Волонтери Ісламського культурного центру Києва за ініціативою голови ГО «Жіноча організація «Мар’ям» Олени Мироненко вже вкотре долучаються до екопрограм. У суботу, 4 липня, четверо активістів — Тарик Сархан, Ісмаїл Аль-Бехесі, Олена Мироненко та Юлія Серкова — приїхали на Житомирщину, щоб упорядкувати територію Пугачівського психоневрологічного будинку-інтернату для жінок (Коростенський р-н, с. Березневе) та посадити там нові дерева.

Як розповіла кореспондентові нашого видання пані Олена, цього разу акція в рамках Першого всеукраїнського соціального проєкту «Мільйон дерев» не була велелюдна через карантин, але це не завадило посадити верби, каштани, катальпи та берези на території закладу:

— В інтернаті піклуються про 102 підопічних, що мають особливі потреби. Гадаю, цей парк, що ми заклали сьогодні, в майбутньому урізноманітнить життя мешканців закладу, а прогулянки в тіні дерев добре позначаться на їхньому самопочутті. Думки про це надихали й наших братів, що взяли на себе завдання з копання ям під саджанці та іншу важку роботу, і нас з Юлею. Це тільки початок — ближче до осені, як Бог дасть, ще повернемося саме до цього закладу, щоб закласти й фруктовий сад. Щоб кожної весни й підопічні закладу, й персонал тішилися ароматами квітучих дерев, а восени ласували плодами.

За словами голови організації «Мар’ям», придбати саджанці та привезти їх до Березневого допомогло керівництво ісламського культурного центру столиці.

Ще один учасник цієї доброї справи, Тарик Сархан, каже, що дбати про довкілля надзвичайно важливо для послідовників Ісламу:

— Брати участь у таких акціях чи садити дерева самому, поза всякими акціями, принципово важливо для кожного мусульманина. Це найменше з того, що ми можемо зробити для своєї батьківщини, для нашого суспільства. Найменше з того, що ми можемо передати прийдешнім поколінням. Це — подарунок нашій планеті Земля, що дана нам на тимчасове користування Всевишнім. Земля — наш спільний дім, але людство недбало ставиться до своєї колиски, засмічуючи її пластиком, вирубаючи ліси, нещадно експлуатуючи надра, бездумно витрачаючи воду — і Земля страждає. Планета хворіє, і всі повені, масштабні пожежі та буревії — це не просто стихійні лиха. Це симптоми хвороби, це наслідки безвідповідального ставлення людей до природи. Тому кожне посаджене дерево — це ліки для планети, це нова альвеола для її легень. Недарма й в Ісламі вважають, що посаджене дерево — одна з форм добродійности, садака-джарія, або постійна милостиня. Нагорода за неї не припиняється навіть коли людина, що посадила дерево, вже завершить свій земний шлях: поки в затінку дерева відпочиватиме подорожній, поки птахи витимуть на ньому гнізда, поки люди смакуватимуть плоди з цього дерева — будь-яка користь зараховуватиметься тому, хто дерево посадив. 

Пан Сархан нагадав, що вірний має старатися лишити по собі якнайбільше джерел безперестанної нагороди:

— Аллаг нагороджуватиме вірного, поки його справи приносять користь людям, і кожне посаджене дерево — одна з таких справ, що тішить Всевишнього.

Нагадаємо, торік активісти-мусульмани з Київського ІКЦ вийшли на толоку, щоб разом із небайдужими киянами перетворити пустир понад автошляхом у промисловому районі столиці на сквер, оголосивши перед тим збір коштів на придбання саджанців серед небайдужих одновірців.

Цього року навіть карантин не завадив сєвєрордонецьким мусульманам: прихожани мечеті при місцевому ІКЦ «Бісмілля» та студенти-іноземці з Луганського держмедуніверситету (евакуйований з окупованого Луганська до Сєвєродонецька. — Ред.) посадили 1200 саджанців сосни — про це йшлося і в матеріалі «Акція «Мільйон дерев за 24 години» на Луганщині стартувала трохи раніше задуманої дати» .

Про те, що люди мають дбати про довкілля, знають і наймолодші мусульмани: учні гімназії «Наше майбутнє», що діє при столичному ІКЦ, з власної ініціативи висадили навколо будівлі та на вулиці, що веде до центру, кущі бузку.