оточення, так і ті серйозні зміни в самому кримськотатарському середовищі, які значно похитнули авторитет і вплив Меджлісу серед співвітчизників.
Як показали наступні події, Президент України В. Янукович не вважає для себе оптимальним традиційний з часів Л. Кучми формат відносин з кримськими татарами, за яким виключне право на представництво кримськотатарського народу належить Меджлісу. Новий президент України не хоче визнавати особливу роль Меджлісу як єдиного загальнонаціонального представницького органу кримських татар. І справа, звичайно, не в тому, що кримські татари підтримували В. Ющенка і Ю. Тимошенко, хоча цей фактор теж відіграє свою вагому роль. Нам, однак, здається, що головна причина полягає в іншому.
Президент В. Янукович і його команда приступили до корінного переформатування політичного простору всієї України, а в тому числі й Криму. Змінюються правила виборів, скасовуються районні ради в Києві, кількість депутатів у правлячій коаліції наближається до критичної позначки - 300 голосів, намічається скасування політичної реформи 2004 року, країна повертається до президентсько-парламентської форми правління. Новий Президент поміняв навіть усе колишнє керівництво кримської автономії, незважаючи на те, що там кримські регіонали і раніше мали абсолютну більшість. Але навіть вони були визнані ненадійними і були замінені донецько-макіївськими.
У цей новий ландшафт політичного життя країни Меджліс із його авторитетними і визнаними на міжнародному рівні лідерами, що дозволяють мати свою позицію, просто не вписується. Значить, за логікою деяких представників команди президента, «Карфаген має бути зруйнований», тобто, Меджліс має якимось чином зникнути, розчинитися.
Щоправда, на початку з боку Президента України, як про це говорив М. Джемілєв, під час зустрічі з керівництвом Меджлісу 13 травня, було поставлено вимогу про те, що «кримські татари повинні бути в його команді, тобто в усьому з ним погоджуватися і підтримувати всі його рішення. У першу чергу малося на увазі, що єдиний депутат від кримських татар у Верховній Раді України має в індивідуальному порядку перейти до правлячої коаліції і, зрозуміло, голосувати за всі законопроекти, що пропонує або схвалює Партія регіонів».
Ця пропозиція М. Джемільовим була відхилена, хоча, разом із тим, він сказав, що лідери Меджлісу готові тісно співпрацювати з Президентом у всіх питаннях, де співпадають погляди обох сторін і особливо у вирішенні проблем кримськотатарського народу. Президентові України стало зрозуміло, що на беззаперечну підтримку свого курсу з боку лідерів Меджлісу йому не доводиться розраховувати. І, як наслідок, на нашу думку, команда В. Януковича остаточно утвердилася у своєму рішенні про видалення Меджлісу з політичного поля Криму або, принаймні, позбавлення його нинішнього статусу і впливу.
Перший серйозний крок у реалізації цього рішення був зроблений 3 серпня. Буквально за день до передбачуваної зустрічі Президента України з Радою представників кримськотатарського народу стало відомо, що формат зустрічі змінено. По-перше, в офіційному запрошенні для керівництва Меджлісу йшлося про зустріч із «представниками кримських татар», а не з Радою представників кримських татар. По-друге, у списку запрошених на цю зустріч виявилися представники кількох кримськотатарських політичних структур, які є відкритими супротивниками Меджлісу - а саме - «Міллі Фірка» і Координаційна рада суспільно-політичних сил кримськотатарського народу.
Після декількох безуспішних спроб змінити формат майбутньої зустрічі, Меджліс прийняв рішення не приймати участі в ній. На зустрічі представників кримських татар з Президентом країни В. Янукович доволі жорстко висловив своє ставлення з приводу позиції керівництва Меджлісу: «До кого вони в опозиції? До Автономної Республіки Крим? Така позиція керівництва Меджлісу веде в нікуди!»
Через кілька днів, 26 серпня вийшов Указ Президента України «Питання Ради представників кримськотатарського народу». У його преамбулі, де викладалися завдання Ради, зникла згадка про Меджліс, також був кардинально змінений склад Ради. По-перше, він був значно скорочений, по-друге, з 19 членів Ради, представників Меджлісу залишилося всього 8, тобто, вони опинилися в меншості.
Спроби Меджлісу домовитися про нову зустріч Президента України з представниками кримських татар у складі одного лише Меджлісу, були безуспішними.
Таким чином, вимальовуються контури політики нової влади щодо кримських татар:
1) кардинальна зміна співвідношення сил у кримськотатарському середовищі, яка має призвести до різкого звуження впливу й авторитету Меджлісу і висунення на перший план таких лояльних до партії регіонів структур, як уже згадувані «Міллі Фірка» та Координаційна рада.
2) здійснення важливих заходів щодо вирішення низки проблем кримських татар у соціально-економічній та гуманітарній сферах, однак, без опори на Меджліс і його участі, що також має призвести до втрати Меджлісом свого впливу серед співвітчизників.
Характеризуючи нинішню політику Глави держави по відношенню до кримських татар, політолог Д. Батурин відзначає такі її особливості:
- руйнування монополії Меджлісу на представництво інтересів кримських татар перед органами влади;
- побудова нових правил взаємовідносин із кримськотатарським національним рухом. Тепер саме Президент, а не Меджліс, є ініціатором вирішення питань, пов'язаних, у тому числі, з облаштуванням репатріантів.
На третій сесії Курултаю V скликання 28-29 серпня була визначена політична лінія Меджлісу в ситуації, що склалася. Делегати закликали Президента України повернутися до колишнього принципу формування Ради представників кримськотатарського народу - делегування татарами, а не призначення главою держави. При цьому М. Джемільов заявив, що поки цього не буде зроблено, члени Меджлісу не будуть приймати участі в роботі Ради. Крім того, М. Джемільов заявив, що представники Меджлісу будуть приймати участь у місцевих виборах за списками Народного Руху України. «У нас не було жодних підстав припинити наші договірні відносини з партією Народний Рух. Тому йдемо з Народним Рухом», - сказав лідер Меджлісу.
Таким чином, напередодні нового політичного сезону в Україні, який розпочнеться виборами до органів місцевої влади та самоврядування, позиції Президента України і Меджлісу визначені досить чітко. Команда Президента України взяла курс на витіснення Меджлісу з позицій єдиного представницького органу кримських татар і формування нової архітектури політичних структур у кримськотатарському середовищі. Меджліс закликає Президента України повернутися до принципу делегування членів Ради представників кримськотатарського народу, сподіваючись таким шляхом знову відновити своє становище лідера у взаєминах кримських татар з центральною владою. При цьому лідери Меджлісу відмовляються увійти в політичну команду Президента.
Чим же закінчиться це протиборство? Які його можливі наслідки для кримських татар, для соціально-політичної стабільності в Криму?
Принципове значення будуть мати результати, які продемонструють Меджліс та інші політичні структури кримських татар на майбутніх місцевих виборах. Вони документально засвідчать рівень впливу Меджлісу, «Міллі Фірка», Координаційної ради та інших на своїх співвітчизників.
Звісно ж, ступінь впливу Меджлісу за останні роки значно знизився. Тут зіграли свою роль ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів і не в останню чергу, помилки і прорахунки керівництва Меджлісу. «На даний час Меджліс зовсім не користується таким авторитетом, яким він користувався раніше. Зараз ми бачимо процес розшарування в кримськотатарському середовищі», - заявляє кримський політолог В. Джаралла. У цьому контексті малоймовірним видається повернення до колишньої моделі взаємовідносин влади з кримськими татарами, у якій Меджлісу відводили визначальну, монопольну роль.
Однак, різка зміна балансу сил у кримськотатарському середовищі, штучне витіснення Меджлісу з позицій центрального, провідного актора в політичному житті кримських татар, їх взаєминах із центральною і регіональною владою можуть мати серйозні негативні наслідки. На це звернув увагу навіть такий багаторічний опонент Меджлісу як лідер кримських комуністів Л. Грач. «Я, м'яко кажучи, не є прихильником Меджлісу, тим не менше, я розумію, що в Криму живуть двісті тисяч кримських татар і потрібно думати про найбільш гострі міжнаціональні відносини, які все загострюються і загострюються», - зазначив Л. Грач.
Чи вдасться керівництву країни утримати керівництво соцільно-політичними процесами в кримськотатарському середовищі у разі відходу з політичної арени Меджлісу, чи не відкриються тоді широко двері для переходу багатьох кримських татар, особливо молоді, під прапори радикальних угруповань?
Також слід взяти до уваги і той факт, що кримськотатарське питання у всьому його різноманітті глибоко вписане до зовнішньополітичної сфери, до реалізації курсу на європейську інтеграцію України, до необхідності значної активізації зовнішньої політики на Близькому і Середньому Сході, в Центральній і Східній Азії. Меджліс вписаний в багато регіональних і міжнародних структур, його лідерів добре знають як на Сході, так і на Заході. Як відобразяться серйозні зміни в кримськотатарському середовищі на міжнародному авторитеті та іміджі Української держави?
Видається, що ці питання мусять задавати собі і ті представники команди президента України, які ініціювали нову політику Глави держави щодо кримських татар. Хочеться врешті-решт сподіватися, що візьме гору зважений, тверезий, державний підхід до такої дуже непростої проблеми, яка найтіснішим чином переплетена з міжнаціональними і міжрелігійними відносинами в нашій країні, і що буде знайдено рішення, що дозволить зберегти та зміцнити все позитивне, що було зроблено Українською державою у справі облаштування, адаптації та інтеграції кримськотатарського народу в українське суспільство.
В'ячеслав ШВЕД, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства».
Посилання на тему:
На що кримським татарам очікувати від нової влади?
Інші статті автора:
Останні теракти в Росії: висновки для ісламознавства України
Пошуки рішення українсько-російських газових проблем: довга дорога переговорів
