Виникнення Руси та процес формування централізованої держави завершився до кінця X століття. Саме в цей період, за великого князя Володимира Святославича, починається карбування власної монети з родовим знаком Рюриковичів — тризубом. Водночас задовго перед початком карбування власної монети, Русь використовувала за платіжний засіб монети інших держав.
Довгий час римський денарій був найпопулярнішою та найнадійнішою валютою на всій території Європи, в тому числі на землях майбутньої Руси, але після занепаду Західної Римської імперії в V столітті емісія римських монет припинилася. Частково брак монет компенсувала Візантія, але цього було явно замало, тому аж до VIII століття на більшій частині європейського континенту процвітав натуральний обмін товарами.
Ситуація змінилася з виникненням Арабського халіфату. Могутня ісламська держава досить швидко налагодила карбування власної грошової одиниці — куфічного дирхема, що став визнаною міжнародною валютою. На території сучасної України, особливо в Києві та його околицях, не раз знаходили багаті монетні скарби, складені, як правило, з дирхемів. Це свідчить про різнобічні торгові зв’язки Руси з країнами Сходу й передусім з ісламським світом.
До кінця Х століття економічні й політичні позиції Арабського халіфату серйозно підупали. До цього часу зменшилася й державна грошова емісія. Надходження дирхемів на Русь майже припинилося — це стало однією з причин початку карбування власної монети в Києві.
Феодальна роздрібненість призвела до того, що деякі удільні князівства Руси стали самостійно карбувати монету. Але від кінця XII століття приплив срібла з Європи практично припиняється. Русь, як відомо, не мала власних срібних копалень — через це припиняється й карбування монети. Починається тривалий «безмонетний» період в історії Руси.
Наїзд на Русь монгольських орд 1236 року спричинив економічний та політичний занепад, і це також не сприяло відновленню монетної емісії. У середині XIII століття в Золотій Орді (Улусі Джучі) починають карбувати власні монети, срібні й мідні. Срібні монети мали назву дирхам або данг, а мідні називалися пулами. Крім металевих грошей були в обігу і шкіряні гроші зі спеціальними знаками. Рівень розвитку торгово-економічних відносин у Золотій Орді був такий високий, що купці в розрахунках використовували ще чеки й векселі. Нічого подібного більшість держав Західної Європи в той час ще не знали.
Численні монетарні, що карбували дирхами та пули були розкидані від Дунаю до Хорезму. Нерідко монетний двір кочував разом із річною ставкою хана. Одним із найбільших центрів карбування монет в Улусі Джучі був Крим. Про значення монет для розуміння характеру розвитку золотоординської держави ще в XIX столітті писав сходознавець і нумізмат П. Савельєв:
«Тільки з цих монет дізнаємося ми імена багатьох ханів, колишніх володарів <…> відкриваємо майже безперервний ряд років ханування та дізнаємося найголовніші міста ханських володінь. Рядок літопису й напис джучидських монет становлять найголовніший матеріал для історії Золотої Орди в багатьох її моментах, а за відсутности літописних переказів монети лишаються єдиними історичними пам’ятками, що ними варто дорожити».
Уже невдовзі після початку карбування монет у Золотій Орді вони стають найважливішим платіжним засобом на Русі. Численні скарби з джучидськими монетами трапляються практично по всій території України. Монети Золотої Орди аж до кінця XIV століття мають незмінну популярність як серед населення, так і серед купецтва. Дирхами охоче приймають та обмінюють на товари в усіх державах Європи, Близького Сходу, в Індії та Китаї.
Арабський історик Ібн Фадль-Аллаг аль-Умарі, що писав про життя й побут Улусу Джучі, повідомляв, що всі золотоординські вояки отримують нагороду за службу не інакше як «сріблом найвищої проби… та отримують на рік кожен по 200 динарів ходячих». Із цього повідомлення випливає, що військо Золотої Орди по суті було професійним і служило за платню. Мабуть, саме через це воно довгий час не знало серйозних поразок.
У середині XIV століття починається економічне й політичне піднесення південної Руси. До цього часу ситуація з грошовим обігом у розділеній на удільні князівства державі була дуже прикра. Багато монет через тривалий обіг були стерті так, що перетворилися на гладкі кружечки срібла. Такі монети називали векша (від арабського «знецінювати»). Це викликало серйозні зловживання: коли векша йшла на перетоплення, її вагу довільно міняли, а до срібла додавали мідь.
Початок економічного піднесення збігся з періодом відновлення карбування монет у Києві та кількох інших містах. Удільні князі, бачивши, що в Золотій Орді почалися негаразди й загострюється боротьба за владу, починають карбувати власну монету. Її особливістю був наслідувальний характер щодо грошової одиниці Улусу Джучі.
Відповідно до класифікації історика й нумізмата К. Хромова, «на цей час територія сучасної України — місце найдавнішого виникнення систематичного карбування монет-наслідувань місцевою адміністрацією». Він визначає три такі райони:
1. Лівобережжя Київського князівства, де в період 1354–1363 рр. карбують наслідування монет Джанібек-хана. Ці монети, на думку К. Хромова, стали прототипами для монет князя Володимира Ольгердовича, що їх карбували в Києві після 1363 року.
2. Територія Новгород-Сіверського князівства, де карбували наслідування монет хана Мухаммеда Буляка.
3. Землі Верховських князівств (північ Сумської области України), де крім наслідувань монет Буляка виготовляли також наслідування денгів хана Токтамиша.
Однією з причин карбування монет-наслідувань був той факт, що монети Улусу Джучі мали заслужену репутацію та високий авторитет на ринках багатьох держав. Князі південної Руси побоювалися, що нові монети маловідомих володарів не прийматиме людність і закордонні купці як платіжні одиниці. Саме для того на монетах карбували безглузді символи, що трохи нагадують символи на золотоординських монетах.
Аж у XV столітті, після того як більшість українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського, монети-наслідування виходять з обігу, а натомість приходять грошові одиниці західноєвропейського карбування.
Щодо Криму та Надчорномор’я, то на цих територіях аж до кінця XVIII ст. функціонує грошова система мусульманських держав. Тільки місце Золотої Орди займають Кримське ханство та Османська імперія.
Олександр Степанченко
