На офіційному сайті СБУ на сторінці «Матеріали про репресованих представників кримськотатарської еліти» з’явилися нові відомості про жертви радянського терору 1920–1930 років в Криму.

У списку зазнавших терору навпроти більшості прізвищ вказано написи − «вища міра покарання − розстріл».

Озенбашли Амет Сеыт Абдулла, Одабаш Абібулла Абдул Решид і Хаттатов Сеыт Джеліль позбавлені життя за тими ж звинуваченнями, що і більшість кримських татар-фігурантів «розстрільного списку»: не особливо напружуючи фантазію, радянські кати звинуватили їх в активній участі в так званій «Кримській контрреволюційній Організації «М-Ф» (Міллі Фірка), при цьому кожному приписавши «керівну участь в її антирадянській роботі», у боротьбі проти радянської влади, а також у зв’язках з «націоналістами інших районів СРСР» та «у налагодженні зв’язку з кримською закордонною еміграцією в Туреччині для залучення її до натиску на Радуряд через Турецький уряд і громадську думку закордону через друк».

Таке саме звинувачення, написане як під копірку, але доповнене ще і звинуваченням «… у незаконній видачі радянського диплома турецькому військовому лікарю − шпигунові Абдулла Файку та прийомі його на радроботу», було висунуто і Чапчакчі Халілю Селеметовичу, за що його також розстріляли.

Розстріляний і Турупчі Омер Джеліль − ті ж звинувачення в перших трьох пунктах, посилені звинуваченням «у зв’язку з Турпосольством у Москві, у виконанні шпигунських завдань останнього і передачі через нього закордон документів Дж. Сейдаметову».

Ті самі звинувачення, але доповнені ще й «спробою втечі за кордон», «бандитизмом» і «шпигунською роботою» (причому, щоб не повторюватися, особи, які вигадували звинувачення, для різноманітності міняли іноді назви країн: Туреччина, Англія, «робота на «англрозвідку» …) були підставою для страти багатьох синів кримськотатарського народу.

Виникає враження, що іноді у радянських слідчих зникала фантазія чи просто було ліньки довго писати звинувачення − тоді приреченому на позбавлення життя або (у кращому випадку) свободи приписувалося «недонесення».

Навпроти деяких прізвищ у графі «міра покарання» зрідка з’являється напис «… помістити у концтабір», при цьому найменший термін − 3 роки, але частіше вказується 8 і 10 років. (Зауважимо, формулювання «концтабір» для позначення місць позбавлення волі з’явилася в лексиконі радянських органів задовго до приходу до влади німецького фюрера, якого саме радянська пропаганда звинувачувала у створенні концтаборів).

Найбільше пощастило лише двом кримським татарам − навпроти імен Файка Абдулли Абдурамана і Умерова Сеамі стоїть вердикт: «Вислати за межі Союзу РСР − назавжди». Однак, чи можна бути впевненим, що в цьому випадку більшовицька влада дійсно подарувала життя своїм супротивникам? Існує безліч фактів про те, що вироки «вислати…» або «десять років без права переписки» − не більше ніж сором’язливі евфемізми, під якими приховується той самий розстріл.

З більш детальною інформацією про жертв радянських репресій, проілюстрованою фотографіями з «кримінальних справ» знищених радянською владою корінних жителів Криму, можна ознайомитися на офіційному сайті СБУ.

Довідка:

Міллі Фірка (Milliy Fırqa, Міллій Фирк’а, ملی فرقا − «Національна партія») − політична партія кримських татар. Створена у липні 1917 року представниками національної інтелігенції як Татарська партія. Назву «Міллі Фірка» (не зовсім точна транслітерація кирилицею оригінальної назви Milliy Fırqa − Миллий Фыркъа) партія отримала в 1919 році. Провідну роль в її створенні зіграв Челебіджіхан Номан (Челебі Челебієв). Програма партії була прийнята в листопаді 1917 року та орієнтувалася на формування культурно-національної кримськотатарської автономії. У листопаді (грудні) 1917 року Міллі Фірка скликала в Бахчисараї курултай, який обрав Кримськотатарський національний уряд. Після встановлення в січні 1918 року Радянської влади в Криму «Міллі Фірка» була заборонена, її лідери та учасники переслідувалися і знищувалися. Так, Челебіджіхан Номан також став жертвою більшовицького терору в Криму. 26 січня 1918 року він був заарештований, а 23 лютого цього ж року в місті Севастополі був без суду убитий матросами, а його тіло четвертували і викинули в море.