Людина, що називає себе «муфтієм мусульман України», а насправді є очільником лише однієї з багатьох мусульманських громад, потурає ворожій пропаганді, створюючи негативний імідж нашої країни в очах світової спільноти. Підіграючи росіянам на полі інформаційної війни, Ахмед Тамім у недавньому інтерв’ю одному з засобів масової інформації дозволив собі наклепницькі висловив на адресу України, назвавши її «своєрідною базою для різного роду екстремістів» і «транзитним коридором для екстремістських угруповань ісламістського штибу», що викликало обурення українських мусульман. Показово, що заява Ахмеда Таміма була миттєво підхоплена російськими ЗМІ.
Зауважмо, що сприймати слова очільника хабашитів Ахмеда Таміма як озвучення позиції всіх українських мусульман неправильно, бо, за визначенням Міністерства юстиції Україні, Ахмед Тамім представляє інтереси винятково свого духовного управління й релігійних громад, що входять до його складу, а посада «муфтія України» не є легітимною. До речі, станом на 1 січня 2018 року в Україні діє 6 духовних управлінь мусульман, а також незалежні релігійні громади.
Ахмед Тамім очолює хабашитську громаду, при цьому — і це закріплено відповідною фатвою Постійного комітету вчених Саудівської Аравії, — хабашитський джамаат (центром якого нині є Лівія, звідки він бере початок і поширився по країнах Європи), перебуває в полоні хибних уявлень: хабашити відійшли від основ, що їх дотримуються аглю-сунна ва ль-джамаа. У дев’ятому розділі цієї фатви підкреслено, що хабашити вороже ставляться до вчених аглю-сунна, зокрема: «З тих нахабних методів хабашитського джамаату, до яких вони вдаються… — образи на їхню (учених аглю-сунна. — Ред.) адресу, заяви про їхню оману, приниження їхньої гідності, ба більше — заява про їхнє невірство».
Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» (ДУМУ «Умма») Саід Ісмагілов у своєму дописі в соцмережі «Фейсбук» публічно прокоментував скандальну заяву Ахмеда Таміма.
«Напередодні отримання Томосу та визнання Української Помісної Православної Церкви Вселенським Патріархом та Костянтинопольським Патріархатом інформаційну атаку на українські національні інтереси провели з боку так званого „глави мусульман України“, що заявив про те, що Україна перетворилася на „плацдарм для терористів“. Цю новину радісно підхопили ворожі російські сайти й почали розкручувати образ України як країни терористів із „бандерівських„ та „мусульманських угрупувань“. Поки мусульмани України разом з українцями інших релігійних поглядів боронять Україну в усіх сферах — від лав Збройних сил України до інформаційної та мовної — нам усім просто в спину б'ють напередодні важливих загальнонаціональних подій», — зазначив шейх Саід.
Звинувачення на адресу України та її громадян в екстремізмі з вуст Ахмеда Таміма лунають не вперше. Зазвичай хабашитський муфтій, говорячи про екстремістів, має на увазі кримських татар, що визнають Іслам сунітського напрямку, та прихожан ДУМУ «Умма», що мають чітко окреслену проукраїнську, патріотичну позицію. Нагадаємо, як свого часу (2016 року. — Ред.) прокоментував на сторінках видання «Українська правда» один із таких випадів Таміма відомий журналіст, заступник генерального директора кримськотатарського телеканалу ATR Айдер Муждабаєв:
«На зустрічі керівництва Верховної Ради з релігійними діячами України... з вуст пана Ахмеда Таміма, який називає себе „головним муфтієм України“ (враховуючи, що течія хабашизм, яку він сповідує, в Ісламі вважають за секту, це, м'яко скажемо, нескромно) пролунав фактично повтор тез темників РФ-пропаганди, давно використовуваних для дискредитації кримських татар. Людина, яка називає себе „головним муфтієм України“, якщо відкинути словесні викрутаси, „запідозрила» Меджліс кримськотатарського народу в опосередкованій співпраці з „ІДІЛ“. „Логічний ланцюжок“ у Таміма простий, як хроніка ІТАР-ТАСС: кримські татари хочуть створювати моноетнічні, монорелігійні військові частини (багато разів спростована брехня) — створення ДУМК і обрання кримськими татарами муфтія-патріота замість зрадника розколює мусульман (головний „стогін“ окупантів) — є ризик формування в Україні чогось на кшталт „ІДІЛ“ („загроза“, цілком висмоктана з ефесбешного пальця). Один із по-справжньому авторитетних муфтіїв країни, голова Духовного управління мусульман України „Умма“ Саід Ісмагілов, уже висловив здивування з приводу спічу Таміма в Верховній Раді. А за виразом обличчя спікера ВР Андрія Парубія було видно, що він не зовсім розуміє, що й кого має на увазі багатослівна людина в чалмі. Тамім і справді говорив дуже плутано, і тут можна зробити знижку на те, що він виходець із Лівану, але українцям, які, що називається, в темі, „розшифрувати“ його послання не вартувало великих труднощів. Завдання їм полегшив той факт, що муфтій-хабашит не вперше транслює мантри про „екстремізм“ кримських татар. У червні (2016 року. — Ред.) він раптом з’явився на слуханнях у Верховній Раді з Криму (Тамім не має ніякого відношення до Криму, але, мабуть, причина прийти була) та озвучив з парламентської трибуни брехню про якісь „монорелігійні батальйони, що загрожують Україні“, увівши в ступор депутатів, політиків та експертів — вихідців з Криму…»
Нагадаємо, стосовно особистості Ахмеда Таміма, що претендує на статус духовного лідера усіх мусульман України та очолює «Духовне управління мусульман України», нещодавно висловив свою точку зору Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу, ветеран національного кримськотатарського руху, народний депутат Мустафа Джемілєв:
«Ну, я б не сказав, що тут є „Духовне управління мусульман України“. Ахмед Тамім просто очолює кілька приходів. Насправді в нас дуже багато таких ісламських центрів, і тепер завдання полягає в тому, щоб їх якось консолідувати та створити єдине духовне управління. Щодо Ахмеда Таміма — людини, яка отримала освіту за квотою ліванської комуністичної партії, а потім стала імамом… Ну, ви знаєте, особливої довіри тут немає. Він належить до хабашитського напряму в Ісламі, який не превалює серед мусульман».
Свого часу у виданні «Обозреватель» нині покійна Герой України Аміна Окуєва документально довела, що Ахмед Тамім — друг Рамзана Кадирова, що називав Президента України «дворовим собакою» та погрожував того викрасти.
Іслам у сучасному світі привертає до себе стільки уваги, викликає такі дискусії, полеміку, як, мабуть, ніяка інша релігія. Неухильне поширення Ісламу охоплює практично всі континенти й понад мільярд вірних. Для мусульман Іслам — це спосіб життя, закони взаємозв’язків, усвідомлення приналежності до єдиної релігійної спільноти.
З моменту пострадянського відродження Ісламу в Україні минуло майже три десятки років. За цей час побудовані й повернені вірним сотні мечетей, сформовані мусульманські громади, мережа духовних навчальних закладів (медресе), відкриті видавництва, що випускають богословську літературу, просвітницькі газети, журнали, не кажучи про десятки інтернет-сайтів. За статистикою, на території України існує понад 1200 мусульманських громад, що перебувають під канонічним підпорядкуванням шести духовних управлінь і центрів, які об’єднують, на думку експертів, понад 500 тис. вірних.
Досить часто виникає питання, чи існує при цьому в Україні єдиний мусульманський центр і єдиний мусульманський муфтій, уповноважений координувати діяльність мусульманських громад, опікуватися системою духовних навчальних закладів, мечетей, відповідати за якість і зміст релігійної літератури, організовувати здійснення щорічного хаджу — прощі до Мекки? Чи має право очільник якогось із духовних управлінь у відносинах з органами державної влади України, з громадськими організаціями, релігійними центрами та дипломатичними місіями інших країн брати на себе повноваження «Верховного муфтія», представляти усіх мусульман України й говорити від їхнього імені? Щоб відповісти на ці питання, треба зробити екскурс в історію виникнення мусульманських адміністративних інституцій в Україні.
Спершу варто відзначити, що в сунітському Ісламі, що до нього належить переважна більшість мусульман України, історично була відсутня система релігійно-адміністративної ієрархії, властивої, наприклад, католицькій або православній церквам, хоча з історії відомо, що в Кримському ханстві існувала розгалужена структура мусульманського духівництва — богословів, правників, суддів, учителів, проповідників, служителів мечетей тощо. Унаслідок російської експансії, що почалася з другої половини XVI століття в «мусульманський світ», до складу імперії ввійшло 18 млн мусульман — здебільшого на Поволжі, в Криму, Центральній Азії та на Кавказі. Для контролю за іновірцями російська імператриця Катерина II на територіях завойованих мусульманських держав створила систему мусульманських управлінь, за діяльністю яких наглядало Міністерство внутрішніх справ. Кандидатури муфтіїв духовних правлінь так само узгоджувалися з МВС. Після приєднання до Росії в 1788 році в Криму також створили Таврійське магометанське духовне правління (ТМДП). Така адміністративна система мусульманських духовних управлінь дотепер існує в пострадянських країнах, зокрема в Україні.
З початком масового повернення з депортації кримськотатарського народу в серпні 1992 року в Сімферополі відбулися загальнокримські збори представників мусульманських громад, і було засноване Духовне управління мусульман Криму (ДУМК), обраний Муфтій мусульман Криму. Пізніше в Україні з’явилися інші духовні управління та центри.
