Хоч Україну вважають переважно християнською державою, на її теренах багато віків живуть представники різних народів і релігій. Одна з таких поліконфесіональних територій — Кримський півострів. Тут, відповідно до офіційної статистики, найбільшу кількість громад мають мусульмани. Ще одна особливість — те, що майже всі тутешні мусульмани — кримьскі татари. Якщо головний духовний центр кримьских мусульман — Духовне управління мусульман Криму, то орган влади кримьских татар — Меджліс. Фактично сьогодні Меджліс має вплив і на релігійні справи, бо визнання Ісламу для абсолютної більшості кримських татар нерозривно пов’язане з їхньою національною культурою та суспільним життям.
Про релігію в житті кримських татар розповів РІСУ голова Меджлісу, народний депутат України багатьох скликань, відомий дисидент і громадський діяч Мустафа Джемільов. Нещодавно його було відзначено нагородою «Світло справедливості» за моральне, духовне й етичне лідерство.
— Що переважає в ідентичності кримьских тарар: релігія чи національна приналежність? Із чим ви себе передусім ототожнюєте: з Кримом, Україною чи з мусульманським світом?
— Ми вважаємо, що релігія — це приватна справа, і з повагою ставимося до всіх релігій, незважаючи на те, що в усіх мусульманських народів релігія посідає важливе місце в громадському житті й побуті. Проте ми чітко розділяємо національне й релігійне. Ми б хотіли, щоб у релігійному плані збереглося все те, що завжди було властиве Ісламу в Криму. Але, на жаль, останнім часом ми стикаємося з тим, що в Криму з’являються групи з новими ідеями, нові течії. Я вам відверто скажу, це завдає великої шкоди — люди починають просторікувати про те, хто правильний мусульманин і хто немусульманин. Це не може сприяти консолідації народу. Є й щирі провокатори, що не мають у душі ні Бога, ні чорта, а зовсім інші інтереси.
Нещодавно зареєстрували новий ісламський центр, що в ньому переважає вплив секти хабашитів. І взагалі, в Криму свого часу склалася тенденція створювати сприятливі умови для реєстрації тим релігійним угрупованням, що протиставляють себе Духовному управлінню мусульман Криму. Це загрожує не тільки Криму, але й країні.
— Нещодавно в ЗМІ з’явилася інформація, що на території Криму існує чотири мусульманські центри, так само часто згадують про два напрями, що їх у світі вважають терористичними — вахабітів і Хізб ут-Тахрір. Як духовне управління мусульман Криму ставиться до цих течій?
— По-перше, Духовне управління мусульман Криму — це єдина легітимна структура, бо його обирають у демократичний спосіб. Я сам відверто кажу: якщо колись представники цих нових течій становитимуть більшість, і вони в демократичний спосіб оберуть представника Хізб ут-Тахрір муфтієм, то ми його визнаватимемо. Але, якщо вони чинитимуть дії, спрямовані проти кримських татар, проти стабільності на цьому півострові, то, звичайно, ми зробимо все, щоб цього муфтія в нас не було.
У них була така тактика — міняти імамів у мечетях. Це робиться досить примітивно: з усього Криму збираються в одній мечеті представники Хізб ут-Тахрір, що кажуть, мовляв, змінімо в демократичний спосіб імама. І міняють, бо там тільки вони й кілька місцевих дідів. Але це призвело до протистояння, й Меджліс заборонив цю практику. Це, звичайно, спричинило їхнє невдоволення: як це, світська структура втручається у справи релігійних громад. Але ми зробили це в національних інтересах, в інтересах стабільності. Цей процес зупинено, але в окремих мечетях таки залишилися їхні імами.
— В одному з коментарів Ви сказали, що іслам у Криму стає модним. У чому виявляється мода і з чим вона пов’язана?
— Я це казав до того, що дівчатка надівають хустку, мабуть, щоб якось вирізнитися. Але якщо з ними поговорити про Іслам, то знання практично нульові. Мабуть, вони просто хочуть бути оригінальні. Я вважаю, що одяг і демонстрація свого мусульманства повинні йти з душі, з переконання, а не від бажання вирізнитися.
— Чи існують організовані громади кримських татар поза Кримом, що Ви з ними підтримуєте контакти?
— Так сталося, що після завоювання Криму Росією було створено умови, що багато татар мали емігрувати. Репресії почалися ще за царату, особливо коли були війни, і Росія програвала. Найбільша еміграція була після Кримської війни 1853–1856 років. Якщо в ХІХ столітті населення півострова складалося переважно з кримських татар, то до 1917-го вони стали меншістю — 25%. Більшість мусили емігрувати.
Емігрували переважно на територію Османської імперії, що їй тоді належали Болгарія та нинішня Румунія. Через те сьогодні в Румунії близько 30 тисяч кримських татар, а в Туреччині, за різними оцінками, від двох до п’яти мільйонів. Але це такі кримські татари, що давно втратили свою ідентичність, бо, по-перше, є близькість традиції, релігії і, головне, там ніколи не було дискримінації. Там усе сприяло, щоб вони швидко інтегрувалися й стали за мисленням турками. Одначе на території Туреччини близько тридцяти кримськотатарських організацій, вони називають себе кримські тюрки. Що збереглося? Це кримськотатарська мова, побут, бо в Туреччині збереглися такі села, що складаються з кримських татар. Залишилася туга за Кримом, що передавалася з покоління в покоління. Вони прихильники подвійного громадянства, щоб отримати ще й українське, не втрачаючи турецького. Але в Україні це неможливо, і для кримських татар України не може бути винятку.
— Сьогодні знову порушують питання Соборної мечеті в Сімферополі. Наскільки воно політичне й наскільки релігійне?
— Питання й релігійне, й політичне. Після депортації 1944 року система руйнувала все, що пов’язано з культурою, релігією кримських татар, щоб стерти пам’ять про них. Майже не лишилося мечетей. Якщо до моменту більшовицької революції було близько сімсот мечетей на території Криму, то нині, незважаючи на те, що намагаємося багато будувати, — близько шістдесяти. А Соборна мечеть дуже потрібна в Сімферополі, бо на свята ми мусимо винаймати інші приміщення, щоб умістити всіх. Це ненормально. Наша Соборна мечеть має вміщати близько 5 тисяч душ. Дуже довго тривала реєстрація. Адміністрація міста нам сама запропонувала місце, і коли Духовне управління оформило ці всі документи, їм лишилося тільки проголосувати, вони запропонували пошукати інше місце. У цьому міжнаціональному, міжетнічному, міжконфесійному конфлікті хтось дуже зацікавлений. Але, Слава Богу, усе закінчилося. Ті депутати, що одностайно голосували проти будівництва Соборної мечеті, тепер одностайно проголосували «за».
— Останнім часом у російських ЗМІ постійно говорять про небезпеку Криму, про конфлікти, про екстремізм і небезпеки тероризму. Що з цього правда, а що пропаганда?
— Російська преса, російські політичні діячі часто кажуть, що це друга Чечня, друге Косово; що більшість російськомовних громадян Криму бачать Крим у складі Росії. Я не думаю, що політики насправді думають, що коли-небудь Росія зможе отримати Крим. Але ці розмови потрібні, щоб створювати проблеми й тримати Україну в напруженні. Нещодавно ми отримали інформацію, що Росія виділила значні кошти, близько 20 мільйонів доларів, на створення різних структур, що протистоятимуть Меджлісу, з такою концепцією: нехай вони будуть навіть антиросійські, але щоб паралельні кримськотатарським.
Більшість у всіх структурах влади Криму налаштовані проросійськи, надто після приходу до влади нинішнього Президента. Кримські татари завжди підтримували на виборах національно-демократичні сили. І, що дивно, на останніх виборах затятими прихильниками новообраного Президента стали якраз російські сепаратисти.
Останнім часом з’явилися тенденції, що ми їх не очікували. Наприклад, такі провокації, як установка поклінного хреста. Ми не боїмося цих «козачків», але не хотіли втручатися, адже це може набрати форми міжнаціонального, міжконфесійного конфлікту. Було рішення суду прибрати цей незаконно встановлений хрест і потім конфлікт із міліцією. Радує те, що навіть Патріарх Московський засудив цих провокаторів.
— Які стосунки між християнами й мусульманами в Криму, не враховуючи екстремістів з обидвох боків?
— Ми з повагою ставимося до всіх людей. У Криму існує міжконфесійне об’єднання, що називається «Мир — дарунок Божий», але представники Московського Патріархату проти того, щоб у цьому об’єднанні брав участь Київський Патріархат.
Ми добиваємося, щоб було рівне ставлення до всіх конфесій. У нас дуже гарні стосунки з представниками Української православної церкви Київського Патріархату, ми їх запрошуємо на наші врочисті заходи. Але з Московським Патріархатом, відверто кажучи, не склалося. Хоча митрополит Лазар, зробивши заяву щодо провокаторів, думаю, зробив крок у правильному напрямку. На закладення наріжного каменя Соборної мечеті ми запросили, крім глави УПЦ КП, і УПЦ МП — вони благословили будівництво. Тобто ми намагаємося, щоб не було релігійного протистояння. Але є складні моменти, коли представники Московського Патріархату діють як екстремісти. У Бахчисараї всі землі, що відносяться до ханського палацу, пантеон, поховання засновників Кримського ханства мер міста, що був представником «Російського блоку», самовільно передав Успенському монастиреві. І таких прикладів повно. Дуже багато говорять про небезпеку Хізб ут-Тахрір, вахабітів, але інша сторона представляє не меншу небезпеку.
— Ви маєте на увазі так званих козаків, що говорять про звільнення Криму від татар?
— Взагалі козацтва як такого в Криму ніколи не було. Ці люди, що тепер називають себе козаками, свого часу були відомі як члени бандитськіх бригад. Їх наймають з певною охоронною метою. Вони чинять явно провокаційні дії.
Я не уявляю, щоб, скажімо, на Кубані (відверто кажучи, українській землі) ходили з українськими прапорами й вимагали приєднання Кубані до України. Цікаво, що б зробила російська влада. А тут, у Криму, ходять із двоголовими орлами, прапорами російськими: «Це російська земля, геть бусурман». І Україна терпить ці провокації. Колись ми обговорювали це питання з Володимиром Горбуліним, тодішнім секретарем РНБО України. Казали дуже правильні речі — що це провокатори, що треба вживати якихось заходів. Я тоді казав про те, що коли в нашій країні дозволено створювати напіввійськові формування, то ми так само можемо створити свої, і в нас, запевняю, вийде значно ефективніше, ніж у цих «козачків». Але ми цього не робимо, бо якщо кожна національність створюватиме такі формування, то знаємо, до чого це може призвести. А якщо так, то треба вжити заходів, щоб у росіян теж не було цих формувань. Адже в країні є свої служби, що охороняють безпеку, громадський лад, і треба підкорятися цим службам. Усі погодилися, але, на жаль, нічого не робиться.
— Ви згадали Бахчисарай. Там хочуть змінити керівництво заповідника й поставити людей із Донецька. Чи буде Меджліс реагувати?
— Традиційно хочуть поставити наглядача. Цей наглядач стежитиме, як і які кошти куди йдуть. Реакції немає, поки це не заважає роботі й діяльність музею. Але в цілому це ненормально.
Бахчисарайський історико-культурний заповідник має для нас дуже велике значення, бо після депортації знищували все, а єдине, що збереглося, — це комплекс Ханського палацу.
— Крим відомий як оздоровниця, але має потенціал і релігійного туризму. Чи планує Меджліс сприяти розвиткові альтернативного, релігійного туризму, розвиткові досліджень історії Криму?
— Туризм для Криму має дуже велике значення. Небезпека для бізнесу в тому, що понад 80% туристів — це російські громадяни. Коли починається туристичний сезон, росіяни починають вигадувати різні речі, щоб залякати туристів. Якщо туризм із Росією припиниться, Крим залишиться без джерела прибутків. Через те ми хотіли б, щоб Крим був відкритий для всіх країн. Кілька років тому я спеціально їздив до Токіо — популяризувати Крим для японських туристів. Вони кажуть, що для японського туриста Крим буде привабливий тільки тоді, коли ми покажемо щось, чого немає в іншому місці, якщо буде етнічний туризм, що показує культуру корінного населення. Це перше. По-друге, дуже важлива комунікація. У цьому плані нам треба попрацювати. У Криму прекрасні природні умови, а сервіс залишився практично радянський. Щоб серйозно розвивати туризм, дуже важливі інвестиції, а інвестиційного клімату в Криму немає, бо є «смотрящая» братва, що хоче лише заробити, але нічого не робить. Ці питання пов’язані одне з одним.
Треба розвивати етнічний туризм, необов’язково тільки кримсько-татарський. У нас живуть і інші етноси, скажімо, греки, караїми, німці. Це все буде одночасно сприяти збереженню й відродженню культури цих національностей і водночас приваблюватиме туристів.
— Вас депортували з Криму, коли Вам був лише рік. Коли Ви відчули Крим своїм, чи він був своїм завжди?
— Крим лишався нашим навіть тоді, коли ми перебували в місцях депортації. Ми просто твердо знали, що нас депортували незаконно, і колись ми повернемося. Правда, впевнені в тому, що зможемо повернутися за нашого життя, не були. Радянська влада здавалася такою могутньою. Іншої альтернативи в нас не було. У кожної людини є своя батьківщина, і в нас, крім України, більше нічого немає.
За матеріалами РІСУ
Посилання на тему:
Новини
Джемільов обіцяє у наступному році скласти повноваження голови Меджлісу
Джума-Джамі повинна стати головною об'єднуючою мечеттю України, – М. Джемільов
Радикальний ісламізм не властивий кримським татарам, переконаний Джемільов
Лідер Меджлісу заявив про релігійні утиски та загрозу асиміляції кримських татар
Джемільов: у кримських татар є право ставити питання про незалежність
Статті
«Влада виселяла жінок і дітей, чиї чоловіки і батьки у цей час воювали за цю ж владу...»
