Протягом XVI ст. військо кримських ханів неодноразово здійснювало походи на Московське царство. Тільки у першій половині століття їх було 43. У відповідь Москва організовувала свої військові експедиції, залучаючи для цього козацтво. Після сходження на кримський престол хана Девлет Гірея ситуація змінилася. Новий правитель прагнув відродити колишню міць Золотої Орди і звільниться від васалітету стосовно Стамбулу. Під час численних військових кампаній Девлет Гірей зрозумів, що необхідно міняти тактику: замість набігів він вирішив почати планомірне підпорядкування Москви.
У свою чергу після підкорення Казанського (1552) та Астраханського ханств (1556) російський цар Іван IV Грозний планував ударити по Криму і тим самим ліквідувати загрозу з півдня. Девлет Гірей присягнувся
До походу на Астрахань проявила інтерес також і Османська імперія. Великий візир Соколлу виношував грандіозні плани. Але експедиція, намічена на 1563 рік, була погано підготовлена і фактично провалилася. Російські посли у Стамбулі заздалегідь дізналися про підготовку операції. Вони доносили царю в Москву: «Бусурманы из Тюрмен и из
Через п’ять років мусульманські союзники, Крим та Османська імперія, знову почали готувати військову кампанію проти Москви. Цього разу була проведена грандіозна підготовча робота. Турецький султан Селім II планував не просто захопити Астрахань, але створити в прикаспійських степах свій форпост, який би контролював товарні потоки з Середньої Азії і Китаю в Європу. З цією метою планувалося прорити канал між річками Дон і Волга. Для його будівництва було зібрано близько 30 тис. робітників, в основному з Криму.
Османську армію загальною чисельністю близько 80 тис. осіб очолював воєначальник
Причиною війни стало будівництво на Тереку російських фортець. Для Кримського ханства це була серйозна небезпека. Виникала ситуація стратегічного оточення. Крім того, в Крим і Стамбул представники казанського та астраханського населення слали листи з проханнями про заступництво проти «гяурів», що захопили «юрти мусульманські».
Перед початком наступу Девлет Гірей провів серйозну дипломатичну роботу. Він намагався залякати Москву вторгненням об’єднаних сил Кримського ханства, Османської імперії та Ногайської орди. Але Іван IV відмовився добровільно повертати Астрахань.
У Стамбулі деякі учасники походу, впевнені в його успіху, брали задатки за очікувану здобич. У султанському палаці розподіляли посади у ще не завойованому ханстві і видавали «жалувані грамоти» придворним. Для того, щоб «підігріти» інтерес хана до військової операції, йому було надіслано від імені султана 30 тис. золотих, 1000 жупанів, 1000 шабель і 1000 пар чобіт, а також безліч іншого цінного майна.
В кінці травня 1569 року Девлет Гірей і
Турки і кримці розпочали облогу Астрахані лише у вересні 1569 року. Девлет Гірей почував себе у підпорядкованому, стосовно османів, положенні, тому не дуже горів бажанням воювати. Російський гарнізон в Астрахані був невеликий, але йому на допомогу Іван IV надіслав підкріплення, «легку рать» під командуванням князя Василя Срібного.
Астраханська війна викликала інтерес не тільки в Європі, але і в Азії. Османська експансія серйозно загрожувала безпеці багатьох держав. Розуміючи це, перський шах пообіцяв прислати допомогу взятому в облогу гарнізону. Крім цього, Річ Посполита в особі польського короля надіслала на допомогу росіянам військо запорізьких козаків на чолі з князем Михайлом Вишневецьким.
Осінь, холод і дощі підірвали моральний дух османської армії. Почастішали випадки дезертирства. Вишневецький провів низку успішних операцій проти мусульманських армій. Це змусило командування турків зняти облогу і почати відступ. Під час нього було втрачено практично весь обоз. Незвичні до суворого клімату, турки сотнями вмирали від хвороб. Втрати татар були незначні.
Османи відмовилися від подальших спроб взяти Астрахань. Це розв’язало руки Девлет Гірею, який змінив тактику і вже наступного року здійснив успішний похід на рязанські землі. Але це була тільки розвідка. На південних рубежах Москва мала незначні сили. Це дозволило кримському хану почати найуспішнішу військову операцію за всю історію
У травні 1571 року Девлет Гірей виступив з величезною армією (за різними оцінками, від 60 до 150 тис. осіб) в напрямку Москви. Обійшовши приоцькі укріплення із заходу, татари вийшли до Москви в районі Коломенського. Іван Грозний не зміг зібрати достатньо сил для відсічі кримцям і в цей критичний для держави момент втік до Ростова.
У Москві кримці підпалили
Але завойовникові Москви вже було мало однієї Астрахані, він хотів відібрати у росіян усі їх завоювання на Поволжі. По суті Івану Грозному була запропонована капітуляція, на яку він піти не міг. Тоді Девлет Гірей почав готувати четвертий поспіль похід на російські землі. До цього часу міжнародний авторитет кримського хана різко зріс. Розгром столиці найбільшої європейської держави справив сильне враження. Крим перетворився на серйозний геополітичний фактор.
Девлет Гірей вважав, що Москва не зможе чинити опір кримській армії. В цьому була його помилка. До нового походу приєдналася й османська армія. Стамбул надіслав на допомогу кримцям 7000 яничар. Татарський авангард на чолі з
Росіяни, заздалегідь поінформовані про похід Девлет Гірея, змогли зібрати сильну армію на чолі з князями Михайлом Воротинським і Дмитром Хворостіним. Крім 20 тис. російських воїнів, в її складі були численні наймані загони запорізьких козаків, а також 7000 німецьких найманців.
У першій битві на річці Ока росіяни були розбиті. Вирішальна битва відбулася біля селища Молоди. Тяжкі бої тривали протягом кількох днів і закінчилися поразкою Девлет Гірея. Яничарський корпус був знищений повністю. У Крим повернулося не більше третини учасників походу. Після цієї поразки кримський хан змушений був відмовитися від претензій на Казань та Астрахань. Мрії про відродження могутньої Золотої Орди розвіялися в порох на полі Молодинської битви.
Що стосується Москви, то чотири походи Девлет Гірея зламали військову та економічну міць держави. Російська армія зазнавала поразку за поразкою у Лівонській війні. До 1583 року Московська держава не тільки втратила завойовані в Прибалтиці землі, а й змушена була поступитися Швеції південним узбережжям Фінської затоки. Столиця держави лежала в руїнах ще багато років після навали Девлет Гірея.
З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.
Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»