14 квітня у київській бібліотеці імені Остапа Вишні в рамках масштабного проекту знань «Інтелектуальні дискусії» спільно з Мовним клубом «Розумію. Спілкуюся. Пишу» було ініційовано та проведено захід «Знаки долі», під час якого, серед інших питань, говорилося і про невипадковості у житті українських письменників Агатангела Кримського та Івана Франка.
Гостя зі Львова — кандидат наук, представниця музею «Дім Франка» Соломія Вівчар у своїй лекції про цих авторів зазначила, що дуже велику роль у їхній творчості відіграло пізнання культури мусульманського Сходу.
— Агатангел Кримський є першим українським орієнталістом надзвичайно широкого профілю — серед його інтересів ісламознавство, тюркологія, а також історія та література давніх персів та арабів. Знайомство Івана Франка з Агатангелом Кримським надихнуло Каменяра на створення низки творів, у яких наявна східна (мусульманська) тематика. Це, насамперед, знамениті казки «Абу-Касимові капці» і «Коваль Бассім», переклади арабських поезій зі збірки «Тисяча і одна ніч» і наукова стаття «До питання про перекази про Магомета у слов’ян», у якій на основі давніх друкованих і рукописних джерел Іван Франко дослідив, що саме знали слов’янські народи, а серед них і українці, про пророка Мухаммада та Іслам, — сказала пані Соломія.
Як зазначила вчена, важливою віхою творчої співпраці Агатангела Кримського та Івана Франка стали переклади перських та арабських поетів, серед яких «Шах-наме» Фірдоусі, «Голістан» Сааді, «Рубаї» Хаяма.
— Здійснити ці переклади з мови оригіналу Іван Франко мріяв ще з часів свого навчання у гімназії, і лише доленосне знайомство з молодим Агатангелом Кримським допомогло йому реалізувати цей задум, — повідомила пані Соломія.
Окремо під час дискусії згадали про великого кримськотатарського просвітителя Ісмаіла бея Гаспринського (видавця журналу «Терджиман»), а також і про кримських друзів та учнів Агатангела Кримського — Ісмаїла Леманова, Якуба Кемаля, Османа Акчокракли, які разом з ним здійснили багато перекладів віршів кримськотатарських поетів українською мовою, невелику антологію з яких Агатангел Кримський розмістив у збірнику «Студії з Криму» (Київ, 1930).
