Михайло Якубович: Український іслам в трьох реальностях

Науковий співробітник Національного університету «Острозька академія», перекладач Корану українською мовою Михайло Якубович прийняв участь у прес-конференції «Трансформаційні процеси в мусульманському суспільстві України», котра в лютому 2015 року відбулась в українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ». Михайло Михайлович поділився своїми думками щодо сучасного Ісламу в Україні, які ми і пропонуємо читачам нашого сайту.

Я хотів би окреслити ситуацію в мусульманских громадах України, яка спостерігається у зв’язку з тривалим політичним протистоянням в нашій державі. Маю наголосити, що, як ми мусимо ділити історію новітньої України з 1991 року до 2013–2014 років, як один етап і, починаючи з 2014 року як другий етап, так саме й історію мусульманских спільнот України ми очевидно мусимо ділити на два періоди. Чому так? Річ у тому, що, хоч для когось це прозвучить дивним, мусульманські спільноти України це саме ті релігійні громади, на які події в Криму та на Донбасі вплинули найбільш значимо. Серед 500–600 тисяч українських мусульман на 2013 рік абсолютна більшість проживали саме на теренах півдня та сходу. Перед усім в Криму, де мешкає майже половина українських мусульман. Та на Донбасі, де за різними оцінками їхня кількість налічувала від 50 до 80 тисяч осіб. Після подій в Криму та на Донбасі ми можемо говорити про український іслам виключно в трьох реальностях.

Перша реальність - це власне українська, друга — це російська політично-правова реальність в Криму. І третя реальність — це Донбас. Події там перебувають в динаміці, і реальність і досі не є визначеною. Частина мусульман Донбасу перебуває на звільнених територіях, частина в зоні бойових дій. До половини мусульман Донбасу залишили зону окупованих територій. Серед кримських татар вже до 20 тисяч переселенців, котрі залишили півострів.

Я почну короткий огляд з подій в Криму. На півострові було найпотужніше духовне управління. З часу анексії це управління опинилося у центрі уваги. Інші менш значимі структури або припинили своє існування, або перешли в інші форми. Наприклад, представники так званих салафітських громад. Такі організації, як Хизб ут-Тахрир, ісламська партія звільнення, в основному виїхали за межі Криму тому, що російська політика - це вичавлення найбільш активних сегментів мусульманської спільноти. Вже були арешти, є повідомлення про зникнення людей. На фоні цього відкриваються нові мечеті, здійснюється якась ісламська діяльність. Але принаймні активна частина, яка виступала проти анексії Криму, або не відповідала уявленням про офіційний іслам в Росії, була змушена виїхати за межі півострову. Духовне управління мусульман Криму опинилося в центрі дискурсу протистояння між різними організаціями російського ісламу. Річ у тому, що в Росії є понад 90 муфтіятів, є потужні структури і є значний рівень конкуренції і протистояння між мусульманськими громадами. І тому кожна з цих потужних структур, перед усім Центральне духовне управління мусульман Російської Федерації та Рада муфтієв Росії, намагалися залучити Духовне управління мусульман Криму до свого складу, або, принаймні, налагодити діалог. Духовне управління мусульман Криму за минулий рік відвідали всі основні гравці російського ісламу. Найбільший успіх мали, очевидно, кавказьські мусульмани, які проводять на півострові певні заходи суспільно-політичного характеру. Але Духовне управління мусульман Криму зберігає нейтралітет і не війшло до складу якихось великих структур.

Поки всі ці процеси відбуваються на рівні діалогу, але рано чи пізно Духовне управління мусульман Криму буде змушене стати на чийсь бік, бо йому буде потрібен якийсь «дах», який говорив би від імені Духовного управління з російською владою і намагався захищати права кримських мусульман тому, що в Росії склалися зовсім інші відносини між мусульманскими громадами та державою, ніж в Україні. І Крим з кожним місяцем стає все більше інтегрованим в цю реальність.

Дещо інші події відбувалися на Донбасі, де основні всеукраїнські мусульманські організації, на жаль, втрачають свій вплив, навіть фізично не можуть підтримувати постійну комунікацію. Там вже є спроби заснування деяких альтернативних муфтіятів, альтернативних духовних управлінь. Наприклад, існувало таке маловідоме Духовне управління мусульман Украіни «Єднання», очильника якої в пресі вже часто називають очильником мусульман Донецької Народної Республіки. Цей процес в динаміці, але певна частина мусульман Донбасу не виступала проти сепаратизму, в деяких мечетях навіть велася відверта агітація за створення якихось окремих териториальних утворень. Певна частина мусульман, хоча й не більшість, з симпатією ставилася до таких ідей. Наскільки люди зараз вже розчаровані говорити складно, але очевидно, що на Донбасі ісламський чинник ще матиме свій розвиток. Так чи інакше, буде спроба створити якесь централізоване духовне управління, використати досвід російського ісламу, бо інший досвід наврядчи там може бути використаний.

В Україні ситуація теж значною мірою почала змінюватися, перед усім через міграцію. По перше, через міграцію з Криму, яка відбувається в центральні та західні регіони. Зокрема на Львівщині, Тернопільщині, Вінничині внаслідок збільшення кількості мусульман активізуються суспільно-політичні процеси, активізуються ідеї створення нових духовних центрів, або нових автономних громад. Ми ще будемо мати ситуацію з автономними громадами, коли навіть в одному великому місті, наприклад Львові, може бути кілька або самостійних громад, або таких, що належать до різних духовних управлінь. Це викликано ідеологічними розбіжностями серед мусульман, відсутністю спільного бачення навіть доктринальних питань, не говорячи про можливість співпраці з державою.

Якоюсь мірою це стало викликом для місцевої влади, котра ніколи не зтикалася з мусульманами. Як було озвучено в дослідженні Українського центру ісламознавчих досліджень, на центральній та західній Україні, особливо в сільських регіонах, рівень обізнонності з ісламом найнижчий тому, що регіон переважно моноетнічний. В якості рекомендації скажу, що українська влада має сприяти діалогу з мусульманскими громадами тому, що, коли виникнуть питання відкриття нових мечетей, може з’явитися певне непорозуміння. Як скажімо у Хмельницькому та Білій Церкві, де під будівництво мечетей не виділяли земельні ділянки. І ці кроки робити треба вже зараз тому, що поки в медійному дискурсі переважає добре ставлення до мусульман, їх сприймають позитивно, особливо кримських. Тому є певна перспектива.

Зміни в мусульманських громадах призвели до того, що знову розпочався формативний період українського ісламу. Нагадаємо, що до 1989 року в Україні мусульман офіційно не існувало. Розвиток українського ісламу нерозривно пов’язаний з розвитком Украіни. В 90-х роках розпочався формативний період, котрий в середині 2000-х в почав завершуватися. Найближчим часом почнеться поділ мусульманських громад на підставі ставлення до політичних подій.

В Духовному управлінні мусульман України (ДУМУ) формально декларується ідея відданості єдиній країні, але не має ніякої підтримки і це швидче нейтральна позиція, але це теж позиція.

Духовне управління мусульман України УММА приймало набагато більш активну участь в подіях Євромайдану. Автономні громади, навіть ті, хто виїхав з Криму, наприклад організація Хизб ут-Тахрир негативно сприймали те, що відбувається в Україні. Це пов’язано з їхньою ідеологією, що будь яка демократія — це зло, що потрібно будувати Ісламський Халіфат. І революція, і все що відбувалось в Україні — це теж зло. Але чомусь з Криму вони перебрались на Західну Україну в пошуках релігійної свободи. В Росії Хизб ут-Тахрир є забороненим.

У якості підсумку хочу сказати, що назріла дуже нагайна потреба створення в Україні єдиного потужного центру ісламознавчих досліджень, який би, принаймні, зберіг ту спадщину, яка в нас була створена між 91-м та 2014-м роками. Це потрібно зробити, щоб показати якою позитивною може бути співпраця між українською державою, українським суспільством і українськими мусульманами, які вже давно стали частиною українського суспільства. І, якщо протягом наближчих років цього не буде зроблено ми почнемо втрачати кримських мусульман, котрі можуть приєднатися до одного із духовних управлінь в системі Ісламу РФ. Це ж саме стосується і Донбасу.